Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2019 року у справі №820/4725/17
Ухвала КАС ВП від 26.04.2018 року у справі №820/4725/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2018 року

Київ

справа №820/4725/17

адміністративне провадження №К/9901/48885/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 (суддя - Біленський О.О.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 (судді - Подобайло З.Г., Тацій Л.В., Григорова А.М.)

у справі №820/4725/17

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області, Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, податкових повідомлень - рішень, акту,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати вимогу від 16.02.2017 №Ф-0000241304 про сплату боргу (недоїмки) на суму 140 485 грн. 31 коп.; рішення від 16.02.2017 №Ф-0000241304 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 25 151 грн. 41 коп.; податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 № 0001551304, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання та застосовано до нього штрафні санкції у розмірі 2 194 573 грн. 50 коп.; податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 № 0001531304, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 510 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 № 0001541304, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 2 827 грн. 40 коп.; податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 №0001561304, яким збільшено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 050 917 грн. 97 коп.; податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 №0001571304, яким збільшено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні санкції у розмірі 67 777 грн. 89 коп.; акт від 18.01.2017 року про результати документальної планової невиїзної перевірки позивача.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що перевірку було проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначила, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС) у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 29.11.2016 за №1120 у приміщенні Східної ОДПІ м. Харкова Харківської області (далі ОДПІ) проведено планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 за наслідками якої складено акт від 18.01.2017

.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у сумі 1 463 049 грн.;

- п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в частині непідтвердження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) в сумі 8 141 грн.

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 , п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України, у результаті занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 1 367 278, 65 грн.;

- абз.1 п.2 ч. 1 ст.7, п. 11 ст.8, ч.2 п.1 ст.8, п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальному розмірі 140 485, 31 грн.;

- п.п.1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового Кодексу України, у результаті занижено суму військового збору 54 222, 31грн.;

- п.п.16.1.12 п. 16.1 ст. 16, пп.20.1.6 п.20.1, ст.,20, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового Кодексу України, в частині не надання первинних документів, що використовувалися в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконання вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

На цій підставі ДФС прийнято: вимогу від 16.02.2017 №Ф-0000241304 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 16.02.2017 №Ф-0000241304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкові повідомлення-рішення від 16.02.2017 №0001551304, № 0001531304, № 0001541304, №0001561304, №0001571304.

Не заперечуючи щодо обґрунтованості висновків ОДПІ про наявність в діях позивача порушень Податкового Кодексу України при визначенні податкових зобов'язань підприємця ОСОБА_1, остання оскаржує прийняті на підставі акту перевірки вимогу та рішення та сам акт в зв'язку з наявністю, на думку позивача, порушень щодо організації та проведення невиїзної документальної перевірки.

Правильно застосувавши до спірних правовідносин положення статей 42, 75, 78, 79 Податкового Кодексу України та надавши належну оцінку твердженням позивача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що ОДПІ організовано та проведено невиїзну документальну перевірку у відповідності до приписів чинного законодавства.

При цьому судами надано належну оцінку обставинам справи, з яких вбачається, що контролюючим органом на адресу позивача направлено копію наказу про проведення документальної планової невиїзної перевірки від 29.11.2016 за № 1120 та письмове повідомлення від 29.11.2016 за №43/Т/20-38- 13-04-21 про початок проведення перевірки та перелік документів, необхідних для проведення перевірки, які ОСОБА_1 було отримано 06.12.2016.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачу 01.12.2016 та 06.01.2017 направлялись запити про надання документів, необхідних для проведення перевірки, проте ОСОБА_1 витребувані документи надано не було.

Також судами надано належну оцінку твердженням позивача про те, що перевірку ОДПІ здійснила поза межами плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання.

Касаційна скарга позивача не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні позивачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, відтак не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер