Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №810/2981/16
Ухвала КАС ВП від 15.09.2019 року у справі №810/2981/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №810/2981/16

адміністративне провадження №К/9901/31305/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Вітаполіс»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у складі судді Костюк Л.О.

у справі № 810/2981/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Вітаполіс»

до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство фінансів України

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» (далі - позивач у справі, скаржник у справі, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган), Кабінету Міністрів України, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення (лист) податкового органу від 18 лютого 2016 року вих. № 1162/10/10-13-11-02-10;

- визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України з 01 березня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акта Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року №958 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу № 958 від 22 вересня 2014 року у відповідність із Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»;

- зобов'язати податковий орган прийняти подані Товариством копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць січень 2016 року, з включенням відомостей з них о облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 22 вересня 2014 року №958 у відповідність з цим Законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду в частині вимог про:

- визнання незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України з 01 березня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акта Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року №958 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу № 958 від 22 вересня 2014 року у відповідність із Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»;

- зобов'язання Кабінет Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 22 вересня 2014 року №958 у відповідність з цим Законом.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення (лист) податкового органу від 18 лютого 2016 року вих. № 1162/10/10-13-11-02-10 і зобов'язання податкового органу прийняти подані Товариством копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць січень 2016 року, з включенням відомостей з них о облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Вказана постанова оскаржена Товариством в апеляційному порядку.

10 квітня 2017 року апеляційну скаргу позивача у справі залишено без руху та запропоновано Товариству доплатити судовий збір у сумі 1515,80 гривень.

22 травня 2017 року на адресу Київського апеляційного адміністративного суду надійшли заява Товариства про роз'яснення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та заява щодо продовження строку виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху до роз'яснення рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року роз'яснено Товариству, що воно має надати до суду документ про підтвердження доплати суми судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 1515,80 грн. та подовжено позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року на 10 днів з моменту отримання копії ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року повернуто апеляційну скаргу позивача у справі у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відзив на касаційну скаргу від відповідачів у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, а саме: суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 про залишення апеляційної скарги Товариства без руху недоліком апеляційної скарги є те, що позивач заявив кілька позовних вимог немайнового характеру, проте судовий збір сплатив лише за одну позовну вимогу, що підтверджується платіжним дорученням № 1413 від 16 березня 2017 року.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, тоді як судовий збір при поданні апеляційної скарг сплачено лише за одну, проте Товариством не були усунуті недоліки апеляційної скарги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту позову Товариства вбачається, що воно заявило одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку і був сплачений судовий збір, а не дві, як зазначив суду апеляційної інстанції, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення податкового органу є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.

Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог суд апеляційної інстанції, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без руху і як наслідок її повернення.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, ухваливши рішення від 22 червня 2017 року про повернення апеляційної скарги Товариства порушив норми процесуального права, у зв'язку з цим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаполіс" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року скасувати, а справу №810/2981/16 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер