Історія справи
Ухвала КАС ВП від 19.03.2019 року у справі №265/3454/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 березня 2019 року
Київ
справа № 265/3454/17
провадження № К/9901/37262/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенко Л.А., Гайдара А.В., Ханової Р.Ф. від 25 липня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила:
- визнати неправомірним та скасувати рішення управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради від 3 березня 2017 року «Про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи»;
- зобов'язати управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради видати ОСОБА_2 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з 3 березня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково.
Зобов'язано управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради видати ОСОБА_2 довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) з 3 березня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відсутність села Староласпа Староласпинської сільської ради Тельманівського району Донецької області, на території якого зареєстрована позивачка в Переліку населених пунктів (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1276-р), не може бути підставою для відмови у захисті її прав.
4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради було задоволено частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 червня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову,я кою позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради від 3 березня 2017 року «Про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».
Зобов'язано управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської ради видати ОСОБА_2 довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) з 3 березня 2017 року.
5. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт визнання тимчасово окупованою територію, де зареєстрована ОСОБА_2, а саме, селище Староласпа Тельманівського району Донецької області, підтверджується, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України № 252, 254 та додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 252. На момент виникнення спірних відносин, позивачка є внутрішньо переміщеною особою, оскільки наявність відповідних несприятливих обставин була встановлена, зокрема, Кабінету Міністрів України № 252, 254 та додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 252, а відтак ці обставини є загальновідомими і такими, що не потребують доведення, а тому спірне рішення відповідача від 3 березня 2017 року про відмову у видачі позивачеві довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_2 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з 3 березня 2017 року є похідною від задоволених позовних вимог про скасування спірного рішення від 3 березня 2017 року, зазначена вимога також підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 6 червня 2017 рокута постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в селі Староласпа Тельманівського району Донецької області.
3 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та видачі відповідної довідки.
Рішенням управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради від 3 березня 2017 року «Про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» ОСОБА_2 відмовлено у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Зі змісту цього рішення також встановлено, що фактичне місце перебування позивача є АДРЕСА_1
8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради при ухваленні рішення щодо відмови у видачі позивачці довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діяло правомірно, оскільки відсутні підстави для взяття її на відповідний облік з огляду на те, що село Староласпа Донецької області, де зареєстрована ОСОБА_2, не входить до Переліку населених пунктів, затвердженого відповідним розпорядженням Уряду.
10. ОСОБА_2 подано заперечення на касаційну скаргу управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, в яких вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
12. Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
13. У частині другій, третій, сьомій, десятій статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.
Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
14. З наведених вище положень законодавства слідує, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.
15. Що стосується доводів відповідача про те, що населений пункт, де проживала позивачка, не відноситься до переліку населених пунктів, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» слід зазначити, що основним нормативно-правовим актом, який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб є Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
16. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України») зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
17. При цьому, факт тимчасової окупації, порушення прав людини та не функціонування органів державної влади на території, де зареєстрована позивачка, а саме в селі Староласпа Тельманівського району Донецької області, підтверджується постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», згідно якої було тимчасово запроваджено особливий порядок місцевого самоврядування, в окремих районах, містах, селищах і селах Донецької та Луганської областей, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року, а також постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».
18. Згідно лінії розмежування, яка була визначена за постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», село Староласпа Тельманівського району Донецької області знаходиться на тимчасово окупованій території.
Село Староласпа віднесено до Староласпинської сільської ради Тельманівського району і відповідно до вказаної Постановою ВРУ не увійшло до території Волноваського району, який контролюється владою України, а залишилося у складі тієї частини Тельмінавського району, на території якої органи державної влади України не здійснюють свої функції.
20. Враховуючи, те що постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» фактично було визнано, що село Староласпа Староласпинської сільської ради Тельманівського району Донецької області знаходиться на окупованій території, яка розташована між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року, тобто на території, яка не контролюється владою України, то в розумні абзацу другого статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» такі обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення.
21. З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» має вищу юридичну силу в порівнянні з розпорядженням Уряду, яким затверджено перелік відповідних населених пунктів, тому колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови ОСОБА_2 у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи, а відтак про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
22. Аналогічна правова позиція була висловлена верховним Судом у постанові від 22 листопада 2018 року у справі №265/3453/17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу управління соціального захисту населення лівобережного району Маріупольської міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Коваленко
судді Я. О. Берназюк
М.І. Гриців
page
telegram
viber
youtube
