Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.12.2020 року у справі №809/909/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року

м. Київ

справа №809/909/17

адміністративне провадження №К/9901/44329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №809/909/17 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (головуючий суддя Старунський Д. М., судді: Багрій В. М., Рибачук А. І.),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (далі також Івано-Франківська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №206010/2017/000140/1 від
13.04.2017 та картки відмови №UA206010/2016/01189 від 13.04.2017 та стягнення на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 1930,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Також позивач зазначив, що внаслідок протиправних дій Івано-Франківської митниці, ОСОБА_1 понесено матеріальну шкоду у розмірі 1930,00грн. у зв'язку із знаходженням транспортного засобу тривалий час на митному терміналі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від
10.08.2017 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Івано-Франківська митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
02.11.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №809/909/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №809/909/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 15.12.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, судом не надано належної правової оцінки поданим доказам.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.04.2017 позивачем придбано у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки Volkswagen, модель Passat, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) за від 10.04.2017 №8.

Декларантом ОСОБА_2 подано до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію від 13.04.2017 №UA206010/2017/411546, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме автомобіль легковий, марки Volkswagen, модель Passat, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1, загальна кількість місць для сидіння - 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова - універсал, номер двигуна - НОМЕР_2, тип двигуна - дизельний.

У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), укладеного між "NOLS GmbH" як Продавцем та ОСОБА_1 як Покупцем, згідно якого загальна вартість транспортного засобу склала 7521,00 євро.

Декларантом одночасно з митною декларацією надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (інвойс), декларацію про походження товару, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні, митну декларацію країни відправлення.

Івано-Франківською митницею розпочато процедуру консультацій з декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а. с.46).

Декларантом не було подано відповідачу додаткових документів.

У зв'язку із вищенаведеними обставинами, Івано-Франківською митницею винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 13.04.2017 №UA206010/2017/000140/1, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості (статті 59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири і п'ять (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: каталог SchwaсkeListe 01/2017 ст.1305. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини 2 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

Також, Івано-Франківською митницею винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за від 13.04.2017 №UA206010/2017/01189, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.

18.04.2017 ОСОБА_1 подано до відповідача заяву від 14.04.2017 про визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні товару. До вказаної заяви, на підтвердження заявленої у митній декларації вартості транспортного засобу, позивачем додано довідку від продавця (а. с.26) та квитанцію (а. с.27).

Листом від 24.04.2017 Івано-Франківська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості.

ОСОБА_1 повторно звернувся до Івано-Франківської митниці з заявою щодо перегляду рішення про коригування митної вартості товарів, додатково долучивши висновок експертного дослідження Івано-Франківського науково дослідного експертно-криміналістичного центру від 12.04.2017 та сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 10.05.2017, виданий ДП "Укрметртестстандарт".

Згідно листа Івано-Франківської митниці від 24.05.2017 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості, оскільки додані до заяви від 15.05.2017 документи слугують підтвердженням відповідності технічного стану задекларованого транспортного засобу певним вимогам законодавства, а не підтвердженням заявленої митної вартості.

Не погодившись з прийнятими митним органом рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки транспортний засіб придбаний позивачем у нерезидента - юридичної особи і позивачем не надано на законну вимогу відповідача документів на підтвердження факту сплати за придбаний товар саме 7521,00 євро, а відтак відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

Суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України.

Згідно положень частини 2 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених частинами 1 , 2 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у статтею 54 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статтею 54 МК України.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у поданих документах розбіжностей, а також наявність у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Апеляційний суд вказав, що в матеріалах справи наявний рахунок-фактура (інвойс) від 10.04.2017 №8, переклад якого з німецької мови на українську надано позивачем суду та відповідно до якого вартість транспортного засобу - 7521 євро оплачена позивачем готівкою та отримана продавцем.

Згідно довідки від 10.04.2017, наявної в матеріалах справи, також встановлено факт повної сплати ОСОБА_1 вартості придбаного автомобіля в сумі 7521,00 євро, що підтверджено підписом та скріплено печаткою продавця.

Відтак, рахунком та довідкою підтверджено вартість транспортного засобу, що фактично за нього сплачена в сумі 7521 євро готівковими коштами. документи містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Водночас твердження продавця про продаж автомобіля саме за вартістю 7521 євро підтверджена також його посиланням на сплату ним податку -19%, що відповідачем не спростовано.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 57 Митного кодексу України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 57 Митного кодексу України.

У справі, що розглядається, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення вимог статті 58 МК України здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59, 60, 61, 62, 63 Митного кодексу України.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Слід враховувати, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Необхідно враховувати, що відповідно до частини 2 статті 21 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

З аналізу вказаної норми слідує, що в такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

На підставі матеріалів справи апеляційний суд з'ясував, що майнова шкода в розмірі 1930грн. була заподіяна неправомірними діями та рішенням відповідача у зв'язку з чим автомобіль позивача знаходився на митному терміналі з 12.04.2017 по 05.05.2017 за що позивачем оплачено 1930грн.

Вказане підтверджується чеком, наявним в матеріалах справи від 05.05.2017 №473001.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги митного органу без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №809/909/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду