Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

м. Київ

справа №820/5903/16

адміністративне провадження №К/9901/42202/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківського області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 (суддя - Мар'єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (судді - Жигилій С.П., Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківського області (далі - ОДПІ) про визнання дій неправомірними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом (з урахуванням зміни підстав позову) до ОДПІ про визнання неправомірними дії ОДПІ щодо призначення фактичної перевірки на підставі наказу від 23.09.2016 № 787 та скасування рішень від 20.10.2016 №№ 0001644000, 0001634000 про застосування до неї фінансових санкцій за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, (17`000,00 грн) та роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії (17`000,00 грн).

На обґрунтування позовних вимог підприємець посилається на процедурні порушення порядку та підстави призначення та проведення фактичної перевірки щодо неї. Також позивач зазначає, що встановлені у ході перевірки обставини щодо допущених нею порушень є суперечливими, а висновки акта - необґрунтованими. Крім того, рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень - рішень.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 06.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задовольнив частково: скасував рішення ОДПІ від 20.10.2016 №№ 0001644000, 0001634000; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що у ході судового розгляду справи не підтвердилися обставини щодо допущених підприємцем порушень положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР. При цьому суди зазначили, що у судовому процесі ОДПІ довела наявність правових підстав для проведення фактичної перевірки, посадові особи були допущені до перевірки. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, оскільки саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши свої право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому касаційна скарга обґрунтована посиланням на обставини, що були встановлені у ході фактичної перевірки, та норми Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, за порушення яких до позивача застосовані фінансові санкції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.12.2017 № К/800/41085/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 23.08.2018 прийняв касаційну скаргу ОДПІ до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 06.10.2016 № 2914/20-31-13-04-08/2902001847 про результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 У ході вказаної перевірки встановлено порушення позивачем положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, що полягало у зберіганні алкогольних напоїв в місцях, не внесених до Єдиного реєстру, та роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліценції. Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що у приміщенні магазину "Кум" по вул. Академіка Павлова, 313-б у місті Харкові знаходилося три холодильника, в яких зберігалось пиво. До того ж позивач не надав під час перевірки первинні документи на алкогольні напої. Водночас, в акті зазначено, що вітрини холодильників були закриті картоном з написом, що реалізація пивом не здійснюється, а здійснити опис товару (пива), наявного на реалізації у ФОП ОСОБА_2, було неможливо через обмеження представникам контролюючого органу доступу до холодильників, де зберігались алкогольні напої, про що контролюючий орган склав акт від 04.10.2016 № 1269/20-31-40-09 "Про неможливість здійснення опису товару (алкогольної родукції (пива)) наявного в реалізації у ФОП ОСОБА_2 в магазині "КУМ" по вул. Академіка Павлова, 313-б у місті Харкові. Крім того, на підтвердження своїх доводів щодо зберігання та реалізації позивачем пива ОДПІ надала фотокопії зображень пляшки пива "Чернігівське світле" та інформації для покупців про заборону продажу пива особам, що не досягли 18 років.

У судовому засіданні суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_5, уповноважену особу позивача, який був присутній під час перевірки; начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Київської ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області Чернишенко С.І., яка приймала участь у проведенні перевірки. Свідки пояснили, що: алкогольними напоями позивач не торгує, відповідно ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями не отримував; контролюючим органом під час перевірки не вимагались будь - які первинні документи, фотографії вітрин холодильників не робились; акт перевірки був складений не за місцем фактичної перевірки, а на робочому місці посадових осіб контролюючого органа, оскільки фактична перевірка суб'єкта господарювання проводилась за двома адресами в різні дні.

Суди також встановили, що акт перевірки не містить інформації щодо фіксації перевірки за допомогою фото-, відеозйомки, також відсутні дані щодо особи/осіб, які робили фото вітрин холодильників та інформаційне повідомлення щодо заборони продажу пива особам, що не досягли 18 років.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до положень статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.

Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (статті 17 Закон № 481/95-ВР).

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Пунктом 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ цього ж Порядку у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а у разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 5 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведеної норми саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні зобов'язання та засновані фінансові санкції.

Дослідивши у судовому процесі акт перевірки, надані сторонами докази на підтвердження факту вчинення підприємцем положень Закону № 481/95-ВР та докази, що спростовують доводи податкового органу, допитавши свідків, суди дійшли вірного висновку, що висновки податкового органу у акті перевірки щодо допущених позивачем порушень фактично зроблені на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами. Отже, всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) податковим органом не доведено факт реалізації ФОП ОСОБА_2 алкогольних напоїв та відповідно зберігання алкогольних напоїв в місцях, не внесених до Єдиного реєстру.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставне застосування до позивача суми фінансових санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, є обґрунтованим та відповідає статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи).

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, скаржник фактично посилається на ті ж самі обставини, вказані в акті перевірки, як підстава для прийняття рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі. Ці обставини були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківського області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду