Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.08.2018 року у справі №826/2314/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №826/2314/16

касаційне провадження №К/9901/13163/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2016 (суддя - Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Грибан І.О., Губська О.А.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуцій ні системи» (далі - Товариство) до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправними дії Митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 100250002/2015/059962 від 15.10.2015; скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 15.10.2015 № 100250002/2015/000122/2; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00167 від 16.10.2015.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи такі дії Митниці протиправними, а картку відмови та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016, позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Митниці з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації від 15.10.2015 №100250002/2015/059962; скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2015 № 100250002/2015/000122/2, прийняте Митницею; скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 16.10.2015 № 100250002/2015/00167, складену Митницею.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, а Митниця не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту. Також суди виходили з того, що у разі відсутності письмових обґрунтувань Митниці про те, що продавець і покупець пов'язані між собою особи і ці відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, необхідно вважати, що такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.12.2016 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 54, 58 Митного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки: декларантом на додатковий запит Митниці не надано у повному обсязі всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості, що вимагались Митницею; надані декларантом документи не доводять, що існуючий взаємозв'язок між Товариством та постачальником не вплинув на ціну товару.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, прийняв касаційну скаргу до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що декларант Товариства подав до Митниці митну декларацію № 100250002/2015/059962 від 15.10.2015, згідно якої митна вартість товару (мінеральної води «Боржомі» в асортименті), поставленого згідно контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.2015, укладеного між ТОВ «Айдіес Боржомі Тбілісі» (Грузія) та Товариством, була визначена позивачем за першим методом - ціною договору. До митної декларації були додані наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (СМR) від 08.10.2015 № 076178; рахунок-фактура (інвойс) від 05.10.2015 № СЕ20150294; пакувальний лист від 05.10.2015 б/н; контракт; доповнення до контракту від 02.03.2015 № 1, від 10.06.2015 № 2 та від 12.06.2015 № 3; договір про надання послуг митного брокера від 25.06.2015 № Т822/15; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) від 07.10.2015 № 2730; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) від 07.10.2015 № 2730; сертифікат про проходження товару форми СТ-1 від 06.10.2015 № GЕ02015 01/003314; копія митної декларації країни відправлення від 08.10.2015 № С-2285. За результатом проведеного митного контролю Митниця витребувала у Товариства додаткові документи, а саме: якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про страхування; виписку з бухгалтерської документації;каталоги, специфікації, прейскуранти (листи-прайси) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант Товариства на запит Митниці надав додаткові документи, зокрема: видаткові накладні; копії платіжних доручень; лист страхового поліса LT32-591/1503; свіфт-повідомлення; експертизу Держзовнішінформ № 11/653; прайс-лист; копію виписки з бухгалтерської документації; довідку щодо вартості та інші додаткові документи. За результатом проведеного митного контролю Митниця відмовила у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого визначила митну вартість товарів із застосуванням резервного методу згідно з вимогами статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила те, що: декларантом не надано всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості, що вимагались Митницею, про що декларант зазначив у своєму листі; наданий прайс-лист на умовах поставки СІР Одеса Східна вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін для Товариства (суперечить статті 7 ГАТТ).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з положеннями частини першої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Положеннями частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що декларант Товариства одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а також наявні у Товариства документи, витребувані Митницею, згідно з частиною третьою цієї статті, тоді як Митниця не довела, що подані декларантом Товариства документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1), а також не надала Товариству письмових обґрунтувань того, що на ціну оцінюваного товару мав вплив той факт, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами.

Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2016 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна