Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №820/794/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2019 року

Київ

справа №820/794/16

адміністративне провадження №К/9901/12052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року (головуючий суддя - Спірідонов М. О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року (головуючий суддя - Кононенко З. О., судді - Калитки О. М., Бондара В. О.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області

про визнання дій незаконними,

установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивачка, ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просила суд:

- визнати такою, що суперечить її законним інтересам, та скасувати постанову державного виконавця Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 13.11.2015 про розшук майна боржника - автомобіля ЗАЗ DAEWOO 1299 Т13110-2005 року випуску, об'єм - 1299, синього кольору, ДАЗ - НОМЕР_1;

- визнати такою, що суперечить її законним інтересам, та скасувати постанову державного виконавця Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 13.11.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - автомобіля ЗАЗ DAEWOO 1299T13110 Sens - 2005 року випуску, об'єм - 1299, синього кольору, ДАЗ - НОМЕР_1;

- визнати таким, що суперечить її законним інтересам, та скасувати акт опису та арешту майна державного виконавця Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 02.10.2015 про арешт автомобіля ЗАЗ DAEWOO 1299T13110Sens - 2005 року випуску, об'єм - 1299, синього кольору, ДАЗ - НОМЕР_1.

Позивач посилалась на те, що їй не роз'яснено права та обов'язки у виконавчому проваджені, винесені постанови порушують її права, а отже підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції в Харківській області про визнання дій незаконними відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд дійшов висновку, що при вчиненні оскаржуваних дій та прийнятті відповідних рішень відповідач діяв у відповідності до норм діючого законодавства, яким врегульовано порядок проведення виконавчого провадження, оскільки як було встановлено судом та не заперечувалось позивачем по справі, спірний автомобіль належить їй на праві власності, жодних заборон на відчуження спірного автомобілю на час вчинення оскаржених виконавчих дій не існувало, а отже жодних прав позивачки порушено не було.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 у справі №820/794/16 залишено без змін.

Підтримуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що державним виконавцем Гапон Є. В. у присутності боржника, стягувача та двох понятих, проведено опис майна, що належить боржнику, про що складено оскаржуваний акт опису й арешту майна від 02.10.2015, зміст якого відповідає положенням п. 4.2 Інструкції, опис та арешт майна боржника підписано без зауважень або заяв стягувача, боржника та осіб, що були присутні при описі.

Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" такий вид майна громадян, як автомобіль, не включено до Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (Додаток до Закону), а тому суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо незаконності дій державного виконавця по арешту автомобіля ЗАЗ DAEWOO 1299T13110Sens - 2005 року випуску, об'єм - 1299, синього кольору, ДАЗ - НОМЕР_1, який перебував у користуванні ОСОБА_1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

21 липня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та задовольнити її позовні вимоги.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при винесенні державним виконавцем оскаржуваних рішень порушено її права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про права інвалідів. Вказує, що оскаржувані документи державного виконавця фактично позбавляють її можливості сплачувати заборгованість за виконавчим документом, оскільки автомобіль потрібен їй - інваліду ІІ групи з дитинства для пересування та можливості отримання заробітку для прожиття та погашення заборгованості. Зазначає, що матеріали справи містять документи, в яких зазначено, що вона потребує обов'язкового забезпечення автомобільним транспортом у зв'язку з захворюванням опорно-рухового апарату та відповідно до вимог чинного законодавства, однак суди попередніх інстанцій не врахували вказаних обставин та не надали їм правової оцінки, тоді як відповідач не заперечував проти позову та апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.09.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лозівського МРУЮ відкрито провадження №ВП 48671346 за виконавчим написом нотаріуса №704 від 14.07.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 528740,00грн.

ОСОБА_1 не заперечується той факт, що у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання виконавчих документів, останні не виконанні, заборгованість перед боржником не сплачена.

02.10.2015 у присутності позивачки державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, жодних зауважень щодо того, що позивачка є інвалідом та потребує транспортного засобу вказаний акт не містить. Акт опису й арешту майна від
02.10.2015 підписано державним виконавцем, боржником, стягувачем та двома пойнятими без зауважень або заяв стягувача, боржника та осіб, що були присутні при описі.

Державним виконавцем 13.11.2015 винесено постанови про арешт транспортного засобу ЗАЗ DAEWOO Т13110 хетчбек, номер шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та оголошено розшук майна.

16.11.2015 відповідачем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату (доходи) боржника шляхом утримання у розмір 20 % в рахунок погашення боргу на користь ОСОБА_2 в сумі 528740,00грн, виконавчого збору в сумі 52874,00грн та 10 % від фактично стягнутої суми, першочергових витрат на проведення виконавчих дій - 78,60 грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в ~law7~.

Положеннями ~law8~ передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у ~law9~, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених ~law10~, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до ~law11~ та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до ~law12~ підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ~law13~ державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law14~ заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ~law15~ у разі ненадання боржником у строки, встановлені ~law16~ для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

~law17~ передбачено, що заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до положень ~law18~ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах (частина друга статті 52 Закону).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем (частина п'ята статті 52 Закону).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (частина шоста статті 52 Закону).

Відповідно до ~law19~ арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частини перша. друга статті 57 Закону).

Відповідно до ~law20~ про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Процедуру та послідовність дій державного виконавця по опису та арешту майна боржника більш детально врегульовано пунктом 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5.

Відповідно до пунктів 4.2.1,4.2.2 Інструкції опис та арешт майна боржника здійснюються в такій послідовності.

Після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З аналізу наведених положень ~law21~ слідує, що з метою примусового виконання рішень, державний виконавець має право проводити опис майна боржника і накладати на нього арешт, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем у кожному конкретному випадку. При цьому боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, акт опису й арешту майна від
02.10.2015 підписано державним виконавцем, боржником, стягувачем та двома пойнятими без жодних зауважень або заяв стягувача, боржника та осіб, що були присутні при описі.

Будь-яких доказів того, що боржником пропонувалось відповідачу майно першої черги, а також доказів, які б підтверджували, що станом на час прийняття рішень у боржника було інше, в достатній кількості майно, на яке можливо звернути стягнення з метою погашення заборгованості перед стягувачем позивачем як боржником у виконавчому провадженні позивачем надано не було.

Також при розгляді вказаної справи правомірно враховано, що відповідно до положень ~law22~, такий вид майна громадян, як автомобіль, не включено до Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова