Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №822/1958/16

адміністративне провадження №К/9901/38088/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 (головуючий суддя Біла Л.М., судді: Граб Л.С. Гонтарука В. М.) у справі № 822/1958/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Держаної фіскальної служби у Хмельницькій області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Хмельницький цукровий завод" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просить зобов`язати ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області звільнити всі активи Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00373400), які перебувають у податковій заставі, з податкової застави та подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяжень відносно публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що загальними зборами ПАТ "Хмельницький цукровий завод", які відбулись 25.12.2015 року прийнято рішення про припинення діяльності ПАТ "Хмельницький цукровий завод" шляхом введення процедури ліквідації. Загальними зборами встановлено строк для заяви претензій кредиторами два місяці з дати оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до 01.03.2016. У встановлений строк для заяви претензій кредиторами ПАТ "Хмельницький цукровий завод" отримало заяву про визнання кредиторських вимог від ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області за № 3200/10/22-25-23 від 04.02.2016 у загальній сумі - 2681741,22 грн, який складається з земельного податку - 2681143,89грн., податку на додану вартість - 597,33грн. В подальшому, 13.07.2016 Публічне акціонерне товариство «Хмельницький цукровий завод» отримало листа про визнання кредиторських вимог від ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області № 16004/10/22-25-17 від 13.07.2016, відповідно до якого ДПІ у м. Хмельницькому, що за ПАТ Хмельницький цукровий завод» обліковується податковий борг: у сумі - 1 276 877,78грн. по земельному податку, у сумі - 597,33грн по податку на додану вартість, у сумі - 2385041,17грн борг по земельному податку, який розстрочений за рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду. Кредиторські вимоги ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області визнані в повному обсязі 3 662 516,28грн та відповідно до вимог статті 112 ЦК України включені для подальшого погашення до реєстру вимог кредиторів у третю чергу в ліквідаційній процедурі ПАТ Хмельницький цукровий завод».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 3.11.2016 позов задоволено: зобов`язано ДПІ у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області звільнити всі активи публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00373400), які перебувають у податковій заставі, з податкової застави та подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяжень відносно публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00373400).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції здійснив висновок, що приписи статті 97 Податкового кодексу України є спеціальними та підлягають переважному застосуванню до позивача у порівнянні з іншими нормами Податкового кодексу України. Натомість стаття 93 Податкового кодексу України є загальною та стосується припинення податкової застави невизначеного кола платників податків та вказує, що зазначеною статтею не встановлюється заборона запровадження іншого порядку погашення податкового боргу для окремих платників податку, зокрема які ліквідуються. Такий порядок встановлений статтею 97 Податкового кодексу України, яка передбачає конкретну особу, яка вправі здійснювати продаж майна платника податків з метою задоволення вимог кредиторів та встановлює черговість погашення таких вимог, у тому числі податкового боргу. Існуючі обмеження у вигляді податкової застави перешкоджають реалізації такого порядку, чим унеможливлюють законну діяльність ліквідаційної комісії та погашення першочергових вимог кредиторів (у тому числі із заробітної плати).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 3.11.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності визначених статтею 93 Податкового кодексу України підстав для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів. Вказує, що даний перелік підстав для звільнення майна з податкової застави не включає ліквідацію підприємства, не пов`язану з процедурою банкрутства.

З таким рішенням апеляційного суду не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що порядок погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків не пов`язаної з банкрутством, визначений статтею 97 ПК України. Норми цієї статті за суб`єктним складом є спеціальними по відношенню до загальних норм Податкового кодексу України.

Відповідач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивача - ПАТ "Хмельницький цукровий завод" зареєстровано як юридичну особу та включено до ЄДРПОУ за номером 003733400.

Рішенням загальних зборів ПАТ "Хмельницький цукровий завод" від 25.12.2015 діяльність товариства була припинена шляхом ліквідації та створено ліквідаційну комісію. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ стан ПАТ "Хмельницький цукровий завод" - в стані припинення підприємницької діяльності.

Ліквідаційна процедура ПАТ "Хмельницький цукровий завод" здійснюється в порядку статей 104-105, 110-112 Цивільного кодексу України, статей 59-61 Господарського кодексу України, тобто не пов`язана з банкрутством.

Проміжний ліквідаційний баланс станом на 30.08.2016 був затверджений головою ліквідаційної комісії ПАТ "Хмельницький цукровий завод". До нього увійшли заявлені та визнані вимоги кредиторів (вимоги управління пенсійного фонду України і державної податкової інспекції по сплаті податків, зборів, обов`язкових платежів, вимоги працівників, що пов`язані із трудовими відносинами та інше).

04.02.2016 відповідачем подана до позивача заява про визнання кредиторських вимог. З поданої відповідачем заяви вбачається, що станом на 03.02.2016 сума податкового боргу позивача складає 2681741,22 грн, в тому числі: 597,33 грн - податок на додану вартість, 2681143,89 грн - земельний податок з юридичних осіб., в тому числі розстрочений згідно рішень суду 23885041,17 грн.

19.07.2016 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив звільнити майно, описане податковим керуючим актами опису від 01.03.2013 № 23, від 03.08.2015 № 9 з податкової застави з метою погашення кредиторських вимог та на виконання вимог статей 104-105, 110-112 Цивільного кодексу України, статей 59-61 Господарського кодексу України.

Листом від 03.10.2016 №21858/10/22-25-17 ДПІ у м. Хмельницькому повідомило позивача про відсутність підстав для звільнення майна з податкової застави, посилаючись на п. 93.4 ст. 93 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною відмовою податкового органу, позивач звернувся до суду.

Відповідно до пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Правовідносини стосовно погашення боргу платників податків, а саме, щодо виникнення права податкової застави регулює ст. 89 ПК України.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Підстави для звільнення майна платника податків з-під податкової застави визначені ст.93 ПК України.

Так, підпунктами 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II ПКУ встановлені підстави, а саме: 93.1 1. отримання органом державної податкової служби підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутство; 93.1.4. отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Отже, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів, згідно пункту 93.2 статті 93 ПК України, є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу II Кодексу.

Згідно п.97.2.статті 97 ПК України, у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Тобто, питання щодо такого майна регулюються відповідними законами.

За приписами п. 97.1 та 97.2 ст. 97 ПК України під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Відповідно до пп. 97.4.1 п. 97.4 ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, стосовно платника податків, який ліквідується, є ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

Крім того, як передбачено частиною 9 статті 111 Цивільного кодексу України, виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

Положенями п. 1 ст. 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Разом з тим ст. 97 ПК України не містить імперативних норм щодо втрати чинності будь-яких обтяжень чи обмежень на розпорядження майном (коштами), з дня початку ліквідації платника податків, в тому числі щодо втрати чинності обтяжень на майно, що знаходиться в податковій заставі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що ст. 93 ПК України встановлює вечерпний перелік підстав для звільнення майна платника податків з-під податкової застави, відповідно до якої відсутня така підстава для припинення податкової застави як прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про ліквідацію платника податків, не пов`язаної з банкрутством.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 у справі № 822/1958/16- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду