Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.09.2019 року у справі №750/4607/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 750/4607/17

адміністративне провадження № К/9901/20156/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Берназюка Я. О., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017р. (судді - Бабенко К. А., Кузьменко В. В., Парінов А. Б. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив

зобов'язати відповідача здійснювати виплати нарахованих йому пенсійних сум згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігів від 26.02.2016р. по справі №750/948/16-а.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігів від 26.02.2016р. у справі №750/948/16-а, яке набрало законної сили, зобов'язано призначити йому пенсію за вислугу років, як особі льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 03.12.2015р. Поряд з тим, пенсія позивачу за рішенням суду не виплачується з тих підстав, що рішенням зобов'язано відповідача лише нараховувати йому пенсію, а не виплачувати. Вважає такі дії управління Пенсійного фонду протиправними та такими, що порушує встановлені Конституцією соціальні гарантії і права.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.07.2017р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.

Зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснювати виплати позивачу нарахованих йому пенсійних сум згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2016р. по справі №750/948/16-а.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до положень частини 2 статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років призначаються при звільненні з роботи, яка дає право на цю пенсію, а тому оскільки позивач продовжує працювати на посаді спортсмена інструктора спортивної команди з парашутних видів спорту у військовій частині 0549, він не має права на отримання пенсії за вислугу років.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2016р. у справі №750/948/16-а (провадження №2-а/750/98/16), яка набрала законної сили
11.04.2016р., зобов'язано відповідача призначити з 03.12.2015р. позивачу пенсію за вислугу років, як особі льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації, відповідно до положень ч. 3 ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою цього суду від 24.02.2017р. у справі №750/948/16-а (провадження №2-а/750/98/16) роз'яснено, що згідно постанови Деснянського районного суду м.

Чернігова від 26.02.2016р. Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України зобов'язане з 03.12.2015р. виплачувати позивачу пенсію за вислугу років згідно частини 3 статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення". (а. с. 6-7)

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017р. у зазначеній справі скасовано ухвалу суду першої інстанції, в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення відмовлено. (а. с. 8-9)

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд апеляційної інстанції посилався на те, що вимоги щодо виплати пенсії, враховуючи ту обставину, що позивач продовжує працювати на посаді спортсмена - інструктора спортивної команди з парашутних видів спорту військової частини 0549, не були предметом розгляду судом при вирішенні даної справи по суті, а резолютивна частина рішення не містить такого зобов'язання, у зв'язку з чим підстави для роз'яснення судового рішення відсутні.

На виконання вказаного рішення суду позивачу призначено пенсію за вислугу років з 03.12.2015р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". (а. с. 51)

Судами встановлено, що після призначення пенсії відповідач здійснює лише нарахування пенсії та не виплачує її з посиланням на те, що позивач на час призначення пенсії продовжує працювати, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Вважаючи такі дії управління Пенсійного фонду протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що на момент призначення пенсії за вислугу років позивач працював на посаді спортсмена-інструктора спортивної команди з парашутних видів спорту у військовій частині А0549. Після призначення відповідачем пенсії за вислугу років на підставі постанови суду від 26.02.2016р. позивач вказану роботу не залишив і продовжує працювати, а тому відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач не має право на отримання пенсії за вислугу років.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою до виконання для осіб, які беруть участь у справі. Згідно статті 129-1 Конституції України Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. При цьому обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Обов'язковість виконання судового рішення є однією із складових права на суд, яке проголошується пунктом 1 статті 6 параграфа 1 Конвенції та є конституційною гарантією права на судовий захист.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова Деснянського районного суду м. Києва від 26.02.2016р. у справі №750/948/16-а, яка набрала законної сили, є обов'язковою для виконання, зокрема, для Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Апеляційний суд виходив з необґрунтованості посилань відповідача на те, що вказаним рішенням суду пенсійний орган лише зобов'язано призначити позивачу пенсію, а не виплачувати її, оскільки призначення пенсії нерозривно пов'язане з її виплатою, а саме лише призначення пенсії не поновлює прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушеного права на її отримання.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники льотного і льотно-випробного складу за наявності вислуги років на цих посадах станом на 01.04.2015р. не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах.

Право позивача на зазначену пенсію за вислугу років встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992р. №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації льотно-випробного складу".

Разом з тим, предметом дослідження у цій справі було наявність у позивача необхідної вислуги на відповідних посадах і правомірність відмови пенсійного органу у призначенні пенсії саме з цих підстав.

Водночас Закон України "Про пенсійне забезпечення", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, однією з умов призначення пенсій за вислугу років визначає факт залишення роботи, яка дає право на цю пенсію.

В ході розгляду даної справи встановлено, що на час звернення до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати на посадах, які дають право на призначення такої пенсії. Такі обставини сторонами не заперечувались.

Крім того, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від
18.04.2017р. за наслідками перегляду ухвали Деснянського районного суду м.

Чернігова від 24.02.2017р. про роз'яснення постанови цього ж суду від
26.02.2016р., апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги стосовно виплати пенсії, враховуючи ту обставину, що позивач продовжує працювати на посаді спортсмена - інструктора спортивної команди з парашутних видів спорту військової частини 0549, не були предметом розгляду судом при вирішенні даної справи по суті, і резолютивна частина не містить такого зобов'язання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення", за яких виплачується пенсія за вислугу років не настали, а висновки апеляційного суду в цій частині вважає необґрунтованими.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 345, 352, 356, 359 КАС України, суд,

постановив:

Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017р. скасувати, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.07.2017р. залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук