Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.04.2018 року у справі №826/14269/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/14269/16

адміністративне провадження № К/9901/47196/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/14269/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, Національна поліція України, про визнання незаконним та скасування
8.8.2 Інструкції від №622, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К. С., суддів Чудак О. М., Шейко Т. І., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О. І., суддів: Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третіх осіб - Міністерства юстиції України, Національної поліції України, про визнання незаконним п. 8.8.2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 та зареєстрованої в Мін'юсті 07.10.1998 за № 637/3077.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником гладкоствольної мисливської зброї моделі Target Х2 калібру 12/76 номер НОМЕР_1, яку має намір переробити для застосування для самозахисту. З метою реалізації наведеного, позивач звернувся з запитом до Управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції у м.

Києві, за результатами розгляду якого отримав відповідь листом від 26.08.2016 № С-1194/125/19/02-16, в якому повідомлено, що мисливська зброя повинна відповідати вимогам, передбаченим п. 8.8.2 Інструкції № 622, а також те, що самовільна переробка мисливської зброї тягне за собою кримінальну відповідальність. При цьому, виробництво та ремонт вогнепальної зброї проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №
1000.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що позивач є власником гладкоствольної мисливської зброї моделі Target Х2 калібру 12/76 номер НОМЕР_1, яку має намір переробити з метою застосування його для самозахисту.

У зв'язку з цим, позивач звернувся з запитом до Управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції у м. Києві, за результатами розгляду якого отримав відповідь листом від 26.08.2016 № С-1194/125/19/02-16, в якому зазначено, що мисливська зброя повинна відповідати вимогам, передбаченим п. 8.8.2 Інструкції № 622, а також те, що самовільна переробка мисливської зброї тягне за собою кримінальну відповідальність. При цьому роз'яснено, що виробництво та ремонт вогнепальної зброї проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1000.

Вважаючи, незаконним п. 8.8.2 Інструкції № 622, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що чинним законодавством не передбачено можливість (право) на переробку мисливської зброї, в той час як п. 8.8.2 Інструкції № 622 не встановлена заборона на переробку такої зброї, а передбачені загальні вимоги, яким повинна відповідати мисливська зброя.

Оскаржуваний акт до позивача в рамках спірних правовідносин щодо переробки мисливської зброї не застосовувався та, відповідно, позивач не перебуває у таких відносинах, до яких цей акт може бути застосовано.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вказує, що значна/істотна кількість громадян є суб'єктами кримінальної відповідальності за прогнозовані позивачем діяння по зміні параметрів зброї (укорочення її розміру, як елементу недотримання вимог оскаржуваного нормативного акту).

У відзивах на касаційну скаргу відповідач та треті особи просять відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не знаходить підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Пунктом 1.1 Інструкції № 622 передбачено, що ця Інструкція визначає умови та порядок видачі та анулювання дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, боєприпасів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи, правил поводження з ними та їх застосування.

Отже, вказана Інструкція № 622 регулює питання видачі дозволів на придбання, зберігання, облік, охорону, носіння, перевезення і використання, зокрема, мисливської зброї, а також, що Інструкція не регулює питання щодо переробки зброї, у зв'язку з неможливістю реалізації чого позивач вважає спірний пункт незаконним.

Так, згідно з п. 8.8.2 Інструкції № 622 мисливська зброя повинна відповідати таким вимогам: для стрільби зі зброї використовуються мисливські патрони відповідного калібру; загальна довжина з розкладеним та зафіксованим прикладом має становити не менше 800 мм; ємність магазину (барабана) (з установленим обмежувачем за наявності) нарізної зброї не має перевищувати 10 патронів, а гладкоствольної - 4 патронів; мати запобіжник; довжина ствола мисливської зброї повинна відповідати вимогам ГСТУ 78-41-002-97.

При цьому, зі змісту Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва та ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
02.12.2015 № 1000, видно, що провадження такої господарської діяльності не передбачає переробку, зокрема, мисливської зброї.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість (право) на переробку мисливської зброї, в той час, як п. 8.8.2 Інструкції № 622 не встановлена заборона на переробку такої зброї, а передбачені загальні вимоги, яким повинна відповідати мисливська зброя.

Зазначені вимоги, яким повинна відповідати мисливська зброя, встановлено ГСТУ 78-41-002-97 "Зброя спортивна та мисливська. Вимоги безпеки. Методи випробувань на безпеку", який затверджений наказом МВС України від 20.08.1997 № 557.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказаним вимогам оскаржуваний пункт Інструкції відповідає, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Ухвалені у справі судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі №826/14269/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду