Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 460/2589/20

адміністративне провадження № К/9901/25886/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді Довгополов О.М., Святецький В.В.)

у справі №460/2589/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 28.02.2020 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

1.2. зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 28.02.2020 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 позов задоволено повністю:

2.1. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Рівненській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 28.02.2020 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

2.2. Зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 28.02.2020 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

2.3. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ в Рівненській області.

3. Постановою Восьмою апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

4.1. ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , повторно виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 24.04.2018.

4.2. 03.03.2020 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

4.3. Згідно з розпискою-повідомленням заяву позивача прийнято 03.03.2020 за №626 з доданими до неї документами, серед яких копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорта, трудової книжки та документи про стаж, військового квитка, довідки із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, документи про місце проживання (реєстрації) особи, заяви про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), посвідчення постраждалого від ЧАЕС.

4.4. Відповідно до відомостей, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_2 , виданого 21.11.1984, позивач проходив військову службу з 22.11.1984 по 05.12.1986.

4.5. Згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , заповненої 10.05.1987, позивач працював:

- з 02.05.1987 по 15.04.1988 в колгоспі ім. Фрунзе с.Ромейки Володимирецького району - зона гарантованого добровільного відселення;

- з 24.05.1988 по 25.09.1989 в БМУ Рівненської облспоживспілки - територія не відноситься до радіоактивно забрудненої;

- з 28.09.1989 по 29.05.1990 в Володимирецькому райоб`єднанні "Сільгоспхімія" - місцезнаходження документами не підтверджено;

- з 01.06.1990 по 30.05.1991 та з 06.06.1991 по 29.04.2004 - Рівненська АЕС м.Кузнецовськ - зона посиленого радіологічного контролю.

4.5. На підтвердження факту свого проживання на територіях радіоактивного забруднення позивачем було подано довідку від 03.03.2020 №385, яка є аналогічною за змістом довідці від 23.03.2020 № 609, виданої Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області. Відповідно до змісту такої довідки ОСОБА_1 з 27.02.1966 по травень 1990 року та з 16.10.2001 по даний час зареєстрований та проживає в селі Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області, що є радіаційно забрудненою зоною гарантованого добровільного відселення згідно постанови КМ УРСР від 23.07.1991 №106. Підставою видачі довідки вказано: погосподарська книга №11 за 1986-1990 рр., особовий рахунок № НОМЕР_4 ; погосподарська книга №13 за 1991-1995 рр., особовий рахунок № НОМЕР_5 ; погосподарська книга №8 за 1996-2000 рр., особовий рахунок № НОМЕР_6 ; погосподарська книга №7 за 2001-2005 рр., особовий рахунок № НОМЕР_7 ; погосподарська книга №8 за 2006-2010 рр., особовий рахунок № НОМЕР_8 ; погосподарська книга №7 за 2011-2015 рр., особовий рахунок № НОМЕР_9 ; погосподарська книга №6 за 2016-2020 рр., особовий рахунок № НОМЕР_10 , будинкова книга №5.

4.6. Листом від 17.03.2020 №1700-0301-8/6006 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. На обґрунтування своєї відмови зазначило, що згідно з наданими копіями документів для призначення пенсії період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 1 місяць 8 днів, а тому у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення підстави для призначення пенсії відсутні.

4.7. Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) є достатнім підтвердженням факту, що він на протязі 3 років до 01.01.1993 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення. Водночас, судом підтверджено на підставі наявних в матеріалах справи доказів факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом того періоду часу, що необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку. Суд дійшов висновку, що дані трудової книжки не спростовують факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, вказавши, що постійне місце роботи позивача нерозривно пов`язане з його постійним місцем проживанням, а тому факт роботи позивача у БМУ Рівненської облспоживспілки, Володимирецькому райоб`єднанні "Сільгоспхімія" та у Рівненській АЕС м. Кузнецовськ заперечує факт проживання його у зоні гарантованого добровільного відселення (с. Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області) в цей період. Також звернув увагу, що постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106 зона посиленого радіоекологічного контролю не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 і залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.05.2020.

7.1. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосувані норми матеріального права. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення протягом того періоду часу, що необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII). На переконання позивача, суд апеляційної інстанції, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 у справі №205/4589/16-а, дійшов протилежних висновків від висновків Верховного Суду. Позивач вважає, що загальний період часу проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 4 роки 4 дні.

8. У відзиві на касаційну скаргу ГУ ПФУ в Рівненській області просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Відповідно до статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

11. Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

12. Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

13. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

14. Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

15. За частиною 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

16. Пунктом 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - це особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

17. Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

18. Згідно положень статті 26 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року за наявності страхового стажу не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

19. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою зменшення пенсійного віку є наявність факту проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.

20. Спір між позивачем та відповідачем у цій справі фактично виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та, відповідно, права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з довідкою від 03.03.2020 № 385 позивач зареєстрований та проживає з 27.02.1966 по травень 1990 року та з 16.10.2001 по даний час в селі Малий Жолудськ Володимирецького району, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

22. Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Малий Жолудськ Володимирецького району належить до зони гарантованого добровільного відселення.

23. Також було встановлено судами попередніх інстанцій й те, що позивач працював:

- з 02.05.1987 по 15.04.1988 в колгоспі ім. Фрунзе с.Ромейки Володимирецького району - зона гарантованого добровільного відселення;

- з 24.05.1988 по 25.09.1989 в БМУ Рівненської облспоживспілки - територія не відноситься до радіоактивно забрудненої;

- з 28.09.1989 по 29.05.1990 в Володимирецькому райоб`єднанні "Сільгоспхімія" - місцезнаходження документами не підтверджено;

- з 01.06.1990 по 30.05.1991 та з 06.06.1991 по 29.04.2004 - Рівненська АЕС м. Кузнецовськ - зона посиленого радіоекологічного контролю.

24. Разом з цим, позивач має посвідчення потерпілого Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 24.04.2018. Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зонах гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років. Посвідчення позивача є дійсним та доказів позбавлення його статусу потерпілої особи судами не встановлено.

25. Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

26. Згідно з абз. 3 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №51) передбачено, що Потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

27. Пунктом 10 Порядку №51 встановлено, що посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

28. Відповідно до п. 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

29. Зазначене кореспондується зі змістом частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ.

30. Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

31. На підставі зазначеного, питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні йому статусу потерпілої особи.

32. Суд погоджується із судом першої інстанції, що довідкою від 03.03.2020 №385, яка є аналогічною за змістом довідці від 23.03.2020 № 609, виданої Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області, підтверджується факт реєстрації та проживання позивача в селі Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області, що є радіаційно забрудненою зоною гарантованого добровільного відселення, оскільки факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує виключно довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

33. Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18).

34. Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 (№14-560цс18) зазначалось: «Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

35. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Відтак, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є помилковими.

36. Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

37. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

38. За таких обставин справи, Суд вважає за необхідне скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 залишити в силі.

Керуючись статтями 341 352 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 скасувати, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін