Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №803/1386/17

адміністративне провадження №К/9901/26524/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя - Денисюк Р.С.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 (головуючий суддя - Качмар В.Я., судді - Гінда О.М., Ніколін В.В.)

у справі № 803/1386/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.05.2017 № Ф-0007691300 та рішення про застосування штрафних санкцій від 25.05.2017 № 0007701300.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_2 зазначила, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 25.05.2017 № 0007701300, а також вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.05.2017 № Ф-0007691300 прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню, оскільки податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0002481300 скасовано в судовому порядку.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 09.11.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018, позов задовольнив повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0002481300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 8443,02 грн. винесено із порушенням вимог чинного законодавства, що доведено судовим рішенням, яке набрало законної сили, то виходячи із цього відповідач у даній справі протиправно виніс 25.05.2017 рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0007701300, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.05.2017 №Ф-0007691300, так як будь-яких порушень щодо включення позивачем до складу інших витрат у 2013-2015 роках витрат з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності на загальну суму 13284,00 грн. та витрат по сплаті ліцензії на загальну суму 43000,00 грн., з яких і було донараховано суму єдиного внеску, встановлено не було

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Волинській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що діяв правомірно при прийнятті 25.05.2017 рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позивач не скористався своїм правом надати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що у період з 29.03.2016 по 14.04.2016 Володимир-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведена планова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, про що складено акт №104/13-2587500102 від 21.04.2016.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема,

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.4, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження суми оподатковуваного доходу в сумі 56284,00 грн., в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 8443,02 грн., у тому числі: за 2013 рік - 2764,20 грн., за 2014 рік - 2764,20 грн. та за 2015 рік - 2914,60 грн.;

- пункту 1 частини другої статті 6 Розділу ІІ та пункту 2 частини першої статті 7 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, в результаті чого занижено єдиний внесок на суму 20599,94 грн., у тому числі: за 2013 рік - 6744,62 грн., за 2014 рік - 6744,67 грн. та за 2015 рік - 7110,65 грн.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем в порушення вимог пунктів 177.4, 177.2 статті 177 ПК України занижено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8443,02 грн., внаслідок включення до складу інших витрат орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності на загальну суму 13284,00 грн., а саме: за 2013 рік - 4428,00 грн., за 2014 рік -4428,00 грн., за 2015 рік - 4428,00 грн., та витрат по сплаті ліцензії на загальну суму 43000,00 грн., а саме: за 2013 рік - 14000,00 грн., за 2014 рік - 14000,00 грн., за 2015 рік - 15000,00 грн., в результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу в розмірі 56284,00 грн., у тому числі: у 2013 році - 18428,00 грн., у 2014 році - 18428,00 грн., у 2015 році - 19428,00 грн.

На підставі зазначених висновків акта перевірки Володимир-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002481300 від 02.06.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 10 063,78 грн., у тому числі: 8 443,02 грн. - за основним платежем та 2 620,76 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 25.05.2017 ГУ ДФС у Волинській області на підставі акта перевірки прийнято рішення про застосування штрафних санкцій № 0007701300, яким позивачу донараховано єдиний внесок у сумі 20599,94 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3071,69 грн., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0007691300 на суму 20599,94 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0002481300 від 02.06.2016 оскаржувалося позивачем у судовому порядку. Так, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2017 в адміністративній справі №803/1761/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017, визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.

Розглядаючи справу №803/1761/16, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність і протиправність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження ФОП ОСОБА_2 податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 8443,02 грн. у зв'язку з включенням у 2013-2015 роках до складу інших витрат: витрат з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності на загальну суму 13284 грн. та витрат по сплаті ліцензії на загальну суму 43000 грн.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), яка кореспондується з частиною четвертою статті 78 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішенням суду в адміністративній справі №803/1761/16, яке набрало законної сили, не підтверджено правомірності висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2013-2015 роки на суму 56284,00 грн., що і стало підставою для донарахування позивачу єдиного внеску в сумі 20599,94 грн. та штрафної санкції в сумі 3071,69 грн., то при розгляді цієї справи, в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України, такі обставини доказуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що ГУ ДФС у Волинській області протиправно прийнято 25.05.2017 рішення про застосування штрафних санкцій №0007701300 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0007691300 , так як будь-яких порушень щодо включення позивачем до складу інших витрат у 2013-2015 роках: витрат з орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності на загальну суму 13284,00 грн. та витрат по сплаті ліцензії на загальну суму 43000,00 грн., з яких і було донараховано суму єдиного внеску, встановлено не було.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова