Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2018 року

Київ

справа № 296/3227/17

провадження № К/9901/3187/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління у Житомирській області про визнання незаконним дій державного виконавця, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира, прийняту 31 липня 2017 року у складі головуючого судді Сингаївського О.П., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, постановлену 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючої - Іваненко Т.В., суддів: Кузьменко Л.В., Франковської К.С.,

у с т а н о в и в :

В квітні 2017 року Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з нього як боржника витрат виконавчого провадження ВП №53312427 від 24.03.2017 року в сумі 150,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що постанову винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі, а відтак виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню, а тому просять скасувати вказану постанову.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 31.07.2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 01 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 53312427 за виконавчим листом № 2а-432/14 виданим Корольовським районним судом м. Житомира про зобов'язання УПФУ в м. Житомирі з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року провести відповідно до статей 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, що визначена статтею 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням фактично здійснених виплат.

24 березня 2017 року старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції Яромовим М.М. на підставі статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 150,00 гривень.

Вважаючи постанову про стягнення з Житомирського ОУПФУ, як боржника у виконавчому провадженні, витрат виконавчого провадження у розмірі 150 гривень протиправною, позивач вернувся до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог статей 42, 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд погоджується з висновками судів.

Статтею 42 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (далі - Наказ №2830/5), зокрема, частин першої, другої та дев'ятої розділу І, до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону № 1404 плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої, другої розділу ІІ Наказу № 2830/5 розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 року №3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» з 5 січня 2017 року плата за користування системою становить 51 гривень за кожне відкрите виконавче провадження.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно, натомість позивач не надав суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.

Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Житомирської ОУПФУ.

Твердження позивача щодо заборони використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Корольовського районого суду м. Житомир від 31 липня 2017 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомир від 31 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець