Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2018 року у справі №822/1349/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

27 листопада 2018 року

справа №822/1349/16

адміністративне провадження №К/9901/41159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у складі колегії суддів Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. у справі № 822/1349/16 за позовом ОСОБА_1 до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

18 липня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення податкового органу від 23 червня 2016 року №0000364000, № 0000354000 про застосування фінансових санкцій, з мотивів безпідставності їх прийняття.

24 квітня 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення №0000364000 і №0000354000 від 23 червня 2016 року, з мотивів їх протиправності. При ухваленні постанови суд першої інстанції врахував обставини, встановлені постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2016 року по справі №681/843/16-а, яка набрала законної сили 24 січня 2017 року, якою визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (продавця, працівника позивача) за частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративне правопорушення, винесену 28 березня 2016 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Понінківської селищної ради Полонського району з огляду на відсутність в її діях складу правопорушення.

26 червня 2017 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови прийняв в якості належних та допустимих доказів протокол про адміністративне правопорушення №009739 від 05 лютого 2016 року, постанову адміністративної комісії при Понінківській селищній раді від 28 березня 2016 року, письмові поясненнями продавця ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 та здійснив висновок про підтвердження факту продажу працівником позивача слабоалкогольного напою "Бірмікс" неповнолітній особі. Судом апеляційної інстанції спростовані висновки суду першої інстанції щодо наявності в межах спірних відносин обставин, які не потребують доказуванню в розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень у справі).

У серпні 2017 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду.

03 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу № 822/1349/16 з суду першої інстанції.

19 вересня 2017 року справа № 822/1349/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справу № 822/1349/16 разом з матеріалами касаційного провадження № К/9901/41159/18 передано до Верховного Суду.

Відповідач скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу, в яких заперечуючи проти неї з огляду законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін. Наголошує на доведеності з його боку фактів вчинених позивачем правопорушень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Здійснюючи касаційний перегляд судового рішення, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону воно не відповідає з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено перевірку магазину "Марія", розташованого в с. Буртин, Полонського району, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами №066/22-01-40/3059204810 від 02 червня 2016 року (далі - акт перевірки).

Довідкою №99/22-01-40-13 від 19 квітня 2017 року стверджено, що підприємцю у період з січня 2015 року по 18 квітня 2017 року ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами не видавались.

Перевіркою встановлено порушення підприємцем частини 12 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) (роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії) та статті 15-3 цього Закону (продаж слабоалкогольного напою особі, які не досягла 18 років).

23 червня 2016 року податковим органом на підставі акту перевірки та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абз. 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення підприємцем частини дванадцятої статті 15 цього Закону прийняте податкове повідомлення - рішення №0000364000, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17000 гривень.

23 червня 2016 року податковим органом на підставі акту перевірки та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абз. 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення підприємцем пункту 2 частини 1 статті 15-3 цього Закону прийняте податкове повідомлення - рішення №0000364000, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6800 гривень.

Здійснюючи касаційний перегляд в межах доводів та вимог касаційної скарги, Суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон № 481/95-ВР.

Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 15-3 цього Закону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

За частиною 3 статті 15-3 вказаного Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Згідно із абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону №481/95 передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790.

Відповідно до пункту 5 Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Суд погоджується з судом першої інстанції щодо наявності в межах спірних правовідносин обставин, які мають преюдиціальне значення, встановлені постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2016 року по справі №681/843/16-а (набрала законної сили 24 січня 2017 року), якою визнано протиправною та скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (продавця, працівника позивача) за частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративне правопорушення, винесену 28 березня 2016 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Понінківської селищної ради Полонського району з огляду на відсутність в її діях складу правопорушення.

Цим рішенням вказано про не доведеність факту продажу ОСОБА_2 слабоалкогольного напою неповнолітній особі, при цьому матеріали правоохоронних органів, які стали підставою виявлення податковим органом під час перевірки фактів порушення підприємцем чинного законодавства та як наслідок прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема протокол про адміністративне правопорушення №009739 від 05 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 тощо були предметом дослідження при розгляді справи Полонським районним суду Хмельницької області.

Частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, відсутність складу правопорушення в діях продавця (працівника позивача), а саме об'єктивної сторони - не доведення факту вчинення протиправного діяння працівником позивача в магазині підприємця, скасування постанови про адміністративне правопорушення відносно цієї особи, виключає склад правопорушень, інкримінованих позивачу у цій справі, передбачених статтями 15, 15-3 Закону №481/95 та свідчить про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд не приймає позицію суду апеляційної інстанції щодо прийняття як належних доказів вчинення працівником позивача адміністративного правопорушення протоколу про адміністративне правопорушення, показань свідків, оскільки ці документи були підставою прийняття постанови відносно продавця про притягнення її до адміністративної відповідальності, яка скасована в судовому порядку.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень та погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії з огляду на відсутність порушень підприємцем положень статей 15, 15-3 Закону №481/95.

В межах розгляду даної справи має місце неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону, зазначене є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 822/1349/16 скасувати, залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер