Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.02.2019 року у справі №826/13220/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №826/13220/17

адміністративне провадження №К/9901/3838/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Шарапи В. М., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради (далі - Київрада) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Сорочка Є. О., суддів: Коротких А. Ю., Федотова І. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати дії відповідача неправомірними в частині винесення повторних незаконних рішень від 20.04.2017 року та зобов'язати відповідача втретє розглянути клопотання на приватизацію земельної ділянки позивачу та дітям.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 03 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач діяв в межах наданої компетенції, оскільки судом не встановлено порушення вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України та Порядку набуття прав на земельну ділянку із земель комунальної власності у м. Києві.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про часткове задоволення позову.

Визнав протиправним та скасував рішення Київської міської ради від 20.04.2017 №187/2409 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд".

Зобов'язав Київську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, зазначив, що, оскільки рішенням суду у справі № 826/17272/16 визнано неправомірним негативний висновок Департаменту містобудування та архітектури від 16.09.2014 № 9036/0/12/27-14, який слугував єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, то колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана відмова є протиправною як така, що прийнята на підставі неправомірного висновку про невідповідність заявленої позивачем ініціативи вимогам містобудівної документації за функціональним призначенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 лютого 2019 року Київрада звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі зазначає, що повноваження щодо розгляду заяв про надання безоплатно у власність земельних ділянок та виготовлення проектів рішень належать Департаменту земельних ресурсів, який є структурним підрозділом виконавчого органу Київради.

Посилається також на те, що Київрада є колегіальним органом, який складається із депутатів, представників інтересів територіальної громади. Будь-який вплив на депутатів щодо прийняття певного рішення чи вчинення певних дій заборонено законом.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В.

Верховний Суд ухвалою від 15 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року № 999/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Шарапа В. М., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із зверненням щодо відведення йому та його родині (ОСОБА_2 та ОСОБА_3) земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.

Київська міська рада, розглянувши клопотання позивача про надання дозволу на розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та додані документи, враховуючи те, що заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації, а саме: земельна ділянка належить до території багатоповерхової житлової забудови (висновки Департаменту містобудування та архітектури від 25.09.2014 №9337/0/12/27-14, від 16.09.2015 №9036/0/12/27-14 та від 26.02.2015 №1645/0/12/27-15) вирішила відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 орієнтованою площею 0,10 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (К-20767, К-20762, К-20764).

Відповідач листом від 29.09.2017 №225- СК-3372 надіслав копії рішень від
20.04.2017 №185/2407, №186/2408 та №187/2409, якими ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту Порядку набуття прав на земельну ділянку із земель комунальної власності у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від
20.04.2017 № 241/2463, вбачається, що Департамент земельних ресурсів, який є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), виконує організаційні функції щодо підготовки розгляду міською радою відповідного клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (готує проект рішення).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що з викладених вище норм вбачається, що розгляд клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є виключною компетенцією Київської міської ради (КМДА).

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що, приймаючи оскаржувану відмову, відповідач у рішенні від 20.04.2017 №187/2409 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд" послався на висновок Департаменту містобудування та архітектури від 16.09.2014 № 9036/0/12/27-14, згідно якого заявлена позивачем ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 826/17272/16, визнано дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради неправомірними в частині надання негативного висновку від 16.09.2014 №9036/0/12/27-14. Суд послався на те, що Департамент не врахував висновки попередньо прийнятих судових рішень з вказаного питання, що призвело до прийняття незаконного висновку.

Так, як встановив суд апеляційної інстанції, питання відповідності спірної земельної ділянки вимогам містобудівної документації було предметом розгляду адміністративних судів також і у справах № 826/20835/14 (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 [набрала законної сили
21.04.2015]), № 826/20506/13-а (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2014 року [набрала законної сили 30.04.2014]), № 826/6767/13-а (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року), а також рішення судів, які набрали чинності, у справах № 826/7792/16, № 826/7876/16.

У вказаних справах суди наголосили на тому, що посилання на наявність Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2020 року як підстави для невідповідності ініціативи містобудівній документації, надання негативних висновків та відмови у наданні дозволу у розробленні проекту землеустрою є неправомірним.

Відповідно до частин 4 -5 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи, що у розгляді наведених вище адміністративних справ брали участь у тому числі і ОСОБА_1, Київська міська рада, а також Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, зазначені рішення судів мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи, а, отже, обставини необґрунтованості висновку щодо невідповідності ініціативи позивача містобудівній документації, зокрема Генеральному плану розвитку м. Києва та його приміської зони, не підлягають доказуванню у даній справі.

З огляду на викладене, оскільки рішенням суду у справі № 826/17272/16 визнано неправомірним негативний висновок Департаменту містобудування та архітектури від
16.09.2014 № 9036/0/12/27-14, який слугував єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, то колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана відмова є протиправною як така, що прийнята на підставі неправомірного висновку про невідповідність заявленої позивачем ініціативи вимогам містобудівної документації за функціональним призначенням.

Верховний Суд також погоджується із висновком апеляційного суду щодо обраного способу захисту порушеного права позивача, який виходив із того, що, враховуючи фактичні обставини даної справи, для належного та ефективного захисту порушених прав позивача у даному випадку слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Київської міської ради від 20.04.2017 №187/2409, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній скарзі не наведено доводів, які б ставили під сумнів правильність постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 342, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

В. М. Шарапа