Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №817/556/16

адміністративне провадження №К/9901/7664/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - Управління поліції) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 року у складі судді Сала А.Б. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Зарудяної Л.О. (головуючий), суддів Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління поліції про визнання протиправним і скасування рішень, наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними та скасувати рішення атестаційної комісії № 1 Управління поліції та апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3;

визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції від 3 березня 2016 року № 31 о/с щодо звільнення позивача зі служби в поліції;

поновити на посаді та стягнути заробітну плату час вимушеного прогулу.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 червня 2016 року клопотання ОСОБА_2 про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог задоволено. Позовну заяву ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень атестаційної комісії № 1 Управління поліції та апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3 залишено без розгляду.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 1 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ Управління поліції від 3 березня 2016 року № 31 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції з посади заступника начальника слідчого відділення Дубровицького відділення поліції Сарненського відділу поліції Управління поліції з урахуванням змін, внесених наказом Управління поліції від 16 травня 2016 року №105 о/с, поновив на посаді та стягнув з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 30 березня 2016 року у сумі 18139,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що атестування позивача проведене за відсутності для цього підстав, а також не відповідає меті та завданням атестування поліцейських і суперечить вимогам Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Не погоджуючись із ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління поліції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування скарги зазначає, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, частина друга статті 57 Закону № 580-VIII та пункт 3 Розділу І Інструкції № 1465. Крім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій фактично надали оцінку підставам прийняття рішення атестаційною комісією і таким чином перебрали на себе дискреційні повноваження останньої, прийнявши рішення про відповідність позивача займаній посаді.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 2001 року. Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Управління поліції від 7 листопада 2015 року № 3 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9, 12 Розділу ХІ Закону № 580-VIII позивач, у порядку переатестування призначений заступником начальника слідчого відділення Дубровицького відділення поліції Сарненського відділу поліції Управління поліції з присвоєнням спеціального звання майор поліції. Наказом Управління поліції від 3 березня 2016 року № 31 о/с він звільнений зі служби у поліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Підставою такого звільнення став висновок атестаційної комісії Західного регіону №3 від 25 лютого 2016 року.

Перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового судового рішення, визначені статтею 351 КАС України, відсутні.

Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Інститут атестування поліцейських передбачений Законом № 580-VIII, відповідно до частини першої статті 57 якого атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність. Відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Тобто, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Як встановлено судами, атестацію позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, на думку відповідача, не суперечить приписам частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Разом з тим, приписи частини першої статті 57 вказаного Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII, у якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанції щодо можливості проведення атестування поліцейських лише з підстав, наведених у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, є обґрунтованим і таким, що відповідає нормам законодавства.

Частиною четвертою статті 57 Закону № 580-VIII передбачено, що повноваження керівника поліції та\або керівників органів (закладів, установ) поліції приймати рішення про проведення атестування поліцейських теж можуть реалізовуватись останніми виключно з підстав і з метою, визначених частинами першою-другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Пунктом 15 Розділу IV Інструкції № 1465 визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1)займаній посаді відповідає;

2)займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3)займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4)займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 Розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Аналізуючи матеріали атестування позивача, суди зазначили, що зміст атестаційного листа ОСОБА_2, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику. ОСОБА_2 зарекомендував себе як здібний, дисциплінований, наполегливий, добросовісний працівник. За результатами проведеного тестування позивач набрав 40 з 60 можливих балів.

Разом із тим, аналізуючи надані документи та перевіряючи обставини справи, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач не довів, що під час прийняття рішення про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційною комісією враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 Розділу IV Інструкції № 1465 і, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач виявив себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що атестаційна комісія, у порушення вимог статті 57 Закону № 580-VIII та пункту 16 Розділу IV Інструкції № 1465 не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, а тому наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Управлінням поліції не доведено правомірність прийняття оскаржуваного наказу від 3 березня 2016 року № 31 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції з посади заступника начальника слідчого відділення Дубровицького відділення поліції Сарненського відділу поліції Управління поліції з урахуванням змін внесених наказом Управління поліції від 16 травня 2016 року №105 о/с.

Твердження скаржника стосовно того, що суди попередніх інстанцій перебрали на себе повноваження атестаційної комісії та прийняли рішення, прийняття якого належить до її виключних повноважень, суд касаційної інстанції не бере до уваги. Так, норми Закону № 580-VIII та Інструкції № 1465 наділяють повноваження приймати рішення за наслідками атестації поліцейських лише атестаційні комісії. Разом з тим, атестаційна комісія повинна мотивувати своє рішення (висновок). Зважаючи на те, що пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, то суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення (висновку) атестаційної комісії. Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак, все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Ураховуючи зазначені обставини суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII відбулось незаконно, у зв'язку з чим наказ Управління поліції від 3 березня 2016 року № 31 о/с щодо звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через службову невідповідність) з урахуванням змін, внесених наказом Управління поліції від 16 травня 2016 року № 105 о/с є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Рівненській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 1 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішень, наказу та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду