Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 461/1416/17

адміністративне провадження № К/9901/44125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 24.04.2017р. (суддя - Стрельбицький В.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017р. (судді - Гуляк В.В., Святецький В.В., Довгополов О.М.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування розпорядження та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення до 59% відповідної суми грошового забезпечення розміру його пенсії за вислугу років, призначеної йому з 18.12.2015р. відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 64% відповідної суми грошового забезпечення;

- скасувати розпорядження відповідача від 23.08.2016р. щодо здійснення з 01.09.2016р. розрахунку та виплати пенсії за вислугу років йому в розмірі 59% відповідної суми грошового забезпечення;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.09.2016р. пенсію за вислугу років йому відповідно до приписів пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із розрахунку 64% відповідної суми грошового забезпечення, а саме - за вислугу років 20 років - 55% відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити йому виплату недоотриманої за період з 01.09.2016р. суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 18.12.2015р. він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». В подальшому йому стало відомо про невірний розрахунок розміру відсотків грошового забезпечення, з якого йому нараховано пенсію. Вважає, що оскільки він є звільненим зі служби в поліції через хворобу відповідно до пункту другого частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому він має право на призначення пенсії не у розмірі 59% відповідних сум грошового забезпечення за 23 роки вислуги згідно положень пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а у розмірі 64%.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 24.04.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення до 59% відповідної суми грошового забезпечення розміру пенсії за вислугу років позивачу, призначеної йому з 18.12.2015р. відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 64% відповідної суми грошового забезпечення.

Скасовано розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.08.2016р. щодо здійснення з 01.09.2016р. розрахунку та виплати пенсії за вислугу років позивачу в розмірі 59% відповідної суми грошового забезпечення.

Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.09.2016р. пенсію за вислугу років позивачу відповідно до приписів пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із розрахунку 64% відповідної суми грошового забезпечення, а саме - за вислугу років 20 років - 55% відповідної суми грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити позивачу виплату недоотриманої за період з 01.09.2016р. суми пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017р. постанову суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що надане позивачем свідоцтво про хворобу із зазначенням в ньому «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» не відповідає вимогам статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому позивачу правомірно призначено пенсію за вислугу років у розмірі 65% відповідного грошового забезпечення.

Позивач у поданому на касаційну скаргу відзиві посилається на те, що свідоцтво про його хворобу відповідає формі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001р. №85. У зв'язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» будь-яких змін до складання цієї форми не вносилось, а тому вимога управління Пенсійного фонду про необхідність обов'язкового зазначення у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби в поліції є протиправною. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанови суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» призначається у розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення та 3 % відповідних сум грошового забезпечення за кожний рік вислуги понад 20 років.

Згідно пункту 1.117 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001р. №85, свідоцтво про хворобу складається: у мирний час на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними для військової служби в мирний час, з обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними для військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.

Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку №85 передбачено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Вказаним порядком затверджено форму свідоцтва про хворобу (Додаток №12), який містить графу п. 13 «Постанова військово-лікарської комісії про придатність до військової служби».

Під час розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.12.2015р. № 134 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) з 17.12.2015р.

Вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні для призначення пенсії становила 23 роки 4 місяців 7 днів.

Підставою для звільнення слугувало Свідоцтво про хворобу Військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України у Львівській області» від 11.12.2015р. № 530, якою позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

З 18.12.2015р. позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також судами встановлено, що позивач до 01.09.2016р. отримував пенсію у розмірі 55% відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, тобто 9%, а всього 64% грошового забезпечення.

Проте з 01.09.2016р. розмір пенсії позивача зменшився на 5% відповідної суми грошового забезпечення до 59%.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.09.2016р. позивача повідомлено про те, що оскільки в матеріалах його пенсійної справи міститься свідоцтво про хворобу, в якому не зазначено інформацію про непридатність до служби в органах поліції відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому з 01.09.2016р. розмір пенсії складає 59% відповідної суми грошового забезпечення.

При цьому позивача повідомлено про те, що з метою подальшого отримання пенсії в розмірі 64% йому необхідно привести у відповідність до законодавства військово-лікарські документи.

08.02.2017р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із запитом на інформацію, в якому просив повідомити його про рішення, яким йому призначено пенсію в розмірі 64%; про рішення, яким цей розмір зменшено з 64% до 59% відповідних сум грошового забезпечення; повідомити про нормативно-правовий акт, відповідно до якого з вересня 2016 року в порівнянні з серпнем 2016 року змінено умови і норми пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію в поярку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; на підставі якого нормативно-правового акту його пенсію зменшено; а також роз'яснити йому у який саме передбачений законом конкретний порядок, які саме конкретні військово-лікарські документи та у відповідність до яких саме конкретних нормативно-правових актів він зобов'язаний привести для виплати пенсії у розмірі 64%.

Листом від 13.02.2017р. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про те, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, а тому оскільки військово-лікарською комісією не прийнято рішення про його непридатність до служби саме в поліції, то управлінням Пенсійного фонду з 01.09.2016р. приведено розмір пенсії позивача відповідно до вимог чинного законодавства та обчислено у розмірі 59% відповідних сум грошового забезпечення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що свідоцтво про хворобу позивача є належним документом, який підтверджує наявність у нього захворювання, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, що стало підставою для звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), а тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років в розмірі 64% відповідних сум грошового забезпечення на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням наявності стажу вислуги 23 роки.

Крім того, суди дійшли висновку, що наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001р. №85, яким затверджено Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі Міністерства внутрішніх справ України, на момент видання позивачу свідоцтва про хворобу був чинний, а тому видане на його підставі відповідне свідоцтво про хворобу від 11.12.2015р. №530, яким позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, є належним документом, який підтверджує наявність у нього хвороби та стало підставою для звільнення зі служби в поліції згідно пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», за правилами пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» його дія поширюється на осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Крім того судами встановлено, що позивач має достатню вислугу років для призначення пенсії у розмірі 64% грошового забезпечення та ним надано всі необхідні для цього документи, проте відповідачем всупереч пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» проведено нарахування пенсії у меншому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 24.04.2017р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук