Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 480/2681/20

адміністративне провадження № К/9901/37292/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №480/2681/20

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» до Головного управління Держпраці в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (суд у складі головуючого судді Воловика С.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року (колегія суддів у складі головуючого судді Бартош Н.С., cуддів Подобайло З.Г., Григорова А.М.) у справі №480/2681/20

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2020 року Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі по тексту - позивач, ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Сумській області), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №СМ309/185/АВ/П/ТД-ФС від 17 березня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки ГУ Держпраці у Сумській області про порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, оскільки перелічені в акті перевірки 47 осіб виконували конкретно визначену роботу відповідно до укладених цивільно-правових угод, не підпорядковуючись правилам внутрішнього трудового розпорядку і отримуючи обумовлену договорами винагороду на підставі актів виконаних робіт. Тобто, ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» не вчиняло фактичного допуску працівників до роботи без укладання трудових договорів (контрактів), що свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності, встановленої статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №СМ309/185/АВ/П/ТД-ФС від 17 березня 2020 року в частині накладення на ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» штрафу в сумі 283 380, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 283 380,00 грн., оскільки відносинам між підприємством та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 притаманний цивільно-правовий характер, а не трудовий.

Натомість, оскільки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 та ОСОБА_47 фактично виконували роботи/надавали послуги відповідно до вказівок та під контролем ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»; їх виконання передбачало інтеграцію в організаційну структуру позивача; роботи/послуги виконувались/надавались особисто, відповідно до графіка та на робочому місці, яке вказувалось позивачем; мали характерну тривалість; вимагали особисту присутність; передбачали надання інструментів, матеріалів та механізмів підприємства, а особи за виконання робіт періодично отримували винагороду в залежності від відпрацьованого часу та не мали фінансових ризиків, суд першої інстанції дійшов висновку про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними особами; доведеність факту допуску цих осіб до роботи без укладання трудових договорів та наявність підстав для застосування штрафу, передбаченого статтею 265 КЗпП України.

3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу Управління Держпраці в Сумській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» задоволено.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №СМ309/185/АВ/П/ТД-ФС від 17 березня 2020 року в частині накладення на ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» штрафу в сумі 1 936 430,00 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №СМ309/185/АВ/П/ТД-ФС від 17 березня 2020 року в частині накладення на ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» штрафу в сумі 1 936 430,00 грн.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року по справі №480/2681/20 залишено без змін.

Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції зазначив, що укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, водночас суб`єкт владних повноважень не надав доказів та не довів що угоди є удаваними. Отже, у цій справі інспектори праці не мали підстав на власний розсуд робити висновки про наявність фактичних трудових відносин.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відносини між фізичними особами та позивачем відповідають ознакам цивільно-правового договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ Держпраці у Сумській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 червня 2019 року по справі №1840/2507/18, від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17, від 04 липня 2018 року по справі №820/1432/17, від 04 вересня 2019 року по справі №480/4515/18.

На обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що інспекційним відвідуванням ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» встановлено фактичний допуск 47 робітників без належного оформлення трудової діяльності, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.

Вказує, що надані цивільно-правові договори не відповідають ознакам, які розмежовують цивільно-правові договори від трудових, зокрема: не визначено обсяг (об`єм) робіт, які підлягають виконанню; роботи щодо нагляду за технікою безпеки в підрозділах позивача, передбачають дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, що притаманне трудовим відносинам.

Оскільки робота виконувана фізичними особами згідно укладених договорів збігається з видом економічної діяльності позивача та здійснювалась в межах його господарської діяльності, то така робота повинна виконуватись на умовах трудового договору.

Скаржник наголошує, що фізичні особи за цивільно-правовим договором не можуть бути допущені до виконання робіт підвищеної небезпеки, дозвіл на виконання яких має позивач.

5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів ОСОБА_48, Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року по справі №480/2681/20.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року №98/0/78-24, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_48 , яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2024 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

6. Верховний суд ухвалою від 23 січня 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 24 січня 2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. На підставі статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року, наказом №103 від 23 січня 2020 року призначено проведення інспекційного відвідування ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» з питань належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, у тому числі з неповнолітніми, та видано відповідне направлення №22/СМ 309 від 23 січня 2020 року.

У період з 24 січня 2020 року по 31 січня 2020 року посадовими особами Управління Держпраці проведено інспекційне відвідування ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», за результатами якого складно акт №СМ 309/185/АВ від 31 січня 2020 року (далі по тексту - Акт інспекційного відвідування).

Згідно з висновками Акта інспекційного відвідування, відповідач встановив порушення ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» частини третьої статті 24 КЗпП України, у зв`язку з допущенням до роботи 47 працівників без належного оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_3 , ОСОБА_34 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_4 , ОСОБА_57 , ОСОБА_5 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_6 , ОСОБА_60 , ОСОБА_43 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_46 та ОСОБА_63 .

Листом від 03 лютого 2020 року акт направлено на адресу позивача для ознайомлення та підписання.

Позивач повернув Управлінню Держпраці підписаний акт інспекційного відвідування разом із зауваженнями.

За наслідками розгляду справи про порушення трудового законодавства, 17 березня 2020 року Управління Держпраці прийняло постанову №СМ309/185/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» штрафу у розмірі 2 219 810,00 грн.

Вважаючи протиправною вказану постанову про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

9. Колегія суддів Верховного Суду, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, у відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За змістом абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорювану постанову про накладення на позивача штрафу прийнято відповідачем за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме за допуск 47 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

11. Для правильного вирішення справи, Суду слід відповісти на такі ключові питання:

1) чим відрізняються цивільно-правові відносини від трудових?;

2) чи підпадають під ознаки цивільно-правових відносини, які виникли між позивачем та працівниками, з якими були укладені цивільно-правові договори?

12. Згідно статті 6 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України, якою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 902 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

13. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України).

Згідно із частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

14. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.

Основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації). Не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.

Вказана правова позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду у даній категорії справ (постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року по справі №813/2875/18, від 20 січня 2022 року по справі №815/657/18, від 13 липня 2022 року по справі №640/838/20, від 09 лютого 2022 року по справі №480/343/20).

15. Колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним для вирішення спору у цій справі є правильне встановлення змісту та сутності правовідносин, які виникли між позивачем та вказаними вище особами, а саме, чи носять такі правовідносини цивільно-правовий характер та регулюються Цивільним кодексом України, чи мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.

Тобто, необхідно встановити характер виконуваної роботи, чи носила вона системний, постійний характер та пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин, чи спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

16. Дослідивши цивільно-правові договори, укладені між ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_64 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_65 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_66 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_67 , ОСОБА_46 та ОСОБА_68 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відносини між вказаними особами та позивачем відповідають ознакам цивільно-правового договору. Умови усіх цивільно-правових договорів чітко визначають права та обов`язки сторін, умови та обсяги виконання робіт, їх оцінку та оплату, містять ознаки за якими цивільно-правові договори розмежовуються від трудових.

17. Колегія суддів КАС ВС вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №2694-XII роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл) визначає Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 (далі - Порядок №1107).

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №1107 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається: роботодавцеві на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3; виробникові або постачальникові машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - виробник або постачальник) - на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3, якщо інша форма оцінки його відповідності, яка є обов`язковою вимогою до нього, не встановлена технічними регламентами.

Отже, якщо суб`єкт господарювання виконує роботи підвищеної небезпеки, то йому необхідно одержати відповідний дозвіл згідно з вимогами Порядку.

При цьому, дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен одержати саме роботодавець.

Крім того, згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно - правових актів з охорони праці.

18. З урахуванням викладеного, колегія суддів КАС ВС наголошує, що оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено, що отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт роботодавець, то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Правову позицію аналогічного змісту викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року по справі №0840/2990/18, від 18 вересня 2023 року по справі №818/2099/18 та від 20 червня 2023 року по справі №360/1915/19.

19. Як вбачається зі змісту цивільно-правових договорів, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є: роботи з розборки, ремонту і збірки вузлів обладнання механічного цеху №33; роботи з ведення документації відділу охорони праці, набір документації на комп`ютері та нагляд за технікою безпеки в підрозділі ДП; роботи з охорони території; роботи з ведення обліку в програмі 1С; роботи з прибирання закріпленої території підприємства; наплавка скатів кранів, деталей обладнання на наплавочній установці АДФ 1250; виготовлення запчастин, інструменту та оснастки на стругальному та фрезерному верстатах в РИУ 70, та інші.

Відповідач зазначає, що ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» має дозволи на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки від 09 квітня 2020 року №085.15.59, від 08 лютого 2018 року №040.18.59.

15 листопада 2017 року позивачем подано декларацію відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки на право експлуатації устаткування підвищеної небезпеки.

Також, ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» має дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки від 09 квітня 2015 року №084.15.59 та №084.15.59

20. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій наведених вище обставин не дослідили та не надали належної оцінки. Не встановили, чи пов`язані виконувані роботи з ризиком для здоров`я та життя працівників, чи виконували зазначені в договорах фізичні особи роботи, які відносяться до робіт підвищеної небезпеки, та наявність у цих осіб дозволів на виконання таких робіт.

Залишились також поза увагою судів попередніх інстанцій доводи відповідача щодо того, що виконувані згідно цивільно-правових договорів роботи здійснювались в межах господарської діяльності позивача, що відповідає ознакам трудового договору.

Колегія суддів КАС ВС наголошує, що надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

21. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій не дотримано норми процесуального права, оскільки не встановлені всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин не можна ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

22. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Сумській області - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року по справі №480/2681/20 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г.

Тацій Л.В.