Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа №580/388/21

адміністративне провадження № К/9901/33329/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року, прийняте у складі судді Білоноженко М.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Василенка Я.М., (головуючий), Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

1.1. визнати протиправним не зазначення загальної вислуги у 16 років 8 місяці 20 днів в наказі № 274 від 11.12.2020 р. по (стройовій частині);

1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 внести зміни у наказ №274 від 11.12.2020 по (стройовій частині), в якому вказати про: загальну вислугу років: 16 років 8 місяці 20 днів; компенсацію грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік; грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2021 рік, грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 16 років загальної вислуги років;

1.3. визнати протиправним не нарахування та невиплату ОСОБА_1 :

- компенсації грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік;

- грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік;

- грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 16 років загальної вислуги років;

1.4. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

- компенсацію грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік;

- грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік;

- грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 16 років загальної вислуги років.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у наказі про звільнення позивача протиправно не зазначено загальну вислугу років обсязі у 16 років 8 місяці 20 днів, що є сумою календарної та пільгової вислуги років позивача. Позивач зазначає, що грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення виплачується за кожний календарний рік служби, при цьому загальна вислуга підлягає зарахуванню до періоду календарної служби для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Крім того, зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу компенсацію грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, відповідач жодним чином не порушив права позивача, а діяв виключно в межах наданих повноважень та правомірно здійснив виплату одноразової грошової допомоги за період військової служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, оскільки позивач при попередньому звільненні набув право на отримання грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

4.1. Також зазначено, що звільнення позивача з військової служби відбулось 07.12.2020 згідно наказу (по особовому складу) від 07.12.2020 №72-РС, відтак право на додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021 рік позивач не набув, у зв`язку із чим відсутні підстави для виплати її грошової компенсації. Крім того, з огляду на те що позивача звільнено з військової служби у 2020 році, права на отримання щорічної основної відпустки у 2021 році позивач не набув, у зв`язку із чим і підстави для нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення позивачу за 2021 рік, як і її компенсації відсутні.

ІІІ. Касаційне оскарження

5. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

6. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

6.1. З цього приводу скаржником вказано про неврахування судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №640/3835/19, де зазначено, що факт набуття чи ненабуття позивачем права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII є ключовим при вирішенні питання зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільненні військовослужбовця з військової служби. Аналогічних висновків і раніше доходив ВАС України у постанові від 01.03.2012 року у справі К/9991/2402/11, де зазначено, що основним критерієм при визначені періоду календарної служби, який враховується при виплаті одноразової грошової допомоги - є наявність або відсутність у особи при попередньому звільненні права на отримання такої допомоги.

6.2. Скаржник вказує, що незважаючи на вказаний висновок Верховного Суду, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не вжили належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи та прийшли до помилкового висновку про набуття позивачем права на одноразову грошову допомогу при попередньому звільненні з органів внутрішніх справ, а внаслідок цього - не застосували вищенаведених висновків Верховного суду та неправильно вирішили справу.

6.3. Позивач зазначає, що суди залишили поза увагою, що при звільненні позивача з органів внутрішніх справ, останній не набув права на одноразову грошову допомогу, що підтверджується довідкою про виплату грошової допомоги при звільненні ГУ МВС України в Донецькій області №326 від 20.05.2021 та послужним списком позивача, відповідно до яких позивача було звільнено з ОВС за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби, а саме за порушення дисципліни, що дискредитує звання особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Відповідно до п.10 «Порядку обчислення вислуги років, призначення та вирлата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу..» (постанова Кабінету міністрів України №393 від 17.07.1992 р. в редакції 1996) особам, звільненим за дискредитацію, грошова допомога не виплачується.

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Як вбачається з витягу із послужного списку позивача, останній був звільнений з лав збройних сил у запас - 01.06.1984 року. У період з 01.10.1984 по 27.05.1996 позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ. В подальшому, 29.11.2018 призваний на військову службу за контрактом.

9. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.12.2020 № 72-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

10. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.12.2020 № 274 позивача, звільненого з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.12.2020 № 72-РС у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення - 06.01.2021.

11. У зазначеному наказі вказано:

- з 11 грудня 2020 року по 06 січня 2021 року надати другу частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, з урахуванням святкових днів 25.12.2020, та 01.01.2021, 06.01.2021 виключити зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Золотоніського РТЦК та СП Черкаської області;

- виплатити грошову компенсацію за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2020 року, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення;

- грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік виплачена.

- вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 15 (п`ятнадцять) років 09 (дев`ять) місяців 08 (вісім) днів, пільгова 00 (нуль) років 11 (одинадцять) місяців 12 (дванадцять) днів;

- вислуга років в Збройних Силах України (з моменту останнього призову) складає 02 (два) роки, 01 (один) місяць 07 (сім) днів;

- виплатити грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 02 (два) календарних років безперервної служби.

12. Вважаючи протиправним незазначення розміру загальної вислуги у 16 років 8 місяці 20 днів та невиплати грошової допомоги при звільненні за 16 років загальної вислуги років, а також компенсації грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та грошової компенсації за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

13. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

15. Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

16. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

17. Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.

18. Абзацом 6 частини другої статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

19. Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Інструкції №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

20. Відповідно до пункту 38.4 Інструкції №260 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

21. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі - Постанова №393; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

22. Абзацами першим-четвертим пункту 10 Постанови №393 установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

23. Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується; які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п`ятий-сьомий пункту 10 Постанови №393).

24. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Постанови №393).

VI. Позиція Верховного Суду

25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Суд виходить з такого.

29. Предметом розгляду цього спору є обставини наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 16 повних календарних років служби (з врахуванням вислуги років за час попереднього проходження служби).

30. З аналізу статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Постанови №393 випливає, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

31. Обов`язковою умовою для такої виплати є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.

32. Водночас, положеннями статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Постанови №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як-то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

33. Отже, для визначення періоду за який виплачується грошова допомога визначальною є обставина набуття чи не набуття особою права на отримання відповідної допомоги під час проходження служби у попередніх періодах.

34. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 на військову службу був призваний 23 травня 1982 року Золотоніським РВК Черкаської області та звільнений з лав збройних сил у запас - 01 червня 1984 року. У період з 01 жовтня 1984 по 27 травня 1996 позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ. В подальшому, 29 листопада 2018 призваний на військову службу за контрактом та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07 грудня 2020 № 72-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

35. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що позивач при попередньому звільненні набув право на отримання грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ. Суди вказали, що позивачу, як особі рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка звільнялася зі служби, повинні були здійснити виплату грошової допомоги у розмірі 5-місячного грошового забезпечення саме органи внутрішніх справ України.

36. Суд зазначає, що згідно зі змістом пункту 10 Постанови №393 (у редакції, чинній на момент звільнення позивача у 1996 році) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.

Особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим зі служби за дискредитацію, або у зв`язку із засудженням за вчинення злочину (в тому числі у зв`язку із засудженням умовно), грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується. Не підлягає виплаті грошова допомога також особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, звільненим з військової служби у зв`язку з переведенням на службу в органи внутрішніх справ або зарахованим з цих органів на військову службу.

37. Аналогічні обставини стосуються змісту статті 15 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на момент звільнення позивача у 1996 році).

38. Таким чином, з аналізу статті 15 Закону №2011 та пункту 10 Постанови №393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

39. При цьому, обов`язковою умовою для такої виплати є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше з дня його останнього зарахування на службу, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.

40. Разом з цим, положеннями статті 15 Закону №2011 та пункту 10 Постанови №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

41. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в касаційній скарзі, відповідно до Довідки про виплату грошової допомоги при звільненні ГУ МВС України в Донецькій області №326 від 20.05.2021 та послужного списку позивача, позивача було звільнено з ОВС за пп. «є» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме за порушення дисципліни, що дискредитує звання особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а тому права на отримання грошової допомоги у розмірі 5-місячного грошового забезпечення він не мав.

42. Суд в межах спірних правовідносинах зазначає, що факт ненабуття позивачем права на отримання грошової допомоги при попередньому звільнення не може надавати останньому право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з врахуванням наявної за попередні роки вислуги років, оскільки попереднє звільнення позивача пов`язане з порушенням ним дисципліни, що дискредитує звання особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вказана обставина взагалі виключала можливість отримання позивачем одноразової допомоги при попередньому звільненні.

43. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач не тільки не набув при попередньому звільненні права на виплату одноразової грошової допомоги, але і не міг його набути зважаючи на підстави його звільнення зі служби.

44. Зазначена підстава попереднього звільнення позивача зі служби виключала можливість отримання ним вихідної допомоги при попередньому звільненні.

45. А відтак, позивач не тільки не набув права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, але і не міг його набути з огляду на підстави звільнення зі служби.

46. Тобто, у цьому випадку, за встановлених судами обставин справи, має місце не факт ненабуття позивачем права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні, а відсутність такого права, а отже відсутні підстави, визначені в статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови № 393, зокрема, для виплати одноразової грошової допомоги позивачу з урахуванням періоду попередньої служби.

47. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 18.04.2022 у справі №440/1620/19.

48. Повторно позивач прийнятий на військову службу 29.11.2018, а звільнений 11.12.2020.

49. За наведених обставин, ураховуючи зазначені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України та ту обставину, що позивач повторно звільнений зі служби, Суд уважає, що позивачу належить виплатити одноразову грошову допомогу за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

50. Виходячи з викладеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач правильного зазначив в наказі від 11.12.2020 №274 (по стройовій частині), що одноразову грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення слід виплатити позивачу за 2 (два) календарних роки служби, проте мотиви відмови у задоволенні позову підлягають зміні з урахуванням висновків, наведених Судом у цій постанові.

51. При цьому, Суд не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі №640/3835/19, оскільки в ній Суд встановив, що суди попередніх інстанції не вжили належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи, скасував їх рішення направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, у судому рішенні, на яке посилається скаржник, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права.

52. Щодо посилання скаржника на висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в постанові від 01 березня 2012 року у справі К/9991/2402/11, Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не Вищого адміністративного суду України.

53. Стосовно позовних вимог щодо виплати грошової компенсації за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік, та компенсації грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про їх небґунтованість, з огляду на нступне.

54. Відповідно до п. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, накази про звільнення яких підписано в минулому році, але не виключеним із списків військової частини, відпустки за період служби в поточному році не надаються.

55. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, оскільки звільнення позивача з військової служби відбулось 07.12.2020 згідно наказу (по особовому складу) від 07.12.2020 №72-РС, то право на додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021 рік, позивач не набув, у зв`язку із чим відсутні підстави для виплати її грошової компенсації.

56. Крім того, згідно пункту 1 Розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

57. Як було зазначено вище, позивача звільнено з військової служби у 2020 році, права на отримання щорічної основної відпустки у 2021 році позивач не набув, у зв`язку із чим вірними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що підстави для нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення позивачу за 2021 рік, як і її компенсації, відсутні.

58. З огляду на викладене, не підлягають також задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни у наказ № 274 від 11.12.2020 (по стройовій частині) зазначивши про компенсацію грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, грошової компенсації за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період 2021 рік, грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за 16 років загальної вислуги років.

59. Щодо позовних вимог про внесення змін до наказу № 274 від 11.12.2020, зазначивши загальну вислугу років - 16 років 8 місяці 20 днів, Суд зазначає, що як вірно було зазначено судами попередніх інстанцій, загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням встановлено Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Силу України № 124 від 07.04.2017 (далі - Інструкція № 124).

60. Додаток 1 Інструкції № 124 (п.2.3.12) передбачає зазначення під час звільнення з військової служби вислуги у Збройних Силах України, зокрема: календарної та пільгової на день виключення із списків.

61. Зазначення у наказі про виключення особи зі списків військової частини загальної вислуги років Інструкцією № 124 не передбачено, що виключає можливість визнання протиправними дії відповідача щодо незазначення загальної вислуги років у наказі №274 від 11.12.2020.

62. Згідно з частинами першою та четвертою статті 351 КАС України підставою для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

63. Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зміні у мотивувальній частині щодо мотивів відмови у задоволенні позову в справі.

VII. Судові витрати

64. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року змінити щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. У решті рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О.В. Калашнікова