Історія справи

Постанова КАС ВП від 05.06.2025 року у справі №815/2525/18
Ухвала КАС ВП від 28.02.2019 року у справі №815/2525/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 815/2525/18

адміністративне провадження № К/9901/5296/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Шевцової Н. В.

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №815/2525/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Приморського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року, прийняте у складі: головуючого судді Бутенко А. В., і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, ухвалену у складі: головуючого судді Градовського Ю. М., суддів Крусяна А. В., Яковлєва О. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області, відповідач-1), Приморського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Приморський ВП ГУ НП в Одеській області, відповідач-2) з вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Одеській області №1527 від 16 травня 2018 року;

1.2. зобов'язати ГУ НП в Одеській області поновити ОСОБА_1 на службі на попередній посаді слідчого або на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді.

1.3. стягнути з Приморського ВП ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16 травня 2018 року по день поновлення на службі з урахуванням середнього грошового забезпечення.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на протиправність оскаржуваного наказу як такого, що прийнятий за відсутності фактичних підстав для застосування дисциплінарного стягнення.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом ГУ НП в Одеській області від 09 червня 2017 року №985о/с ОСОБА_1, призначено на посаду слідчого Слідчого відділення розслідування злочинів загально-кримінальної спрямованості Слідчого відділу Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

4. Наказом ГУ НП в Одеській області від 13 березня 2018 року №717 за фактом затримання ОСОБА_1 у межах кримінального провадження, відкритого за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), призначено службове розслідування, результати якого оформлені висновком від 10 травня 2018 року.

5. У висновку службового розслідування зазначено, що вивченням матеріалів кримінального провадження №42017160000001739 від 18 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, установлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 з метою отримання неправомірної вигоди, у порушення частини 1 статті 8, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", уступив з ОСОБА_2 в корупційні неділові стосунки, пов'язані з отриманням від останнього неправомірної винагороди в розмірі 15000 доларів США за сприяння у перекваліфікації кримінального провадження з частини 4 статті 296 КК України на частину 2 статті 296 КК України.

6. Зокрема 02,03 та 05 березня 2018 року ОСОБА_1 зустрічався з ОСОБА_2 біля ТЦ "Афіни", розташованого на площі Грецькій 3/4, в м. Одесі та спонукав його до протиправних дій, пов'язаних з передачею йому незаконної грошової винагороди, при цьому ніяких слідчих дій з останнім не проводив.

7. ОСОБА_1 також зустрівся з ОСОБА_2 у тому самому місці 08 березня 2018 року, після чого запросив його до свого службового кабінету. Водночас у ході огляду адміністративної будівлі Примоського ВП в м. Одесі, де знаходиться службовий кабінет ОСОБА_1, працівниками прокуратури було вилучено 15000 доларів США, які знаходилися біля запасного виходу. Того ж дня ОСОБА_1 був затриманий працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області та Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

8.09 березня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

9. У висновку також зазначено, що 23 березня 2018 року до ГУ НП в Одеській області надійшов лист Прокуратури Одеської області, у якому вказано, що під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 були виявлені речові докази, висновки експертів і речі вилучені у межах кримінальних проваджень, які лейтенант поліції ОСОБА_1, у порушення вимог підпункту 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104, пунктів 12,16 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року, тривалий час зберігав у своєму службовому кабінеті.

10. Також у висновку службового розслідування зазначено, що працівниками Слідчого управління ГУ НП в Одеській області було проведено перевірку службової діяльності ОСОБА_1, за результатами якої було встановлено порушення ним статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV та статей 2, 90 36, 39, 40, 91, 214 Кримінального процесуального кодексу України, що виразилося в неприйнятті заходів щодо проведення повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12013170500007968 та №12015160500010354, в яких ОСОБА_1 не провів жодної слідчої дії. Водночас у кримінальних провадженнях №12016160500005896, №12017160500006052, №12017160500002231, №12017160500002319, №12016160500000839, №12017160500007025, №42016160000000862 не виконав вказівки Одеської місцевої прокуратури № 3.

11. За висновками службового розслідування, позивачем було порушено статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року за №3460-IV, пункти 1, 2 частини 1 статті 18, пункт 6 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", статті 2, 9, 36, 39, 40, 91, 133, 214 Кримінального процесуального кодексу України, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09 листопада 2016 року за №1179, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за №1576/29706, підпункт 2 пункту 10 розділу VI наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2017 року №440 "Про затвердження Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України", підпункт 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року за №1104; Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року; Присягу поліцейського та функціональні обов'язки слідчого, що виразилося: 1) у безпідставному і тривалому зберіганні речових доказів у робочому кабінеті; 2) не виконанні вказівок Одеської місцевої прокуратури; 3) навмисному невиконанні обов'язків слідчого, пов'язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування по кримінальним провадженням №12013170500007968 та №12015160500010354; 4) безпідставному виклику ОСОБА_2, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції.

12. Наказом ГУ НП в Одеській області від 16 травня 2018 року №1527 позивача відповідно до статті 2, пункту 8 статті 12, статті13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, звільнено зі служби в поліції.

13. Не погоджуючись з указаним наказом, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

14. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

15. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами службового розслідування підтверджується вчинення позивачем дисциплінарних проступків, що виразилися у вимаганні неправомірної вигоди, невиконанні обов'язків слідчого, порушенні правил зберігання речових доказів.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

17. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що однією з підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності був висновок відповідача-1 про вимагання ним неправомірної вигоди у ОСОБА_2, який ґрунтувався на матеріалах кримінального провадження №42017160000001739. Позивач доводить, що його вина у вчиненні злочину, що розслідується у вказаному кримінальному провадженні, у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, доведена не була, у зв'язку з чим вказані обставини не могли бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

18. Позивач також зазначає, що висновки службового розслідування не підтверджені належними доказами, зокрема значна їхня частина ґрунтується на відомостях, що містяться в листі Прокуратури Одеської області, зі змісту якого неможливо встановити суть вчиненого ним дисциплінарного проступку.

19. Позивач наполягає на тому, що свої службові обов'язки як слідчий в кримінальних провадженнях виконував якісно, своєчасно та в повному обсязі.

Водночас, що стосується зазначеного у висновку службового розслідування порушення порядку зберігання речових доказів, то позивач зазначає, що інструкція та порядок, на які посилається відповідач-1, строків їх зберігання не встановлюють.

20. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв'язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

21. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Бевзенка В. М., суддів Шарапи В. М., Данилевич Н. А.

22. Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 08 травня 2020 року, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Шевцовій Н. В.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

25. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26.08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

27. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

28. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

29. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №? 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських із виконання покладених на поліцію повноважень.

31. Частиною першою статті 18 Закону №? 580-VIII установлено, що поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

32. Згідно із статтею 19 Закону №? 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

33. Частиною другою статті 19 Закону №? 580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

34. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №? 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

35. Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №? 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII.

36. За змістом пункту 9 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

37. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут ОВС) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

38. Пунктом 5 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

39. Згідно з пунктом 12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

40. Відповідно до пункту 14 Дисциплінарного статуту ОВС з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

41. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

42. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

43. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

44. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

45. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

46. Відповідно до пунктів 8.1-8.4 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

47. У вступній частині висновку службового розслідування викладаються: посада, звання, прізвище, ініціали службової особи (осіб), яка (і) проводила (и) службове розслідування; підстави для проведення службового розслідування.

48. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати. При проведенні службових розслідувань за фактами витоку секретної інформації зазначаються форма допуску до робіт, пов'язаних з державною таємницею, особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, або осіб, дані яких вказуються у висновку службового розслідування, а також номер, дата наказу про надання доступу до секретної інформації та найменування органу, який видав цей наказ.

VI. Позиція Верховного Суду

49. Зміст положень Дисциплінарного статуту ОВС свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

50. Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.

51. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

52. У цій справі підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок відповідача-1 про допущення позивачем дисциплінарних проступків, що виразилися: 1) у безпідставному і тривалому зберіганні речових доказів у робочому кабінеті; 2) не виконанні вказівок Одеської місцевої прокуратури; 3) навмисному невиконанні обов'язків слідчого, пов'язаних з всебічним, повним та неупередженим проведенням досудового розслідування в кримінальних провадженнях №12013170500007968 та №12015160500010354; 4) безпідставному виклику ОСОБА_2, вимаганні та отриманні від останнього неправомірної вигоди, що призвело до оголошення підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, рівня довіри населення до поліції.

53. Як установлено судами попередніх інстанцій, висновок службового розслідування у частині безпідставного та тривалого зберігання речових доказів ґрунтується на відомостях, що містяться в листі Прокуратури Одеської області, який надійшов до відповідача-1 23 березня 2018 року, за змістом якого під час обшуку службового кабінету ОСОБА_1 були виявлені речові докази, висновки експертів і речі, вилучені у межах кримінальних проваджень, які лейтенант поліції ОСОБА_1, у порушення вимог підпункту 2 пункту 7 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 (далі - Порядок №1104), пунктів 12,16 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року (далі - Інструкція №51/401/649/471/23/125), тривалий час зберігав у своєму службовому кабінеті.

54. В аспекті викладеного Суд зазначає, що пунктом 7 Порядку №1104 передбачено, що вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження. Документи, які є речовими доказами, повинні зберігатися вкладеними між чистими аркушами паперу в конвертах. На таких документах забороняється робити будь-які помітки, написи і перегинати їх. У разі наявності великої кількості документів вони складаються в окремий пакет. На конверті (пакеті) зазначається перелік документів, що вкладені в нього.

55. Пунктом 16 Інструкції №51/401/649/471/23/125 передбачено, що зберігання вилученої в ході досудового слідства, дізнання або судового розгляду кримінальної справи вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів проводиться тільки в господарчих підрозділах Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС), Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі - ГУ МВС), управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі - УМВС), Служби безпеки України (далі - СБУ), Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду.

56. Зміст викладених положень дає підстави для висновку, що відповідальність за належне зберігання речових доказів у кримінальному провадженні, зброї та інших речей, вилучених під час досудового слідства, покладається на слідчого, у провадженні якого перебуває відповідна кримінальна справа.

57. У контексті викладеного Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, які погодилися з висновками службового розслідування у частині порушення правил зберігання речових доказів позивачем, не перевіряли, у яких кримінальних провадженнях були вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази, про які йдеться в службовому розслідуванні, процесуальний стан вказаних кримінальних проваджень і ким вони розслідувалися.

58. З урахуванням викладеного Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій про доведеність матеріалами службового розслідування вини позивача у вказаному дисциплінарному проступку є передчасними.

59. Що стосується висновків службового розслідування про не виконання вказівок Одеської місцевої прокуратури; навмисне невиконання обов'язків слідчого, пов'язаних з всебічним, повним і неупередженим проведенням досудового розслідування в кримінальних провадженнях, то судами попередніх інстанцій встановлено, що службове розслідування в цій частині ґрунтується на матеріалах перевірки службової діяльності позивача, що проводилося працівниками СУ ГУ НП в Одеській області.

60. Водночас суди попередніх інстанцій не встановлювали правових підстав для проведення вказаної перевірки, її взаємозв'язку із службовим розслідуванням, способу оформлення її результатів і реквізитів відповідного висновку, довідки, акта тощо.

61. У контексті висновків службового розслідування суди попередніх інстанцій не встановлювали зміст вказівок Одеської місцевої прокуратури, які позивач зобов'язаний був, але не виконав, строки їхнього виконання і чи був позивач їх адресатом. Не з'ясованими залишилися обставини досудового розслідування кримінальних проваджень №12013170500007968 та №12015160500010354, у яких, за висновками перевірки, позивач зобов'язаний був (але не вчинив) слідчих дій.

62. Суд також уважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про доведеність матеріалами службового розслідування фактів безпідставного виклику ОСОБА_2, вимагання та отримання від останнього неправомірної вигоди.

63. Як установили суди попередніх інстанцій, висновки в цій частині ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження №42017160000001739 від 18 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, у якому позивачеві повідомлено про підозру.

64. Суд зазначає, що фактично висновок службового розслідування в цій частині відтворює виклад обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру, і які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію.

65. В аспекті викладеного Суд зазначає, що з'ясування обставин, які були підставою для службового розслідування (повідомлення про підозру), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.

66. На відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення за порушення дисципліни не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

67. Дисциплінарна відповідальність є окремим самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясування складу дисциплінарного проступку в діях поліцейського, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії поліцейського отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

68. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обмежилися констатацією того, що позивачеві було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №42017160000001739.

69. Водночас суди попередніх інстанцій не перевіряли, чи містить висновок службового розслідування від 10 травня 2018 року самостійно доведені факти, які б підтверджували порушення позивачем службової дисципліни, зокрема, встановлення позаслужбових відносин з підозрюваним чи вчинення дій, несумісних з проходженням служби в поліції.

70. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

71. Частиною 2 статті 352 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

72. Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

73. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VII. Судові витрати

75. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

76. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

77. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

78. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року скасувати.

79. Адміністративну справу №815/2525/18 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

80. Судові витрати не розподіляються.

81. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

Н. В. Шевцова