Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №820/482/18

касаційне провадження №К/9901/54440/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 (суддя - Зоркіна Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді Калитка О.М., Бондар В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Фірма Союз ЛТД» (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 18.01.2018 № 318.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: наказ на перевірку був вручений директору Товариства лише 29.01.2018, тобто фактично після початку перевірки; оспорюваний наказ був прийнятий податковим органом у період дії мораторію на проведення перевірок, введеного в дію Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 02.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018, позов задовольнив: скасував наказ про проведення позапланової виїзної перевірки від 18.01.2018 № 318.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що проведення контрольних заходів податковими органами у період з 01.01.2018 по 23.02.2018 підпадало під дію Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у редакції пункту 9 Перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», тоді як Управлінням не надано доказів щодо наявності жодної передбачених зазначеним Законом підстав для проведення такої перевірки.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 03.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Управління керувалось положеннями Податкового кодексу України, який передбачає підстави та умови проведення позапланових перевірок, оскільки в силу положень статті 6 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції з 01.01.2018) до прийняття Урядом відповідної постанови не було чітко визначеної імперативної норми, якою мав керуватися контролюючий орган при плануванні та призначенні перевірок, у тому числі документальних позапланових виїзних та невиїзних; правовою підставою для призначення перевірки був підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки Товариство у установлений законодавством термін не надало відповіді на обов'язків запит контролюючого органу.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.02.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.02.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Управлінням видано наказ № 318 від 18.01.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо взаємовідносин з ТОВ «Мегаполис Юг» за червень 2017 року, з ТОВ «Ремоптторг» за червень 2017 року, з ТОВ «Гарантторг Трейд».

Виходячи зі змісту зазначеного наказу, юридичною підставою для його прийняття є положення підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало невиконання Товариством вимог письмового запиту контролюючого органу від 27.10.2017 №22018/10/20-40-14-11-18, оскільки листом від 14.11.2017 за вих. № 19 Товариством фактично відмовлено у наданні запитуваних документів з підстав невідповідності запиту вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Зазначені вище обставини не є спірними. Доводи касаційної скарги стосуються неправильного, на думку скаржника, застосування судами до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановленні виключні підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що посилання судів попередніх інстанцій на зазначений Закон, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є необгрунтованим з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, відповідно до яких серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, його положення не можуть застосовуватись у межах спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника)зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації,що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не встановили, чи відповідає направлений Управлінням на адресу Товариства запит вимогам вказаних вище правових норм щодо мотивів та підстав, визначених законом для отримання інформації від платника податків, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування і підлягають обов'язковому встановленню судом.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає частковому задоволенню, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч.2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна