Історія справи

Постанова КАС ВП від 28.04.2022 року у справі №522/17369/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 522/17369/21

адміністративне провадження № К/9901/42146/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Грузії ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою адвоката Шевченко Марії Олександрівни - представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2021 року (у складі: головуючої - судді Ковтун Ю.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (у складі колегії: доповідача - судді Турецької І. О., суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області, позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом до громадянина Грузії ОСОБА_1 , в якому просило продовжити строк його затримання на шість місяців, а саме: до 18 березня 2022 року, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

2. Позовні вимоги обґрунтовувались наявністю судових рішень, де надана правова оцінка законності дій міграційної служби щодо примусового видворення відповідача за межи території України та про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців.

3. Позивач стверджував, що наведеними судовими рішеннями були встановлені обставини, які є преюдиціальними, зокрема, це прийняття Ірпінським МВ Управління ДМС України в Київській області рішення від 31.10.2018 про примусове повернення в країну походження громадянина Грузії ОСОБА_1 та про обов`язок покинути територію України у термін до 03 листопада 2018 року.

4. Також позивач зазначав про здійснення, за період перебування відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, всіх заходів для ідентифікації та забезпечення примусового видворення громадянина Грузії ОСОБА_1 за межі території України.

5. Як пояснював представник ГУ ДМС України в Одеській області неможливість ідентифікувати та забезпечити примусове видворення пов`язана з відсутністю інформації з Консульства Грузії в м. Одесі щодо підтвердження факту належності відповідача до громадянства вказаної країни та відповідно неможливість документування сертифікатом на повернення в країну походження.

6. Умовою, за якою неможливо ідентифікувати іноземця, на переконання позивача, було відсутність, з його боку, співпраці під час процедури його ідентифікації, що виражається у наданні недостовірних даних про себе.

7. ГУ ДМС України в Одеській області також зазначала, що зверталося до Консула Генерального консульства Російської Федерації в м. Одесі про підтвердження громадянства ОСОБА_1 , позаяк із засобів масової інформації стало відомо, що дана особа є громадянином РФ, має статус «злодія в законі» за прізвиськом « ОСОБА_2 ».

8. Враховуючи, що станом на 08 вересня 2021 року Консульством Грузії в м. Одесі не документовано громадянина Грузії ОСОБА_1 сертифікатом на повернення в країну походження, неможливо, як вказував позивач, виконати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 у справі №522/4622/ про його примусове видворення за межі території України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.09.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 позов задоволено.

10. Суд першої інстанції продовжив громадянину Грузії ОСОБА_1 строк затримання на шість місяців до 18 березня 2022 року з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні.

11. Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з приписів Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773- VI (далі - Закон №3773- VI) та частини 1 статті 289 КАС України, зазначав, що підставами для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання відповідача в межах максимально можливого строку (18 місяців), є існування хоча б однієї умови, а саме: відсутність співпраці із боку іноземця чи особи без громадянства підчас процедури його ідентифікації та/або неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

12. Відхиляючи доводи адвоката Шевченко М. О. про наявність у її довірителя довідки від консула Посольства Грузії в Україні про те, що його національний паспорт знаходитися в Консульській службі для продовження строку, суд першої інстанції указував, що відсутність оригіналу паспортного документа не дає підстави дійти однозначного висновку про те, що наведений документ належить саме громадянину Грузії ОСОБА_1 .

13. Також були відкинути доводи адвоката Шевченко М.О. про допущення міграційним органом процедурних порушень під час прийняття рішення про примусове повернення з України від 31 жовтня 2018 року та складання протоколу про адміністративне правопорушення від 17.03.2021, оскільки, як зазначав суд першої інстанції, останні не є предметом дослідження у межах цієї справи.

14. Резюмуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що на момент звернення ГУ ДМС України в Одеській області до суду із вказаним позовом процедура ідентифікації відповідача в межах строку, на який його було затримано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 у справі № 522/4620/21 не була проведена з незалежних від позивача причин.

15. Суд апеляційної інстанції окремо зазначав, що відповідач не бажав співпрацювати під час процедури його ідентифікації, оскільки відмовлявся надати про себе достовірні відомості про те, з якого часу він знаходиться на території України, яким чином він перетнув кордон, чому за його згодою адвокат надала медичні документи про захворювання грудного відділу хребта та шийного відділу хребта щодо пацієнта ОСОБА_3 і чому діагноз, який в них наведений співпадає з діагнозом Міської лікарні швидкої медичної допомоги Миколаївської міської ради щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . До того ж, колегія суддів вважала обґрунтованими доводи ГУ ДМС України в Одеській області, що надані відповідачем ксерокопії документів, про яких мовилося вище, викликають сумніви.

16. Суд апеляційної інстанції погодився з доводами суду першої інстанції, що ГУ ДМС України в Одеській області вживало достатніх заходів для ідентифікації іноземця для забезпечення виконання рішення про примусове видворення; колегія суддів зазначала, що на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції, отримана відповідь від Консульства Грузії в Одесі, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не є громадянином Грузії; зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, підпадають під визначення умов, передбачених частиною тринадцятою статті 289 КАС України, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення.

17. Щодо доводів сторони відповідача, що за станом здоров`я, останній не може перебувати в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та невідкладно потребує хірургічного втручання, суд апеляційної інстанції зазначав, що згідно листа ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» відповідач розміщений у спеціально обладнаній кімнаті на першому поверсі, в кімнаті обладнаній для проживання особам з вадами здоров`я, які не можуть самостійно рухатись; безпосередньо під час розгляду адміністративної справи про продовження строку затримання відповідача, його було відправлено для обстеження до медичного закладу, що свідчить про те, що у нього є доступ до медичних послуг та йому надається належне медичне обслуговування.

18. Суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що затримання особи-відповідача незважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України; затримання до закінчення проведенню процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає волі національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

19. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, адвокат Шевченко Марія Олександрівна - представник ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

20. Як на підставу для касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №522/21484/19, а саме:

- обов`язок доведення відсутності співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації покладається на позивача. Відсутність в матеріалах справи доказів відмови відповідача співпрацювати під час процедури ідентифікації вказує на недостовірність вказаних вимог;

- продовження строку затримання застосовується адміністративним судом виключно у разу наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у встановлений строк. При цьому, відсутність відповіді з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства може бути підставою для продовження строку затримання відповідача лише за умови неможливості ідентифікації його особи у інший спосіб, як це передбачено статтею 289 КАС України.

21. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що у справах про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення слід встановити одночасну наявність двох умов, а саме: відсутність співпраці з боку іноземця з органами державної міграційної служби та неодержання інформації з країни його походження.

22. Касатор вважає, що докази у даній справі підтверджують особу громадянина Грузії ОСОБА_1 , проте суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки цим доказам. Водночас, на переконання скаржника, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази відмови відповідача співпрацювати під час процедури ідентифікації; твердження про відсутність співпраці з боку відповідача невмотивоване та нічим не підтверджено; через неналежне, на думку касатора, виконання позивачем своїх обов`язків щодо ідентифікації особи, відповідач змушений зазнавати обмежень та заборон в належному користуванні своїми правами та свободами тощо.

23. Окрім того, скаржник зазначає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 у справі № 522/4620/21 про затримання громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 у справі № 522/4622/21 про примусове видворення за межі території України громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 винесені з неповним дослідженням всіх обставин справи та відносно особи, процесуальний статус якої судами належним чином встановлено не було.

24. Касатор також посилається на наявність у відповідача проблем зі здоров`ям, а саме виявлено остеохондроз поперекового відділу хребта, спондилоартроз спинного диску С6-С7, а відтак вважає, що поміщення ОСОБА_1 до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, може призвести до тяжких наслідків для життя та здоров`я відповідача.

25. До Верховного Суду від ГУ ДМС України в Одеській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу адвоката Шевченко Марії Олександрівни - представника ОСОБА_1 - без задоволення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

26. Касаційна скарга адвоката Шевченко Марії Олександрівни - представника ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 19 листопада 2021 року.

27. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В,, судді: Н.М. Мартинюк, Ж.М. Мельник-Томенко.

28. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою адвоката Шевченко Марії Олександрівни - представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №522/17369/21.

29. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2022 дану справу призначено до попереднього розгляду за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням про примусове повернення з України №36 від 31.10.2018, складеного Ірпинським МВ Управління ДМС України в Київській області щодо громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспортний документ НОМЕР_1 від 10.01.2013 встановлено, що він прибув в Україну 28 серпня 2017 року в особистих справах.

31. 06 вересня 2017 року територіальним органом міграційної служби громадянину Грузії ОСОБА_1 був продовжений строк перебування на території України до 23 листопада 2017 року.

32. Позаяк, останній не вжив заходів щодо легалізації свого перебування на території України, міграційна служба дійшла висновку про порушення іноземцем міграційного законодавства та на підставі статті 26 Закону №3773-VI прийняла рішення про примусове повернення, зобов`язавши в строк до 03 листопада 2018 покинути територію України. До того ж, заборонили громадянину Грузії ОСОБА_1 в`їзд в Україну терміном на 3 роки.

33. Відповідно до протоколу про адміністративне затримання АА №143804 від 31.10.2018 ОСОБА_1 був затриманий на підставі статті 263 КУпАП на 1 год.15 хв.

34. Також, 31 жовтня 2018 року на громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 КУпАП. Додатком до цього протоколу були пояснення правопорушника та його копія паспорту.

35. Того ж дня посадовою особою Управління ДМС у Київській області була прийнята постанова про накладення на громадянина Грузії ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1 700 грн за проживання в Україні без документів.

36. 17 березня 2021 року співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області на території м. Одеси повторно було виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 .

37. Того ж дня посадова особа Приморського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області склала протокол про адміністративне затримання №65039 громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 203 КУпАП.

38. Відповідно до даного протоколу 17 березня 2021 року о 23:41 за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживав без документів на право проживання в Україні, ухилявся від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. До протоколу, зокрема додано ксерокопію водійського посвідчення та ксерокопію довідки з Посольства Грузії.

39. 18 березня 2021 року уповноважена особа Приморського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області склала постанову про накладення на громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного стягнення за порушення частини 1,3 статті 3 статті 9 Закон №3773-VI у вигляді штрафу в сумі 1 700 грн.

40. 18 березня 2021 року, у зв`язку з адміністративним затриманням, громадянин Грузії ОСОБА_1 був поміщений у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

41. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 у справі №522/4622/21 задоволено адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області до громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення за межі території України (а.с.49-53).

42. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що громадянин Грузії ОСОБА_1 перебуває на території України незаконно, адже відповідно до прийнятого рішення про примусове повернення №36 від 31.10.2018 повинен був самостійно залишити територію України, у строк до 03 листопада 2018 року.

43. Покликаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 333/3933/19 (2-а/333/6/20), суд першої інстанції зазначив, що у даному спорі процедура видворення іноземця дотримана, оскільки цьому передувало прийняття рішення про його примусове повернення, а також ухилення від виїзду після прийняття такого рішення.

44. На підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 у справі №522/4620/21 громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 18 вересня 2021 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні (а.с.34-38).

45. 24 березня 2021 року Приморський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області звернувся до Консула Грузії в м. Одесі з листом за № 5115-697/5115.2-21, надавши до нього в якості додатка довідку про особу (а.с.14), та просив підтвердити або спростувати приналежність ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянства Грузії (а.с.56).

46. 19 квітня 2021 року Консульство Грузії в м. Одесі у відповідь направило листа № 72/9560 де зазначило, що на підставі наданих документів провести ідентифікацію особи та належність її до громадянства Грузії неможливо (а.с.57).

47. 12 травня 2021 року Приморський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області звернувся з листом за № 5115-1061/5115.2-21 до консула Генерального консульства Російської Федерації в м. Одеса, в якому просив ідентифікувати громадянина, котрий представився ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В листі зазначено, що за попередньою інформацією вказаний громадянин надав недостовірну інформацію, із засобів масової інформації відомо, що ОСОБА_1 має статус «злодія у законі» за прізвиськом « ОСОБА_2 ». Також, територіальний орган міграційної служби просив підтвердити громадянство зазначеної особи, а вразі підтвердження документувати сертифікатом про повернення на батьківщину. В якості додатка до вказаного листа надана інформація з Інтернет - ресурсу та фотокартка (а.с.58).

48. Із відповіді Генерального консульства Російської Федерації в м. Одеса від 17.05.2021 за №1365 випливає, що у випадку, коли затримана особа не бажає йти на контакт і повідомляти про свої реальні установчі дані, фото для встановлення особи та її громадянства недостатньо. Приморському районному відділу ГУ ДМС України в Одеській області пропонувалося звернутися до правоохоронних органів Російської Федерації та окрім фото особи передати дактилоскопічну карту затриманого, його ДНК профіль, а також особливі прикмети, включаючи дані про шрами, татуїровки та інше.

49. Також зауважено про доцільність звернення в рамках Мінської конвенції 1993 року або по лінії Інтерполу (а.с.59).

50. 02 червня 2021 року Приморський райвідділ у місті Одесі УДМС України в Одеській області звернувся з листом до начальника Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, де просив звернутися зі запитом до МВС РФ або за лінією Інтерполу про причетність громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальних справ, з метою ідентифікації вищевказаної особи і подальшої екстрадиції (а.с.60-61).

51. У відповідь даний орган зазначив, що за результатами проведення заходів з метою ідентифікації громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що останній представляється вигаданими даними, адже дійсні його дані ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець Грузії, громадянин Російської Федерації, коронований до статусу «вор в законі», кримінальне прізвисько « ОСОБА_2 ».

52. Дана особа входить до списку осіб, до яких, за Указом Президента України, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

53. Згідно даних відділу міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Одеській області, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходиться в банку даних Генерального секретаріату Інтерполу.

54. За проханням адвоката Шевченко М. О., Міська лікарня швидкої медичної Миколаївської міської ради провела обстеження шийного, грудного та поперекового відділу хребта ОСОБА_1 та дійшла висновку про необхідність оперативного втручання.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

55. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

56. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

57. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

58. Підставою для касаційного оскарження у даній справі за посиланням касатора слугував пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме, неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №522/21484/19.

59. При вирішенні питання подібності правовідносин у тих чи інших справах, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

60. Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №522/21484/19, на неврахування висновків якої посилається касатор, колегія суддів звертає увагу на наступне.

61. У зазначеному судовому рішенні, Верховний Суд зазначав, що продовження строку затримання застосовується адміністративним судом виключно у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк; відсутність відповіді з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства може бути підставою для продовження строку затримання відповідача лише за умови неможливості ідентифікації його особи у інший спосіб, як це передбачено статтею 289 КАС України.

62. Верховний Суд у наведеній постанові за результатами касаційного розгляду в контексті встановлених обставин справи, дійшов висновків щодо відсутності доказів відмови відповідача співпрацювати під час процедури ідентифікації тощо.

63. Повертаючись до матеріалів даної адміністративної справи та змісту оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає наступне.

64. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).

65. Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант, це, зокрема, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

66. За приписами частини 1 статті 26 Закону №3773- VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.

67. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

68. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону № 3773- VI).

69. Статтею 30 Закону №3773- VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

70. Відповідно до частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

71. Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (частина 12 статті 289 КАС України).

72. Відповідно до частини 13 статті 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

73. Аналогічні положення визначено також пунктом 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (далі - Інструкція).

74. Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

75. Верховний Суд зазначає, що частиною 13 статті 289 КАС України, регламентовано дві умови, наявність хоча б однієї з яких надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців), а саме:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

76. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 січня 2021 року у справі 743/1046/20.

77. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

78. Проаналізувавши встановлені судами попередніх інстанції обставини даної справи, слід відзначити, що ГУ ДМС України в Одеській області було вчинено ряд дій для ідентифікації відповідача, проте відповіді з установ, куди звертався орган міграційної служби, на момент подачі даного позову, були з негативним результатом, адже подані документи не були достатніми для проведення ідентифікації особи.

79. На момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції було отримано відповідь від Консульства Грузії в Одесі про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не є громадянином Грузії.

80. Окрім того встановлено, що в судовому засіданні ОСОБА_1 , при розгляді справи №522/4622/21 про його примусове видворення за межі території України, йому особисто під розписку вручалося рішення №36 від 31.10.2018 про примусове повернення, яке він не виконав без поважних причин; відповідач не заперечував, що паспортний документ НОМЕР_1 від 10.01.2013 виданий на громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 належить йому; також відповідач не заперечував, що водійські права СН0791370 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ксерокопія яких була виявлена при його затриманні, також належить йому; розбіжності в документах щодо дати свого народження, відповідач пояснював помилкою державної установи, яка їх заповнювала.

81. Окрім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції, 02 червня 2021 року Приморський райвідділ у місті Одесі УДМС України в Одеській області звернувся з листом до начальника Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, де просив звернутися зі запитом до МВС РФ або за лінією Інтерполу про причетність громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальних справ, з метою ідентифікації вищевказаної особи і подальшої екстрадиції (а.с.60-61).

82. У відповідь даний орган зазначив, що за результатами проведення заходів з метою ідентифікації громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що останній представляється вигаданими даними, адже дійсні його дані ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець Грузії, громадянин Російської Федерації, коронований до статусу «вор в законі», кримінальне прізвисько « ОСОБА_2 ».

83. З наведеного висновується, що зазначені обставини підпадають під визначення умов, передбачених частиною тринадцятою статті 289 КАС України, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення.

84. В постанові Верховного Суду 20.08.2020 у справі №522/21484/19, на неврахування висновків якої посилається скаржник, було підтверджено належність особи-іноземця до громадянства іноземної держави закордонним паспортом, завірена копія якого була долучена до адміністративного позову.

85. В даній адміністративній справі, в контексті встановлених обставин справи, можна дійти висновку на неможливість ідентифікації відповідача за тими даними, які заявлялись останнім. Ідентифікація в даному випадку залежала від подання особою саме достовірних даних про його особу.

86. Водночас, встановлені судом першої інстанції, а також судом апеляційної інстанції факти та обставини свідчать про те, що відповідач фактично надавав для ідентифікації інші дані, які в сукупності не давали можливості позивачу здійснити належну ідентифікацію такої особи-іцноземця.

87. Надання недостовірних відомостей, в розумінні положень частини 13 статті 289 КАС України фактично слід трактувати як відмова співпрацювати під час процедури ідентифікації особи-іноземця.

88. З огляду на встановлені судами обставини справи та враховуючи те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, можливе лише за їх наявності, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновкам судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

89. Щодо доводів касатора про те, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 у справі № 522/4620/21 про затримання громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2021 у справі № 522/4622/21 про примусове видворення за межі території України громадянина Грузії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесені з неповним дослідженням всіх обставин справи та відносно особи, процесуальний статус якої судами належним чином встановлено не було, Верховний Суд зазначає, що таким доводам в силу вимог статтей 78 та 341 КАС України оцінки в межах даного касаційного розгляду не може бути надано.

90. Щодо доводів касатора про наявність у відповідача проблем зі здоров`ям, які виключають перебування останнього у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з переконань виникнення можливих тяжких наслідків для життя та здоров`я відповідача, Верховний Суд зазначає наступне.

91. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач розміщений у спеціально обладнаній кімнаті на першому поверсі установи, в кімнаті обладнаній для проживання особам з вадами здоров`я, які не можуть самостійно рухатись.

92. Також встановлено, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідача було відправлено на обстеження до медичного закладу, що може свідчити про доступ останнього до медичних послуг тощо.

93. Як вірно зауважував суд апеляційної інстанції, що в силу статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

94. З огляду на зміст зазначених положень конституційних норм вбачається, що відповідна особа є користувачем на рівні з іншими особами правами і свободами, за наявності, якщо така особа перебуває в Україні саме на законних підставах. Якщо відсутня ознака законності перебування, то це створює для особи певні обмеження та відповідні юридичні наслідки.

95. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що затримання особи-відповідача, незважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені фактичні обставини, є цілком виправданими та належними, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведенню процедури видворення, в тому числі для належної ідентифікації особи, відповідає волі національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.

96. Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25.06.1996) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06.03.2001) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

97. З огляду на це, є підстави вважати, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

98. Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

99. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

100. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновків, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а відтак касаційна скарга адвоката Шевченко Марії Олександрівни - представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

101. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу адвоката Шевченко Марії Олександрівни - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко