Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №826/2495/14

адміністративне провадження №К/9901/14485/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 у складі колегії суддів: Файдюка В.В. (головуючий), Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. у справі №826/2495/14 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління Держземагентства у Бориспільскому районі Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області (надалі - Реєстраційна служба), Управління Держземагентства у Бориспільскому районі Київської області (надалі - Управління Держземагентства), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ), в якому просив:

1.1. скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ;

1.2. зобов`язати Управління Держземагентства виключити з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , закрити поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , скасувати кадастровий номер цієї земельної ділянки;

1.3. скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку (загальною площею 0.05 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 ) за ОСОБА_2 , що прийняте Реєстраційною службою на підставі рішення Бориспільської міської ради від 29.01.2013 №2908-34-VI;

1.4. зобов`язати Реєстраційну службу внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації речових прав ОСОБА_2 на нерухоме майно - земельну ділянку (загальною площею 0.05 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 ).

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 позовні вимоги задоволено повністю.

3. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 у задоволенні заяви позивача про залишення без розгляду апеляційної скарги, поданої третьою особою на стороні відповідача, відмовлено.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014 скасовано і ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

5. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

5.1. Рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 29.01.2013 №2908-34-VI "Про затвердження проектів землеустрою та передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) у м. Борисполі (землі житлової та громадської забудови)" затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0.05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 (надалі - спірна земельна ділянка).

5.2. На підставі вказаного рішення, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Бєдою І.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.03.2013 за №822471, яким проведено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

6. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження та передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки були скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013, яка 08.01.2014 набрала законної сили. Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послався на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.06.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 скасовано і закрито провадження у справі, у зв`язку з тим, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Позивач - ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016, в якій просить її скасувати і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2014.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції безпідставно зазначено в своїй ухвалі від 09.08.2016 про дотримання третьою особою на стороні відповідача строків подання апеляційної скарги. Окрім того, скаржник стверджує, що скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 є по своїй суті нововиявленою обставиною, яка не могла слугувати підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

8. Відповідач відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не подав.

9. Третя особа на стороні відповідача подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

10. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

11. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

12. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

13. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідній редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

14. Аналогічні правила визначення юрисдикції адміністративних судів містяться у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.

15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

16. Водночас, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

17. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

18. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

19. Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

20. Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого позову є дії та рішення Реєстраційної служби щодо проведення реєстрації права власності третьої особи на спірну земельну ділянку, а також дії та рішення Управління щодо проведення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та внесення відомостей про неї до поземельної книги.

21. При цьому, підставою заявленого позову (на момент звернення позивача до суду) слугувало скасування у судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірної земельної ділянки у власність третьої особи, яке позивач вважає таким, що порушує його речові права на спірну земельну ділянку.

22. Отже, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи оспорювані рішення та вчиняючи оспорювані дії, не вступали у публічно-правові відносини саме з позивачем, адже такі рішення та дії стосувались проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку третьої особи, а не позивача.

23. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

24. Згідно зі статтею 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

25. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України).

26. Відтак, у разі, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

27. Враховуючи суб`єктний склад учасників цієї справи і те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом майнових прав позивача, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з приватно-правових відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

28. Правова позиція аналогічного змісту у тотожних правовідносинах була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №911/488/18 та від 15.05.2019 у справі №0540/6280/18-а.

29. Також, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

30. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

31. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

32. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

33. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

34. Тому, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355-356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

35. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

36. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 у справі №826/2495/14 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Управління Держземагентства у Бориспільскому районі Київської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати і закрити провадження у даній справі.

37. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Желєзний І.В.

Чиркін С.М.