Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №826/19089/14

адміністративне провадження №К/9901/4666/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України у складі колегії суддів: Черпіцької Л.Т., Донця О.Є., Голяшкіна О.В. від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ПРОЦЕДУРА

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправною дію Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.O. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_3 та визнання договору банківського рахунку № 5651 від 22 травня 2014 року нікчемним;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Л.О. включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників для здійснення виплат за вкладами у ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що дії відповідача щодо не включення його до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушують його право на отримання гарантованої суми вкладу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову, та у цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року - без змін.

У квітні 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), зокрема, неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року у справі № 826/19089/14 відкрито провадження про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2018 року прийнято до свого провадження заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

ДОВОДИ ЗАЯВИ

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, та залишити у силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2015 року.

На обґрунтування заяви надано копію рішення Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року № К/800/51714/15 у справі № 826/9530/15, у якій суд по-іншому застосував одні й ті самі норми права у подібних правовідносинах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи наведені у заяві доводи, колегія суддів виходить з наступного.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України 02 червня 2016 року № К/800/51714/15 у справі № 826/9530/15, доданій до заяви, як приклад неоднакового застосування норм матеріального права судами касаційної інстанції у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанцій дійшов до висновку про те, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український фінансовий світ» діяла у межах повноважень та на підставі Закону, визнаючи договір банківського вкладу, укладений між Банком та фізичною особою, нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Такий висновок касаційного суду мотивовано тим, що кошти на відкритий за договором банківського вкладу рахунок переведені шляхом дроблення великим вкладником суми вкладу, що призвело до порушення публічного порядку, з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року у даній справі колегія суддів дійшла до висновку про те, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» протиправно віднесено договір банківського вкладу до нікчемних та не включено позивача до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Даний висновок касаційного суду мотивовано тим, що відповідачами не наведено, а судом не встановлено доказів наявності підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для визнання нікчемним договору банківського вкладу, а також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Перевіривши зміст ухвал касаційного суду, колегією суддів встановлено, що договори банківського вкладу у досліджуваних спірних ситуаціях укладені за схожих обставин, зокрема: до дати віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації; в обох випадках стверджується, що кошти на рахунок вкладника (позивача) надійшли з рахунку іншої особи (великого вкладника) шляхом «дроблення» суми великого вкладу

Відтак, порівняльний аналіз ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року та ухвали, доданої до заяви про перегляд, свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вирішуючи виявлену розбіжність, колегія суддів виходить з того, що Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію стосовно застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин, що виникають внаслідок дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час виявлення нікчемних правочинів та не включення внаслідок цього особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (постанови від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15, від 20 листопада 2018 року у справах № 826/3342/15, № 826/3342/15, № 826/8590/15 та інших).

Зокрема, Верховний Суд дійшов до висновку, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширює свою дію на договори банківського вкладу (рахунку), укладені між позивачем та банку, оскільки зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 також сформульована правова позиція, відповідно до якої при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. При цьому. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить до висновку, що Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02 березня 2017 року, щодо якої подано заяву про перегляд, правильно застосовано норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду заяви

Частиною першою статті 244 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачено, що суд відмовляє у задоволенні заяви, зокрема, якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до частини першої статті 244 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), колегія суддів дійшла до висновку, що у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни від 03 квітня 2017 року про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244, 355, 356, 359 та пунктом 1 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко