Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.09.2020 року у справі №520/14230/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 520/14230/19

адміністративне провадження № К/9901/23347/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді- Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби

на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2020 року (суддя Шляхова О. М. )

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року (головуючий суддя: Бегунц А. О., судді: Мельнікова Л. В., Рєзнікова С. С. )

у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Массив"

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Масив" (надалі також - Позивач, ТОВ "Трейд Массив") звернулось до суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (надалі також - Відповідач, скаржник), в якому просило суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС №UA112080/2019/000068/2 від 22 липня 2019 року та №UA112080/2019/000123/2 від 24 жовтня 2019 року;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Трейд Массив" судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 3562,83 грн та витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці ДФС №UA112080/2019/000068/2 від 22 липня 2019 року та №UA112080/2019/000123/2 від 24 жовтня 2019 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Трейд Массив" судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 3562,83 грн.

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ.

За змістом встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи професійна правнича допомога ТОВ "Трейд Массив" у даній справі надавалася Адвокатським бюро "Тасліцького Германа" відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22 листопада 2018 року №18. Відповідно до умов зазначеного договору клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Додатковою угодою від 1 серпня 2019 року №1/1 до зазначеного договору уточнений його предмет (спори клієнта із органами доходів і зборів (митницею) щодо підтвердження заявленої митної вартості в порядку статті 55 Митного кодексу України, а також оскарження рішень митниць про коригування митної вартості товарів клієнта у судовому порядку), порядок та розмір проведення розрахунків за Договором.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, Клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються Адвокатським бюро, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, оплата послуг з перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо).

Пунктом 2.2 Додаткової угоди до Договору встановлено, що за досудову підготовку та безпосереднє представництво інтересів Клієнта, відповідно до підпункту 1.2 цієї Додаткової угоди встановлюється гривневий розмір грошової суми, яка еквівалентна 1000 (одній тисячі) доларів США 00 центів, який встановлюється за офіційним курсом Національного Банку України на день виставлення відповідного рахунку за супровід однієї справи в першій інстанції в межах 20 годин роботи адвоката.

Відповідно до пункту 1.2. Додаткової угоди до Договору до його предмету входить складання позовних заяв до суду першої інстанції щодо оскарження рішень митниць про коригування митної вартості товарів Клієнта, підготування додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв, в разі необхідності, безпосередня участь в судових засіданнях суду першої інстанції (усні пояснення, усні клопотання та заяви по суті справи), ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій рішень суду першої інстанції (проміжних та остаточного) та інші дії, необхідні для представлення інтересів Клієнта відповідно до умов Договору.

На виконання цих домовленостей та на підставі рахунку від 3 січня 2020 року №1 ТОВ "Трейд Массив" сплачено 100% передоплати від суми, погодженої в Додатковій угоді до Договору, що склала 23686,20 грн без ПДВ, що є еквівалентом 1000
(тисячі) доларів США за курсом НБУ станом на 3 січня 2020 року (23,6862 грн/дол. США). Надання правової допомоги підтверджується підписаним Актом від 27 квітня 2020 року №16.

Також, у додатковій угоді №1/1 визначено, що клієнт сплачує добові із розрахунку 700,00 грн за добу. Сторони погодили, що до часу відрядження включається день від'їзду адвоката до місця призначення та день його прибуття на робоче місце.

28 квітня 2020 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Позивача про ухвалення додаткового судового рішення, в якій представник Позивача просив: поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів про розмір судових витрат, встановлений абзацом другим частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України); стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Трейд Массив" 25030,60 грн.

У поданій заяві визначено до відшкодування понесені витрати Позивача на правничу допомогу у цій справі, що включає гонорар та фактичні витрати, пов'язані з прибуттям адвоката для участі у судових засіданнях, добові: у загальній сумі 25030,60 грн.

3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, присуджено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "Трейд Массив" 25030,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що на час звернення з заявою про ухвалення додаткового судового рішення строк, визначений частиною 7 статті 139 КАС України, минув. З огляду на те, що ТОВ "Трейд Массив" рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року, ухвалене у порядку письмового провадження, отримало 27 квітня 2020 року, застосувавши положення частини 1 статті 121 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про поважність причин пропуску строку подання суду доказів понесених судових витрат, що слугувало підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду з заявою про вирішення питання щодо судових витрат.

Щодо присудження на користь Позивача судових витрат на правничу допомогу суди першої та апеляційної інстанції врахували зміст та умови договору про надання правової (правничої) допомоги від 22 листопада 2018 року №18 з Адвокатським Бюро "Тасліцького Германа" та додаткової угоди від 1 серпня 2019 року №1/1, сплату 100% передоплати від суми, погодженої в Додатковій угоді до Договору, що склала 23686,20 грн без ПДВ, що є еквівалентом 1000 (тисячі) доларів США за курсом НБУ станом на 3 січня 2020 року на підставі рахунку від 3 січня 2020 року №01, а також Акт від 27 квітня 2020 року №16 на підтвердження надання правової допомоги у цій справі.

Вирішуючи питання щодо судових витрат на професійну правову допомогу суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 25030,60 грн є співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на участь у судових засіданнях.

4. ЗМІСТ ВИМОГ ТА ДОВОДІВ У КАСАЦІЙНІЙ СКАРЗІ ТА ВІДЗИВІ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

У касаційній скарзі Відповідач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішень щодо присудження витрат на правничу допомогу у цій справі.

Наполягає на тому, що у поданій 28 квітня 2020 року заяві про стягнення витрат на правничу допомогу не обґрунтовано поважних причин, які об'єктивно та непереборно перешкоджали Позивачу надати до суду докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у встановлений законом строк.

Стверджує, що Позивач був обізнаний щодо розгляду справи по суті 18 березня 2020 року, однак, всупереч визначеному у частині 7 статті 139 КАС України процесуальному порядку відповідних доказів щодо понесених витрат у встановлений строк не подав.

Посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/1242/18 скаржник акцентує, що суд мав би вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу додатковим рішенням, якщо б вимоги про їх стягнення були заявлені до ухвалення рішення по суті позовних вимог із наданням відповідних доказів, або за умови виконання Позивачем/представником Позивача приписів частини 3 статті 143 КАС України щодо повідомлення про наявність поважних причин, що унеможливлюють подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. При цьому, Відповідач вважає, що зазначення Позивачем у позовній заяві про вирішення питання щодо розподілу судових витрат без подання доказів на підтвердження вказаних витрат (договір, опис робіт) не може розглядатись як заява про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення в розумінні частини 7 статті 139 КАС України.

Також, скаржник вказує на порушення судом права Відповідача на подання заперечення щодо заявленого до відшкодування за рахунок Відповідача розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо доказів на підтвердження витрат Позивача на професійну правничу допомогу Відповідач звертає увагу на недоведеність необхідності залучення адвоката та виправданості понесених витрат; відсутність визначених повноважень представника щодо підпису процесуальних документів Позивача та неузгодження змісту укладеного договору щодо правової допомоги предмету судового розгляду у цій справі; непідтвердження поданими документами витраченого часу щодо участі представника у судовому засіданні.

Наведене в сукупності, як вважає Відповідач, свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження дійсних та обґрунтованих витрат Позивача на правову допомогу, а заявлений їх розмір є завищеним та не відповідає критерію розумності та реальності понесення таких витрат. У таких доводах Відповідач посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі №810/739/15, від 18 жовтня 2018 року у справі №811/1507/18, від 5 червня 2018 року у справі №904/8308/17, від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 8 травня 2018 року у справі №810/2823/17, Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

У відзиві на касаційну скаргу представник Позивача вказує на безпідставність доводів скаржника та необґрунтованість касаційної скарги.

Зауважує, що Позивач не міг бути обізнаним про ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції 18 березня 2020 року, та лише після отримання його копії 27 квітня 2020 року дізнався про його зміст. Правовий висновок щодо можливості поновлення пропущеного строку в разі доведення поважності підстав його пропуску викладено у пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Також вказує на те, що за змістом укладених договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього сторони погодили делегування представникові усіх процесуальних прав сторони у справі, а надані рахунок та акт належно підтверджують обсяг наданих послуг та їх оплату.

Щодо співмірності суми правничої допомоги, звертає увагу, що сума переплати при митному оформленні товару внаслідок різниці між визначеною вартістю товару за першим методом та методом, застосованим митницею, склала 237,5 тис. грн, а, відповідно, сума сплачених юридичних послуг склала 10 відсотків, що не може, на думку Позивача, вважатися неспівмірним.

Також акцентує на складності та важливості справи для Позивача та значний об'єм опрацьованих та підготовлених представником доказів у цій справі.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків щодо судових витрат судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1 -3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом прохальної частини позовної заяви (пункт 2) Позивач просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 3562,83 грн, та витрат на професійну правничу допомогу в повному розмірі. До позовної заяви Позивачем було додано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 22 листопада 2018 року №18 та додаткової угоди від 1 серпня 2019 року №1/1.

У постанові від 11 травня 2021 року у справі №2040/8270/18 Верховний Суд вказав на прояв надмірного формалізму у висновках суду про недотримання вимог частини 7 статті 139 КАС України у випадку неподання заяви про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у вигляді окремого документа. За обставинами у тій справі позивач також у позовній заяві та апеляційній скарзі просив судові витрати у справі покласти на відповідача. Верховний Суд у цій постанові у справі №2040/8270/18 зауважив, що судам слід уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Згідно з частиною 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному частиною 5 статті 143 КАС України.

Так, відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В свою чергу, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У частині 2 цієї ж статті КАС України визначено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

За змістом частини 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З системного аналізу наведених правових норм в контексті встановлених обставин у цій справі доводи Відповідача про порушення порядку заявлення Позивачем до відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, оскільки у позовній заяві Позивачем було зазначено про стягнення зі сторони Відповідача, у тому числі, витрат на правничу допомогу, як і не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо ухвалення додаткового судового рішення у цій справі у судовому засіданні, з огляду на те, що судове рішення по суті спору було ухвалено судом першої інстанції у порядку письмового провадження.

Варто також зауважити, що за положенням частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених частини 4 статті 243 КАС України строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання, що спростовує доводи скаржника щодо обізнаності Позивача щодо конкретної дати ухвалення рішення суду першої інстанції у письмовому провадженні.

Проаналізувавши складність справи та дослідивши матеріали справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката за представництво інтересів Позивача у суді у розмірі 25030,60 грн є співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на участь у судових засіданнях.

Такі висновки колегія суддів касаційного суду вважає передчасними з огляду на таке.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, разом з тим, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на частини 6 , 7 статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Як вже йшлося, за наслідком поданої Позивачем після ухвалення рішення по суті позовних вимог заяви про вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції за результатами розгляду заяви, ухвалив додаткове судове рішення від 7 травня 2020 року в порядку письмового провадження, яке залишене без змін постановою апеляційного суду від 11 серпня 2020 року.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази направлення судом першої інстанції цієї заяви Відповідачу для реалізації його права подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, висловити свою позицію з цього питання та надати необхідні докази.

Аналогічний підхід щодо відсутності доказів направлення заяви про вирішення питання про судові витрати іншому учаснику справи за подібних обставин застосовано Верховним Судом у постанові від 16 червня 2020 року у справі №640/22250/19.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив оскаржене додаткове судове рішення щодо відшкодування на користь Позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з порушенням процесуального права іншої сторони - Відповідача щодо подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або доведення їх неспівмірності. Суд апеляційної інстанції наведені обставини залишив поза увагою та вказану помилку не виправив.

У зазначених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №810/739/15, від 18 жовтня 2018 року у справі №811/1507/18, від 5 червня 2018 року у справі №904/8308/17, від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 8 травня 2018 року у справі №810/2823/17, Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 викладено підхід суду касаційної інстанції до вирішення питання належного підтвердження обсягу понесених витрат на правничу допомогу.

Встановлені ж частиною 2 статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведених вище процесуальних порушень судів попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених судових рішень суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність вирішення спірного питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в цілому.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про стягнення на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25030,60 грн не ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, тому оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо судових витрат на правничу допомогу у цій справі ухвалені з порушенням норм процесуального права та не відповідають критерію законності та обґрунтованості, встановлених у статті 242 КАС України.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на безпідставності посилань скаржника на висновки Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/1242/18, які не є релевантними. Підставою для скасування оскаржуваної у тій справі додаткової постанови суду апеляційної інстанції слугувало порушення порядку ухвалення додаткового судового рішення, яким апеляційний суд змінив результат апеляційного розгляду; відсутність у мотивувальній частині вказаного додаткового судового рішення посилань на жодну з підстав для скасування рішення суду першої інстанції, наведених у статті 317 КАС України, чи обставин, які би свідчили про їх наявність; а також відсутність жодних розрахунків, міркувань та відповідних обґрунтувань щодо відхилення чи прийняття аргументів сторін у частині розподілу судових витрат, зокрема в частині їх співмірності в порядку частин 5 -7 статті 134 КАС України.

5.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановлені частиною 2 статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Отже, постановлене у справі додаткове судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2020 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року підлягають скасуванню, а справа в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо заявленого адвокатом Щербаком О. Г. клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України розподіл судових витрат здійснюється у разі задоволення позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення та ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України).

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, питання про стягнення витрат на правову допомогу судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби задовольнити частково.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року скасувати, а справу в частині вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх