Історія справи

Постанова КАС ВП від 19.10.2023 року у справі №640/25962/20
Постанова КАС ВП від 19.10.2023 року у справі №640/25962/20
Постанова ВАСУ від 16.01.2026 року у справі №640/25962/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/25962/20

адміністративне провадження № К/9901/48532/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.

розглянув як суд касаційної інстанції в письмовому провадженні справу № 640/25962/20

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Вівдиченко Т.Р., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - Кадрова комісія, відповідач-2) з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Кадрової комісії від 16.09.2020 №221дп-20 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Управління міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1. і накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 01.10.2020 №4дц "Про застосування дисциплінарного стягнення".

2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що в її діях щодо закриття кримінального провадження відсутній склад дисциплінарного проступку.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 проходить публічну службу на посаді заступника начальника Управління міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора.

4. До Офісу Генерального прокурора 01.07.2020 надійшла дисциплінарна скарга в.о. обов`язків начальника Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, ОСОБА_2 щодо вчинення дисциплінарного проступку прокурорами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

5. Як на підставу для притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності у скарзі зазначено пункт 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» - неналежне виконання ними службових обов`язків.

6. Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів на підставі скарги прийнято рішення від 07.07.2020 №07/3/2-653дс-192дп-20 про відкриття дисциплінарного провадження.

7. За наслідками розгляду матеріалів дисциплінарного провадження членом Кадрової комісії ОСОБА_4 складено висновок від 02 вересня 2020 року №07/3/2-653дс-192дп-20 про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_3 та наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_1 .

8. У висновку зазначено, що ОСОБА_1 з 08 січня 2020 року входила до групи прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні №42019000000000933. ОСОБА_1 31.03.2020 без погодження із старшим групи прокурорів вчинила процесуальну дію та прийняла процесуальне рішення - винесла постанову про закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України. Кримінальне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 Кримінально-процесуального кодексу України, у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

9. Постановою заступника Генерального прокурора від 04 травня 2020 року процесуальне рішення прокурора ОСОБА_1., як незаконне та необґрунтоване, скасовано.

10. У висновку також зазначено, що ОСОБА_1 як прокурор, якою прийнято рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваних, на порушення вимог п. 3 розділу IV Порядку №51 у строк до 03 квітня 2020 року не передала матеріалів кримінального провадження заступнику Генерального прокурора, згідно з розподілом обов`язків.

11. Розглянувши висновок від 02.09.2020 №07/3/2-653дс-192дп-20, Кадровою комісією прийнято рішення від 16.09.2020 №221дп-20 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на прокурора ОСОБА_1 та закриття дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_3 .

12. Наказом Генерального прокурора від 01.10.2020 №4дц за неналежне виконання службових обов`язків до заступника начальника Управління міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», на підставі рішення Кадрової комісії від 16 вересня 2020 року №221дп-20.

13. Не погоджуючись з такими рішеннями, позивачка звернулася до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

14. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 позов задоволено:

- визнано протиправним і скасовано рішення Кадрової комісії №221дп-20 від 16.09.2020 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Управління міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1. і накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 01.10.2020 №4дц «Про застосування дисциплінарного стягнення».

15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення були прийняті з порушенням встановленої в законі процедури.

16. Як зазначив суд першої інстанції, член кадрової комісії, який проводив перевірку дисциплінарної скарги та/або готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.

17. Водночас суд першої інстанції з`ясував, що член Кадрової комісії ОСОБА_8 проводив перевірку дисциплінарної скарги (приймав рішення про відкриття дисциплінарного провадження), а ОСОБА_4 - у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_8 - готував висновок.

18. З урахуванням викладеного суд першої інстанції вважав, що члени Кадрової комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_8 не мали права голосувати при прийнятті рішення за результатами розгляду висновку, а без участі цих осіб Кадрова комісія не мала достатньо голосів для ухвалення рішення.

19. Суд першої інстанції також зазначив, що граничним терміном для складання висновку у спірних правовідносинах є 01 вересня 2020 року. Проте висновок №07/3/2-653дс-192дп-20 був складений тільки 02 вересня 2020 року, тобто із затримкою на 1 день.

20. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

21. Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про неможливість участі членів Кадрової комісії ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у голосуванні ґрунтується на неправильному застосуванні пункту 18 розділу ІІІ Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 04 листопада 2019 року №266.

22. Суд апеляційної інстанції вважав, що вказаний пункт Порядку №266 забороняє члену комісії брати участь у голосуванні за результатами розгляду висновку за одночасної наявності двох таких умов: 1) проводив перевірку дисциплінарної скарги; 2) готував висновок.

23. Як установив суд апеляційної інстанції, дисциплінарну скаргу, яку було розподілено на члена комісії ОСОБА_8 , у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю, було перерозподілено на члена комісії ОСОБА_4 , який і підготував висновок за наслідками розгляду дисциплінарної скарги.

24. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_8 не готував висновку за наслідками розгляду дисциплінарної скарги, а тому мав право брати участь у голосуванні за рішення Кадрової комісії за наслідками дисциплінарного провадження.

25. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що він не вважає пропуск граничних строків на складання висновку за результатами розгляду скарги на один день достатньою обставиною для визнання протиправним і скасування оскаржуваних у цій справі рішень Кадрової комісії та Генерального прокурора щодо застосування дисциплінарного стягнення.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

26. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

27. За доводами позивачки, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції застосував частину другу статті 2 КАС України, частину десяту статті 46 і частину третю статті 48 Закону України «Про прокуратуру» без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №9901/315/19.

28. Позивачка зазначає, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, відповідно до якої визначальним у вирішенні спору між прокурором і органом, що здійснює дисциплінарне провадження, є встановлення обставин щодо наявності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку.

29. Позивачка доводить, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні обмежився лише зазначенням руху скарги щодо неї. Водночас не встановив таких істотних обставин як: наявність в діях позивачки ознак дисциплінарного проступку, ступінь вини позивачки, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

30. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

31. Касаційна скарга надійшла до Суду 31.12.2021. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.

32. Ухвалою Суду від 31.01.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

33. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

34. Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

35. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

36. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» якого до 01 вересня 2021 року зупинено дію положень Закону № 1697-VII, що регламентують роботу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП).

37. Підпунктом 7 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що тимчасово, до 01.09.2021, в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення: проведення атестації прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур відповідно до цього розділу; розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів; здійснення добору на посади прокурорів.

38. Відповідно до підпункту 8 пункту 22 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ Генеральний прокурор визначає: перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур; порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження; порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України "Про прокуратуру", про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора

39. Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, згідно з пунктом 2 якого, комісії забезпечують розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

40. Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 №266 затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - Порядок № 266).

41. Пунктом 1 розділу І Порядку №266 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України "Про прокуратуру" (далі - Закон), про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

42. За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І Порядку №266, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

43. Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку №266 процедура здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначається розділом VI Закону та цим Порядком.

44. Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку №266 дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

45. Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку №266 рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог законодавства, таке рішення є підставою для дисциплінарного провадження.

46. Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №266 передбачено, що за результатами перевірки член кадрової комісії готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член кадрової комісії встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена кадрової комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

47. Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №266 розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні кадрової комісії.

48. Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Порядку №266 після розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, за результатами дисциплінарного провадження кадрова комісія приймає одне з таких рішень: про накладення дисциплінарного стягнення; про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора; про закриття дисциплінарного провадження.

49. Пунктом 19 розділу ІІІ Порядку №266 передбачено, що при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення, а також інші обставини, що мають значення для прийняття рішення.

50. Відповідно до пункту 24 розділу ІІІ Порядку №266 рішення кадрової комісії викладається у письмовій формі, підписується головою, секретарем та іншими членами кадрової комісії, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні кадрової комісії. У разі відмови члена кадрової комісії підписати рішення або протокол у такому рішенні робиться відповідна відмітка.

51. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду прокурора, який притягується до дисциплінарної відповідальності; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких кадрова комісія ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення.

VI. Позиція Верховного Суду

52. Спір у цій справі виник у зв`язку з притягненням позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

53. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №9901/315/19, на яку позивачка посилається як на приклад неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, зазначено, що визначальним у вирішенні спору за позовом прокурора до органу, що здійснює дисциплінарне провадження, є встановлення обставин щодо наявності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку.

54. У цьому контексті суд зазначає, що дисциплінарним проступком прокурора є: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

55. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Кадрової комісії та Генерального прокурора про накладення дисциплінарного стягнення були ухвалені з порушенням визначеної у законі процедури: висновок, який повинен містити інформацію про наявність дисциплінарного проступку прокурора, був складений за межами встановлених у законів строків; Кадрова комісія не мала кворуму під час голосування за результатами розгляду зазначеного висновку через неможливість голосування двома членами комісії.

56. Указані процедурні правопорушення, на думку суду першої інстанції, були істотними, у зв`язку з чим суд першої інстанції, не надаючи оцінки висновку Кадрової комісії, констатував незаконність рішень Кадрової комісії та Генеральної прокуратури щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачку.

57. Суд апеляційної інстанції не погодився з аргументами суду першої інстанції, зазначивши, що його висновок про відсутність кворуму Кадрової комісії через неможливість участі у голосуванні окремих членів ґрунтується на неправильному застосуванні пункту 18 розділу ІІІ Порядку №266. Суд апеляційної інстанції також уважав, що складання висновку за результатами розгляду скарги на поведінку прокурора на один день не може бути самостійною підставою для визнання протиправними рішень про застосування дисциплінарного стягнення.

58. Спростувавши висновки суду першої інстанції щодо процедурних порушень, на які звертала увагу позивачка, суд апеляційної інстанції обставин щодо наявності в діях позивачки ознак дисциплінарного проступку не встановлював.

59. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до висновку ОСОБА_1 без погодження із старшим групи прокурорів 31.03.2020 вчинила процесуальну дію та прийняла процесуальне рішення - винесла постанову про закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати, і що надалі зазначене процесуальне рішення прокурора ОСОБА_1., як незаконне та необґрунтоване, скасовано постановою заступника Генерального прокурора від 04.05.2020. Водночас у строк до 03.04.2020 ОСОБА_1 , в порушення вимог пункту 3 розділу IV Порядку №51, будучи прокурором у кримінальному провадженні №42019000000000933 та прокурором, яким прийнято рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваних, не передала матеріалів кримінального провадження заступнику Генерального прокурора України, згідно з розподілом обов`язків.

60. Так, постанова суду апеляційної інстанції не містить у повній мірі мотивів, з яких суд апеляційної інстанції вважав, що вказані дії/рішення позивачки становили склад дисциплінарного проступку, зокрема, яким нормативно-правовим актом на прокурора покладені обов`язки, невиконання чи неналежне виконання яких стало підставою для застосування до позивачки дисциплінарного стягнення; наслідки вказаних рішень/дій; ступінь вини позивачки; інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

61. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому він урахував одні докази, але не взяв до уваги інших, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

63. На переконання Суду, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції критеріям законності та обґрунтованості в повній мірі не відповідає, адже судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які мають значення для вирішення цього спору, не надано належної оцінки твердженням позивачки, на яких ґрунтувався її позов.

64. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог є передчасним.

65. Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

66. З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

67. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VII. Судові витрати

68. Оскільки Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

69. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

70. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

71. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року скасувати, а справу №640/25962/20 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

72. Судові витрати не розподіляються.

73. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

С.А. Уханенко