Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2018 року у справі №803/125/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №803/125/16

адміністративне провадження №К/9901/4593/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Гімона М. М., Бучик А. Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №803/125/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Плахтій Н. Б., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Кухтея Р. В., суддів: Яворського І. О., Носа С. П.

встановив:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіну Марину Анатоліївну включити його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі банк").

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що 24.12.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ "ВіЕйБі банк" був укладений Договір банківського вкладу "Строковий" № 494702/2012, предметом якого є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту "строковий" в доларах США на строк 12 місяців з дня укладення договору, з щомісячною виплатою процентів. Сума початкового вкладу становить 18 240 доларів США.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014 "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20.11.2014 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк".

19.03.2015 відповідно до постанови Правління Національного банку України № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 63 від 20.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку Славкіну М. А. строком на 1 рік з 20.03.2015 до 19.03.2016 включно.

Згідно встановлених обставин, 26.05.2015 Фонд виплатив позивачу гарантовану суму відшкодування (200000 грн. ). Однак, вказана сума повністю не покрила суму наявного у позивача вкладу (депозиту), а тому 09.09.2015 ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі банк" Славкіної М. А. з вимогою про включення його вимог до акцептованого реєстру кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк".

Листом № 06-30652 від 18.09.2015 уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі банк" Славкіна М. А. повідомила позивача про те, що його кредиторські вимоги не включені до Реєстру акцептованих кредиторських вимог у зв'язку з пропущенням встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денного строку для подання таких вимог.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів 09.09.2015, тобто після закінчення строку для прийняття вимог кредиторів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, оскільки відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" будь-які вимоги, що надійшли після закінчення 30-денного строку, вважаються погашеними.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій, які виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, не погоджується з огляду на таке.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як встановлено, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи, направленим на включення грошових вимог до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються ~law9~. ~law10~ також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ~law11~ уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених ~law12~, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ~law13~ Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ~law14~ основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ~law15~, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених ~law16~; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі ~law17~ під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до ~law18~, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ~law19~ Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених ~law20~.

За приписами ~law21~ рішення, що приймаються відповідно до ~law22~ Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені ~law23~, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної ~law24~, за рахунок коштів, одержаних внаслідок ліквідації та продажу майна Банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення Реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього Реєстру визначені ~law25~.

Відповідно до ~law26~ кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості. Зокрема, у четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладеного між Банком і фізичною особою договору, Уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до Реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою - ПАТ "ВіЕйБі банк" в особі Уповноваженої особи, а тому, враховуючи суб'єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин, з урахуванням пункту 1 частини 1 статті 238 та частини 1 статті 354 КАС, ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі №803/125/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни про зобов'язання вчинити дії, - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

М. М. Гімон

А. Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду