Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2019 року у справі №810/574/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 810/574/16

адміністративне провадження № К/9901/18344/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Стрелець Т. Г., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (далі - Уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАТ "Радикал Банк" відповідно) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року (прийняту судом у складі судді Горобцової Я. В. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Ганечко О. М., суддів: Сорочка Є. О., Коротких А. Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду Савельєвої Анни Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду Савельєвої А. М. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 18178 П-1-980 від 09.07.2015;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду Савельєву А. М. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 18178П-1-980 від
09.07.2015.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Київський окружний адміністративний суд постановою від 04 квітня 2016 року позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду Савельєвої Анни Миколаївни щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку від
09.07.2015 № 18178П-1-980.

Зобов'язав Уповноважену особу Фонду Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду за договором банківського рахунку від 09.07.2015 № 18178П-1-980.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що повноваженою особою не доведено наявності підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для визнання нікчемним договору банківського вкладу, а висновок про нікчемність правочину ґрунтується на припущеннях, з огляду на що, він є небунтованим та безпідставним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 липня 2019 року Уповноважена особа Фонду звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У скарзі посилається на те, що відбулося дроблення вкладу ОСОБА_3 шляхом перерахування їх фізичним особам, у тому числі й позивачу, за результатами чого збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Спірна трансакція вчинена поза межами операційного дня та операційного часу.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., суддів Стеценко С. Г. Стрелець Т. Г., справу передано головуючому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року відкрито касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

09.07.2015 між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ "Радикал Банк" (банк) укладено договір № 18178П-1-980 банківського рахунку, згідно з яким, банк відкриває для клієнта поточний рахунок у гривні, здійснює його розрахунково-касове обслуговування протягом операційного часу, але в межах роботи установи банку (операційний день: робочий день банку, що припадає на понеділок - п'ятницю) та здійснює нарахування процентів, на умовах та у порядку, визначених цим договором та чинним законодавством України (у тому числі і нормативно-правовими актами Національного банку України), внутрішніми нормативними актами банку та цим договором.

09.07.2015 позивач через касу банку вніс кошти для зарахування на власний поточний рахунок у сумі 200 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від
09.07.2015 № 14882 та випискою по особовим рахункам.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.07.2015 № 130 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Радикал Банк", яким запроваджено тимчасову адміністрацію з 10.07.2015 до 09.10.2015 та призначено Уповноважену особу Фонду.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 09.11.2015 № 769 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" виконавчою дирекцією Фонду 09.11.2015 прийнято рішення № 203 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Радикал Банк" з 10.11.2015 по 09.11.2017 включно з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Савельєвій А. М.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.11.2015 рішення про початок ліквідації ПАТ "Радикал Банк" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з 13.11.2015 розпочав виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "Радикал Банк" з
13.11.2015 по 24.12.2015 включно могли звертатись до установ банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".

18.11.2015 позивач як вкладник ПАТ "Радикал Банк" у зв'язку з його ліквідацією, звернувся до відповідача про включення його даних до переліку ПАТ "Радикал Банк" на виплату, оскільки, як зазначив позивач, при його зверненні до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" йому було повідомлено про відсутність його даних у списках на виплату вкладникам ПАТ "Радикал Банк".

Повідомленням від 19.11.2015 № 3626 ПАТ "Радикал Банк" повідомило позивача, що відповідно до положень частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним правочин, що був вчинений (укладений) банком з позивачем, а саме: трансакція ПАТ "Радикал Банк" щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошових сум з призначенням платежу "Поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами" на суму 200 000,00 грн, дата трансакції 09.07.2015, час вчинення трансакції 18:25.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України (в редакції чинній до 08 лютого 2020 року), вважає за необхідне зазначити таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України від
23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - ~law17~).

~law18~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з ~law19~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За змістом ~law20~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law21~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн. ), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених ~law22~ щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Судами встановлено, що зарахування грошових коштів на вкладні рахунки, відкриті у ПАТ "Радикал Банк" здійснено до запровадження тимчасової адміністрації, тобто до 10.07.2015.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04.07.2018 (справа №826/1476/15) Верховним Судом зазначено, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону №4452VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ~law23~.

Відповідно до положень ~law24~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

~law25~ визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

У ~law27~ передбачено, що Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ~law28~, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи ~law29~ Фонд або його уповноважена особа, зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та ~law30~) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених ~law31~ підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ~law32~.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.

У направленому на адресу позивача повідомленні "Про визнання правочинів нікчемними" зазначено, що договір банківського вкладу, укладений між ПАТ "Радикал Банк" та позивачем є нікчемним відповідно до вимог ~law33~ та статті 228 ЦК України. Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочинів всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені ~law34~, з якими уповноважена особа пов'язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Радикал Банк", обов'язковим є зазначення останнім конкретного пункту ~law35~, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ~law36~.

Зокрема, частинами 1 та 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена ~law37~, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим.

Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку ~law38~.

З приводу посилань відповідача на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, що укладення договору банківського вкладу відбувалось одночасно із операціями зняття готівки з рахунків інших клієнтів, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12.08.2015 одночасно з набранням чинності Законом України від 16.07.2015 № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку".

Фактично під "дробленням" розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення ~law40~. З огляду на що, застосування відповідачами посилань на наявність факту "дроблення вкладу" з боку позивача є безпідставним.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що позивач є вкладником у розумінні приписів ~law41~, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Радикал Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law42~.

При цьому Уповноваженою особою на здійснення ліквідації ПАТ "Радикал Банк" не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів ~law43~.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Радикал Банк" для подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій.

За змістом частин 1 та 2 статті 341 КАС (в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

Т. Г. Стрелець