ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа №826/9665/16

адміністративне провадження №К/9901/23896/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 , Громадської організації "Тарифна мобілізація"

до Кабінету Міністрів України

за участю третіх осіб: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», ОСОБА_2 , Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, ОСОБА_3

про визнання протиправною (незаконною) постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27 квітня 2016 року, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_3 ,

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 та адміністративний позов Громадської організації "Тарифна мобілізація" до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укргазвидобування", ОСОБА_3 , задоволено.

Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758" з моменту її прийняття, а саме з 27.04.2016.

Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 580, 00 грн. (п`ятсот вісімдесят гривень).

Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України на користь Громадської організації "Тарифна мобілізація" понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Не погодившись із вказаним рішенням суду, апелянти - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

ОСОБА_3 також подала апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в описовій та мотивувальній частинах, шляхом зазначення її позиції щодо задоволення позовних вимог відповідно до матеріалів справи.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ОСОБА_3 - залишено без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року залишено без змін.

24 липня 2019 року ОСОБА_3 звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення з тих підстав, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо доповнення резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року двома частинами, а саме: 1) визнати протиправними дії відповідача при виданні постанови №315 і встановленні цін на природний газ; 2) стягнути на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі, що базується на кількості побутових споживачів газу.

Ухвалою від 12 серпня 2019 року апеляційним судом відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про доповнення резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення щодо доповнення резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, оскільки статтею 252 КАС України визначено виключний перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Доводи касаційної скарги.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення, в серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду.

У своїй касаційній скарзі, вказала, що на вказані у заяві про винесення додаткового судового рішення обставини суд уваги не звернув, своє рішення відповідно до підстав заяви в повному обсязі не аргументував, а отже, і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі №826/9665/16.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року № 62/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року №33, що унеможливлює участь судді - доповідача - Желєзного І.В. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Позиція інших учасників справи.

Від інших учасників справи до суду не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_3 , що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положеннями частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у випадках, якщо, зокрема, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Слід зазначити, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням обов`язку, зокрема, про необхідність надання судом відповідей на всі заявлені позивачем (третьою особою) вимоги.

За змістом частини першої статті 252 КАС України підставою для винесення додаткового рішення може бути неухвалення судом рішення щодо однієї з позовних вимог, якщо щодо решти вимог, заявлених у позові, рішення ухвалено. Додаткове рішення необхідне також у тих випадках, коли відповідь суду не відповідає обсягу поставленого питання або ж спосіб судового захисту викладений неповно.

Таким чином, додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року без задоволення. І дійшов висновку, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року прийнято у порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством, тому відсутні будь-які підстави для зміни вказаного рішення.

Виходячи з принципу диспозитивності, який закріплений у частинах другій, третій статті 9 КАС України суд обмежений при розгляді справи позовними вимогами та визначенням належного і ефективного способу захисту порушених прав та інтересів позивача.

ОСОБА_3 у цій справі має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище позивача або відповідача у справі, а не третьої особи без самостійних вимог.

ОСОБА_3 звернувшись із заявою про доповнення резолютивної частини рішення суду першої інстанції фактично прагне зобов`язати суд вирішити її особисті вимоги щодо стягнення моральної шкоди. В іншій частині питання додаткового судового рішення охоплюється позовними вимогами, які розглянуті судами. Незгода з прийнятими судовими рішеннями може бути підставою для їх касаційного оскарження.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновку суду апеляційної інстанції не підтвердився під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції- без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов