Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року

Київ

справа №809/2798/15

адміністративне провадження №К/9901/7472/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №809/2798/16

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, провадження по якій відкрито

за заявою Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України, постановленої 5 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Рецебуринського Ю.Й. (суддя-доповідач), Олексієнка М.М., Пасічник С.С., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 99916,71 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2016 року, позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2016 року зазначені судові рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, мотивував своє рішення тим, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України, а відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах, визначених органами Пенсійного фонду України, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат.

У грудні 2016 року Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Карпати» (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) подало до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2016 року.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України відповідач, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668, яким внесено зміни до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення з ДП "ВО "Карпати" витрат на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на загальну суму 31551,05грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування заяви надано копію ухвали суду касаційної інстанції від 15 грудня 2015 року (справа №К/800/29823/15), в якій по іншому застосовано зазначені норми права.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 грудня 2016 року відкрито провадження у справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 5 жовтня 2016 року.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом зі справою передано до Верховного Суду.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 8 липня 2011 року №3668) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІУ, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" &?е;…&?я;.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже пенсії, призначені відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), підлягають обов'язковому відшкодуванню платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Разом з цим, з 1 жовтня 2011 року стаття 26 Закону №1058-IV діє в новій редакції згідно із Законом № 3668-VІ.

Відтак за частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Тобто жінкам підвищено вік з якого вони набувають права на пенсію за віком в залежності від дати їх народження: від 55 до 60 років.

Отже, на законодавчому рівні з жовтня 2011 року було змінено вік, з досягненням якого особи мають право на призначення пенсії за віком. Водночас, за певними категоріями осіб й надалі зберігається право на пенсію за Законом № 1058-IV на пільгових умовах в разі досягнення віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

Таким чином, особа, яка раніше набула право на пенсію на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) й надалі продовжує її отримувати, а обов'язком підприємства є й надалі відшкодовувати Пенсійному фонду пов'язані з цим витрати. Умовою для припинення такого обов'язку закон встановив досягнення особою віку, з якого пенсія призначається на загальних підставах (відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV). Незалежно від правового регулювання, яке існувало станом на дату набуття особою права на пільгову пенсію, її пенсійний вік (для призначення пенсії на загальних підставах) визначатиметься лише у відповідності з положеннями чинного законодавства, яке регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення і загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

У справі, що розглядається встановлено, що станом на дату набрання чинності законодавчих змін до статті 26 Закону № 1058-IV пенсіонери не досягли 55-річного віку, з настанням якого, відповідно до положень чинного станом на дату призначення їм пільгових пенсій, припинявся обов'язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату і доставку таких пенсій. Тобто, у відповідача не припинився обов'язок по відшкодуванню Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суди дійшли обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, та ОСОБА_13, оскільки останні не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 8 липня 2011 року №3668-VI).

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про обов'язок Підприємства відшкодовувати Управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону №1788-ХІІ, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому відповідно до частини першої статті 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 242, 244 (в редакції, чинній до 15.12.2017), суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду