Історія справи

Постанова КАС ВП від 21.12.2022 року у справі №520/4333/2020
Ухвала КАС ВП від 11.03.2021 року у справі №520/4333/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 520/4333/2020

адміністративне провадження № К/9901/10805/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Білоуса О.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

УСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.02.2019 року №0031294-5706-2034 на суму 49240,40 грн, №0031295-5706-2034 на суму 4180,93 грн, №0031296-5706-2034 на суму 31060,99 грн, №0031297-5706-2034 на суму 11366,32 грн, №0031288-5706-2034 на суму 4661,20 грн, №0031289- 5706-2034 на суму 2196,57 грн, №0031290-5706-2034 на суму 3380,48 грн, №0031291-5706-2034 на суму 3730,45 грн, №0031292- 5706-2034 на суму 3540,57 грн, №0031293-5706-2034 на суму 37743,77 грн та податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 14.01.2020 року №455-53.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.02.2019 року №0031296-5706-2034.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.02.2019 року №0031296-5706-2034 на суму 31060,99 грн.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року залишено без змін.

Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року визнано протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 14.01.2020 року №455-53 на суму 31060,99 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.

У судове засідання, призначене на 21 грудня 2022 року, учасники справи не прибули.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із інформацією, наявної в Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо суб`єкта, за гр. ОСОБА_1 значиться: нежитлові приміщення АДРЕСА_9 .

Позивач у 2018 році був власником наступних об`єктів нерухомого майна, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №200158503 від 13.02.2020 року:

- нежитлової будівлі склад літ "У-1 загальною площею 1322.6 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 3. реєстраційний номер майна 26895316;

- нежитлової будівлі громадська вбиральня загальною площею 112.3 кв.м. за адресою АДРЕСА_5 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56290663251;

- нежитлової будівлі склад літ. « 0-1" загальною площею 305.3 кв.м. за адресою АДРЕСА_6 . реєстраційний номер майна 26888614;

- нежитлової будівлі медичний пункт та пункт громадського порядку загальною площею 125.2 кв.м. за адресою АДРЕСА_7 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56218063251;

- нежитлової будівлі магазин № 1 в будівлі літ «Г-1/2» загальною площею 59 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 . реєстраційний номер майна 26895404;

- нежитлової будівлі магазин № 1 в будівлі літ 'Т-1/1" загальною площею 90.80 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 . реєстраційний номер майна 26895345:

- нежитлової будівлі громадська вбиральня загальною площею 100.2 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 8. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 58591063251;

- нежитлової будівлі магазин № 2 в будівлі літ. «Г-1/Г загальною площею 95.1 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 19. реєстраційний номер майна 26895369;

- нежитлової будівлі склад магазинів загальною площею 1013.8 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 58591063251.

Загальна площа об`єкта за податковим повідомленням-рішенням від 21.02.2019 року №0031296-5706-2034 на суму 31060,99 грн розраховувалась відповідно до інформації, наявної в Реєстрі прав власності на нерухоме.

Згідно довідки КП "ХРБТІ" від 23.05.2017 року нежитлові будівля блоку магазинів літ. "А-1", розташованої за адресою АДРЕСА_8 зареєстровані за гр. ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 виданого Кулиничівською селищною радою 09.12.2018 року.

Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації нежитлова будівля блоку магазинів літ. "А-1" загальною площею - 826,20 кв.м., складається з нежитлових приміщень. Загальна площа будівлі літ. "А-1" зменшилась на 8,10 кв.м. внаслідок улаштування допоміжних перегородок та додаткового оздоблення.

ГУ ДПС у Харківській області 21.02.2019 року були винесені відносно позивача податкові повідомлення - рішення про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік на загальну суму 151101,68 грн, розташоване за адресою: АДРЕСА_9, а саме: №0031294-5706-2034 на суму 49240.40 грн., №0031295-5706-2034 на суму 4180,93 грн, №0031296-5706- 2034 на суму 31060,99 грн, №0031297-5706-2034 на суму 11366,32 грн, №0031288-5706-2034 на суму 4661,20 грн, №0031289-5706-2034 на суму 2196,57 грн, №0031290-5706-2034 на суму 3380,48 грн, №0031291-5706-2034 на суму 3730,45 грн, №0031292-5706-2034 на суму 3540,57 грн, №0031293-5706-2034 на суму 37743,77 грн та в подальшому ГУ ДПС у Харківській області складено податкову вимогу №455-53 від 14.01.2020 року.

Не погодившись з такими рішеннями відповідача, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості

Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об`єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.

Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно із пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Підпунктом 14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Відповідно до пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - податок на нерухомість), об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках.

З метою визначення механізму реалізації зазначеної норми, необхідно з`ясувати правовий статус об`єктів нерухомості, які вона охоплює. Йдеться про дві категорії відповідних об`єктів, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу: (1) малі архітектурні форуми (далі - МАФ) та (2) інші об`єкти нерухомості, розташовані на ринках.

Аналіз норми пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає застосування даної пільги за таких умов:

- Об`єктний склад: об`єкти нежитлової нерухомості.

- Суб`єктний склад: суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу

- Місце проведення діяльності: малі архітектурні форми та ринки.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується, що приписи пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчать про те, що законодавець у кожному підпункті (від «а» до «л») передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.

Аналіз пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що однією з істотних умов для звільнення від оподаткування відповідно до пп.«е» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України виступає ознака місця здійснення діяльності власником нерухомого майна - в малій архітектурній формі та на ринку.

Отже, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, наведеними приписами законодавства надається пільга зі сплати податку на нерухомість залежно від місця розташування об`єктів нежитлової нерухомості.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу 1230 «Будівлі торгівельні» відносить до різних підкласів «Торгові центри, універмаги, магазини" (підклас 1230.1) та «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2). За таких обставин, об`єкт оподаткування, який, класифікується у підкласі «Криті ринки, павільйони та зали для ярмарків» (підклас 1230.2), проте територіально розташований поза межами будь-яких ринків, не може бути ідентифікованим як об`єкт нерухомості, на який поширюється дія податкової пільги в значенні «на ринках».

Відповідно до пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року №57/188/84/105 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за №288/6576), ринком вважається суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

За вказаного правового регулювання, умова податкової пільги «на ринках» може поширюватися на об`єкти нерухомості, які є об`єктом права власності суб`єктів господарювання, що утворені та зареєстровані в установленому порядку як ринки і належать до категорій суб`єктів господарювання малого та середнього бізнесу.

Одночасно з тим податкова пільга застосовує термін «мала архітектурна форма».

Відповідно до ч.2 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм, зокрема, належать: альтанки, павільйони, навіси: вуличні меблі (лавки, лави, столи); огорожі, ворота, грати; декоративна та ігрова скульптура; сходи, балюстради та інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Застосовуючи термін «мала архітектурна форма», податкова преференція встановлює обмеження її застосування до об`єктів нежитлової нерухомості площею 30 м2 незалежно від функціонального використання земельної ділянки, на якій розміщено такий об`єкт, наприклад, «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» (підрозділ 03.10 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсі в від 23.07.2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1011/18306). Отже, зважаючи на приписи пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Кодексу щодо недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, норма уточнення щодо виключення із об`єкта оподаткування податком об`єктів нежитлової нерухомості «на ринках», може бути поширеною на об`єкти нежитлової нерухомості елементів торгової мережі ринку, площа яких не перевищує площі малої архітектурної форми.

Відповідно до п.10.3 ст.10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1. п.266.5 ст.266 ПК України).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій згідно із ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік Кулиничівською селищною радою від 21.08.2017 року, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб із розрахунку за 1 кв.м. бази оподаткування в розмірі: 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року для категорій "будівлі торговельні", "будівлі торговельні та склади".

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується, що контролюючим органом правомірно застосовано ставку 1%, визначену Рішенням Кулиничівської селищної ради від 21.08.2017 року.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивача відповідного обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а тому податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.02.2019 року №0031294-5706-2034 від на суму 49240,40 грн, №0031295-5706-2034 на суму 4180,93 грн, №0031297-5706-2034 на суму 11366,32 грн, №0031288-5706-2034 на суму 4661,20 грн, №0031289- 5706-2034 на суму 2196,57 грн, №0031290-5706-2034 на суму 3380,48 грн, №0031291-5706-2034 на суму 3730,45 грн, №0031292- 5706-2034 на суму 3540,57 грн, №0031293-5706-2034 на суму 37743,77 грн є правомірними, прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, а тому не підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх