Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 808/7765/14

адміністративне провадження № К/9901/20075/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (суддя Дуляницька С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Мельник В.В.) у справі за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов`язання повернути надміру сплачені страхові внески,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо відмови повернути Запорізькому державному підприємству «Радіоприлад» надміру сплачені страхові внески в сумі 543530,70 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з моменту прийняття господарським судом ухвали про банкрутство з 8 липня 2009 року до 14 вересня 2010 року, тобто до остаточного затвердження реєстру вимог конкурсних кредиторів, позивач здійснював платежі за попередні періоди, а відповідач в порядку черговості погасив борг, який існував у позивача до вересня 2008 року, таким чином на момент затвердження реєстру вимог кредиторів до вересня 2008 року у позивача боргу не існувало. Рішеннями судів у справі №2а-0870/11785/11 встановлена неправомірність погашення відповідачем в порядку ч. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" недоїмки по страхових внескам, яка склалася станом на день порушення справи про банкрутство позивача, за рахунок сум, сплачених після 8 липня 2009 року. А відтак, кошти в сумі 543530,70 грн є надмірно сплаченими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 19 квітня 2010 року та від 27 липня 2009 року не є надмірно сплаченими, оскільки сплата здійснювалася в рахунок погашення наявної у позивача недоїмки, а не понад її суми.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким просить задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що з моменту прийняття господарським судом ухвали про банкрутство з 8 липня 2009 року до 14 вересня 2010 року, тобто до остаточного затвердження реєстру вимог конкурсних кредиторів, позивач здійснював платежі за попередні періоди, а відповідач в порядку черговості погасив борг, який існував у позивача до вересня 2008 року, таким чином на момент затвердження реєстру вимог кредиторів до вересня 2008 у позивача боргу не існувало, а тому вважає, що сума надмірно сплачених до Пенсійного фонду страхових внесків підлягала поверненню позивачу.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 08 липня 2009 року порушено провадження у справі № 26/48/09 про банкрутство ЗДП "Радіоприлад" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року у справі №26/48/09 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів ЗДП "Радіоприлад", в тому числі УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя з вимогами в сумі 3393733,14 грн станом на 8 липня 2009 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14 вересня 2010 року виправлено описку щодо суми грошових вимог та визначено розмір кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя станом на 8 липня 2009 року в сумі 3843671,64 грн.

Позивач платіжним дорученням №1901 від 19 квітня 2010 року сплатив 120418,93 грн страхових внесків, нарахованих на заробітну плату; платіжним дорученням №277 від 27 липня 2009 року позивач сплатив 423111,77 грн страхових внесків, нарахованих на заробітну плату.

Позивач звернувся до відповідача з заявою №131-1868 про повернення надмірно сплачених коштів в сумі 543530,70 грн.

Відповідач 4 вересня 2014 року надав відповідь №7500/02, в якій повідомив про безпідставність заяви позивача про повернення надміру сплачених коштів.

Судами також установлено, що на підставі даних особової картки ЗДП "Радіоприлад" станом на 1 березня 2011 року УПФУ в Комунарському районі м. Запоріжжя сформована вимога від 3 березня 2011 року №Ю-553 про сплату боргу на суму 1987886,67 грн.

Вказану вимогу позивач оскаржив в судовому порядку. Рішеннями судів у справі №2а-0870/11785/11 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач вважає протиправною відмову позивача у поверненні надмірно сплачених коштів в сумі 543530,70 грн, просить такі кошти стягнути з відповідача на користь позивача.

Перевіривши доводи скаржника Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 7.1, 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №988/18283, облік сплачених сум за платежами, які на певну дату надійшли понад суми, що належать до сплати, визначені як безпосередньо у звітності платника, так і за іншими документами, відображається відповідним органом Пенсійного фонду в картках особових рахунках платників у графі "Переплата".

Суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надмірно сплаченими можуть вважатися кошти, які на певну дату надійшли понад суми, що належать до сплати; помилково сплаченими можуть вважатися кошти, які сплачені помилково, у випадку якщо таку сплату не потрібно було здійснювати.

Як правомірно установлено судами попередніх інстанцій, кошти сплачені позивачем платіжними дорученнями від 19 квітня 2010 року та від 27 липня 2009 року не є помилково сплаченими.

Надмірну сплату внесків позивач обґрунтовує лише тим, що відповідач сплачені позивачем кошти зарахував в погашення тієї суми боргу, яка включена до реєстру конкурсних кредиторів.

Суди попередніх інстанцій установили, що за позивачем весь час (як до порушення провадження у справі про банкрутство, так і після) рахувалася недоїмка зі сплати страхових внесків, розмір недоїмки більший, аніж сума сплачених позивачем коштів платіжними дорученнями від 19 квітня 2010 року та від 27 липня 2009 року.

Також суди встановили, що відповідно до наказу Управління Пенсійного фонду в Комунарському районі від 8 листопада 2012 року №202, позивачу списано заборгованість в загальній сумі 15243035,29 грн.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кошти в сумі 543530,70 грн, що сплачені позивачем платіжними дорученнями від 19 квітня 2010 року та від 27 липня 2009 року не є надмірно сплаченими, оскільки сплата здійснювалася в рахунок погашення наявної у позивача недоїмки, а не понад її суми.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи судами не встановлено фактів надмірної або помилкової сплати позивачем страхових внесків, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №808/7765/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва