Постанова КАС ВП від 23.03.2020 року у справі №806/773/17

10.09.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2020 року

м. Київ

справа №806/773/17

адміністративне провадження №К/9901/16712/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 806/773/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Котік Т.С., Моніча Б.С., -

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 10.03.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправними дії відповідача, які полягали у порушенні місячного строку розгляду її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області (далі - Сільська рада).

Позов обґрунтовано, зокрема тим, що відповідач в порушення вимог абзацу 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у місячний термін не розглянув її заяву та не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою.

2. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 30.03.2017 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

3. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково, зобов`язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Сільської ради.

4. 03.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ГУ Держгеокадастру, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.08.2017, зокрема: відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відстрочив відповідачу сплату судового збору до прийняття рішення у справі; витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

7. Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. 22.03.2016 ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального господарства на території Сільської ради. При цьому до заяви нею було додано: копію паспорта та ідентифікаційного номера; викопіювання з кадастрової карти; копію листа Сільської ради від 22.02.2016 до управління Держгеокадастру у Малинському районі, згідно з яким Сільська рада не заперечує щодо надання, зокрема позивачу, дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва; довідку управління Держгеокадастру у Малинському районі від 18.03.2016 № П-409/0-422/6-16, яка адресована відповідачу, про надання ОСОБА_1 дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність (користування).

10. Відповідач листом від 06.02.2017 за № П-3481/0-811/6-17 повідомив позивача про те, що відповідно до доданих нею графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місце розташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив`язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Також зазначено, що безпосередньо у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив`язка до адміністративно-територіальної одиниці, на території якої заявник має намір отримати земельну ділянку у власність. У зв`язку з цим ГУ Держгеокадастру запропонувало позивачу сформувати новий пакет документів та повторно звернутися із заявою до відповідача.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є безпідставними, оскільки із приєднаних позивачем до заяви від 22.03.2016 викопіювань неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення з правом передачі у власність для ведення індивідуального господарства.

12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив із того, що із приєднаних позивачем до заяви (клопотання) від 22.03.2016 викопіювань можливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, а отже клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам, установленим ЗК України, що давало підстави відповідачу вирішити питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність для ведення індивідуального господарства. Крім того, апеляційний суд послався на довідку управління Держгеокадастру у Малинському районі Житомирської області від 18.03.2016 № П-409/0-422/6-16, відповідно до якої зазначена у клопотанні ОСОБА_1 земельна ділянка за функціональним призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, є вільною від забудови, не передана у власність чи користування третім особам, знаходиться в державній власності (землі запасу) за межами населеного пункту, не є віднесеною до особливо цінних земель, наявність якої, на його думку, свідчить про те, що така була ідентифікована та досліджена працівниками структурного підрозділу відповідача на предмет відповідності її місця розташування.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що додане ОСОБА_1 до клопотання викопіювання не можна розцінювати як графічні матеріали в розумінні частини шостої статті 118 ЗК України, а тому, на думку ГУ Держгеокадастру, воно при розгляді звернення позивача діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.

15. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України та Законом України «Про землеустрій».

16. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

17. Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

18. Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

19. Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

20. Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

21. Отже, цією норми закріплюють право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляють його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17, від 17.12.2018 у справі №№509/4156/15-а.

22. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

23. При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

24. Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

25. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

26. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.

27. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а.

28. Правовий статус Держгеокадастру на час виникнення спірних відносин визначено відповідним Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Поставновою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення про Держгеокадастр).

29. Пунктом 7 зазначеного Положення про Держгеокадастр передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

30. Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

31. При цьому, пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

32. Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

33. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

34. Як видно з даного адміністративного спору, ОСОБА_1 22.03.2016 звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень в межах місячного строку мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

35. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

36. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 22.03.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Сільської ради.

37. Отже, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

38. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України (у редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

39. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

40. Відповідно до статті 350 КАС України (у редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2017 на підставі частини першої статті 88 КАС України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) відстрочено ГУ Держгеокадастру сплату судового збору до прийняття рішення у даній справі.

42. Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, далі - Закон № 3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду становила 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

43. Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

44. Статтею 7 Закону України від 21.12.216 № 1801-VIII «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що станом на 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 грн.

45. Отже, враховуючи наведені положення Законів №№ 3674-VI, 1801-VIII, з ГУ Держгеокадастру необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768, 00 грн (0,4*1600*120%)

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 у справі № 806/773/17 - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 768, 00 (сімсот шістдесят вісім) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0