Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.09.2019 року у справі №826/6877/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №826/6877/18

адміністративне провадження №К/9901/24728/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог (судді - Епель О. В., Костюк Л. О., Літвіна Н. М. ) у справі № 826/6877/18 за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,

УСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування вимоги ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 29 січня 2018 року № Ю 13251-17 та рішення ДФС від 23 березня 2018 року № 10473/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовало тим, що воно перебувало у процедурі банкрутства з 14 травня 2004 року та ухвалою господарського суду введено мораторій на задоволення вимог майнових кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян, авторської винагороди. На думку позивача, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань (у тому числі щодо сплати податків і зборів) безвідносно до часу їх виникнення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19 січня 2013 року, не містить абсолютної заборони щодо застосування санкцій та обмежується забороною на вимоги, на які поширюється мораторій, що зупинення виконання вимог та припинення заходів, спрямованих на їх виконання, здійснюється лише в тому випадку, коли термін їх виконання настав до дня введення мораторію.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, яку оскаржуваною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2019 року скасовано, адміністративний позов Товариства до ГУ ДФС, ДФС про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 29 січня 2018 року № Ю 13251-17 в частині визначення штрафу в сумі 109 553,73 грн та пені в сумі 51 488,95 грн. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з абзацом 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, яка, на думку суду підлягала застосуванню, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

На думку суду апеляційної інстанції, положення вказаної статті встановлюють заборону нарахування санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) незалежно від дати їх виникнення: до введення мораторію чи після порушення провадження у справі про банкрутство, отже, в період дії мораторію нарахування штрафів та пені за порушення строків сплати Єдиного внеску не застосовується.

9 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. ГУ ДФС вказало на неправильне тлумачення судами норми права, якою врегульовано наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства та яка міститься у статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній після 19 січня 2013 року, яка, на думку відповідача, підлягала застосуванню до спірних правовідносин, та у статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19 січня 2013 року.

Товариством подано відзив на касаційну скаргу, обґрунтований аргументами, викладеними в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду, в якому позивач просив суд оскаржувану постанову суду залишити без змін.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі № 01/1494 було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, розгляд якої на час ухвалення оскаржуваного судового рішення не завершений. Вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю громадян, авторської винагороди.

Позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС як платник Єдиного внеску.

29 січня 2018 року ГУ ДФС складено відносно відокремленого підрозділу позивача - Золотоніського району електричних мереж вимогу № Ю-13251-17 про сплату заборгованість з Єдиного внеску, штрафу, пені станом на 31 грудня 2017 року у розмірі 662 400,33 грн., з яких: 501 357,65 грн. - недоїмка, 109553,73 грн. - штраф, 51488,95 грн. - пеня.

Позивач звернувся до ДФС зі скаргою від 20 лютого 2018 року № 1407/09-03 на оскаржувану вимогу, за результатами розгляду якої ДФС прийнято рішення від 23 березня 2018 року № 10473/6/99-99-11-02-02-25, яким оскаржувану вимогу залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вищезазначену вимогу та рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: приписи абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року), у результаті чого скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Так, судовою палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів, на розгляд якої було передано справу № 2340/4157/18 за позовом Товариства до ГУ ДФС у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права в аналогічних справах, визначено відповідну правову позицію (постанова від 23 жовтня 2019 року).

Вказаною постановою Верховного Суду касаційну скаргу ГУ ДФС задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року скасовано, в позові Товариства до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено. Верховний Суд вказав, що встановлена нормою абзацу четвертого частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зазначеній редакції заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, на думку Верховного Суду, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року скасувати.

3. Залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року у цій справі.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко