Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 160/7183/20

адміністративне провадження № К/9901/12857/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 (головуючий суддя: Дєєв М.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 (головуючий суддя: Чабаненко С.В., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі №160/7183/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУПФУ в Дніпропетровській області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУПФУ у Дніпропетровській області щодо відмови у перерахуванні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням повного стажу роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461;

зобов`язати ГУПФУ в Дніпропетровській області перерахувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням повного стажу роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12.08.2020, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 30.10.2013 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), а також має 3 групу інвалідності.

У березні 2020 року позивач звернувся із письмовою заявою до ГУПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив перерахувати йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Листом від 02.04.2020 року №4610-5091/4-02/8-0400/20 ГУПФУ в Дніпропетровській області повідомило заявника про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з огляду на те, що пенсію по інвалідності від професійного захворювання ОСОБА_1 було призначено з 30.05.2005 по 30.10.2013, а з 30.10.2013 останнього було переведено на пенсію за віком за Списком №1 на підставі статті 114 Закону № 1058-IV, тобто на даний час позивач перебуває на обліку в ПФУ як отримувач пенсії за віком.

Цим листом також позивача проінформовано, що період перебування на пенсії по інвалідності зараховано до його страхового стажу, наявність стажу за Списком №2 на розмір пенсії не впливає. Розмір пенсії позивача обчислено, виходячи з: 1) страхового стажу роботи, який складає 48 років 3 місяці 1 день (стаж зараховано по 29.02.2020), в тому числі стаж роботи по списку №1 - 10 років, стаж перебування на пенсії по інвалідності 7 років 10 місяців 14 днів (індивідуальний коефіцієнт стажу складає - 0,48250); 2) заробітної плати із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 2017, 2018 роки - 4404,35 грн за період роботи з 01.02.1992 по 31.01.1997, з 01.07.2000 по 31.08.2013 (218 місяців), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 1,63579. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 7204,59 грн (4404,35 х 1,63579). Розмір пенсії з 01.04.2020 складає - 3615,83 грн, з яких: розмір пенсії за віком (ст.27) (7204,59х0,48250) - 3476,21 грн; доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 13 років) - 139,62 грн.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що до пільгового стажу позивача не було враховано періоду його роботи на посадах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Також позивач зазначив, що відомості про умови праці та характер роботи підтверджуються трудовою книжкою та уточнюючими довідками. Додає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що відповідно до норм законодавства, принципово різними за умовами призначення та порядком обчислення страхового стажу є «пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №1» та «пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2», зокрема: наявність пільгового стажу за Списком №1 надає більше переваг щодо умов та порядку призначення пенсії - вік призначення 50 років (а не 55 років), наявність стажу - 10 років (а не 12 років 6 місяців), зарахування до страхового стажу по одному додатковому року за кожний рік роботи за Списком №1. Відповідно, наявність пільгового стажу роботи за Списком №2 встановлює лише право на зменшення встановленого законодавством віку для призначення пенсії. З 30.05.2005 позивачу призначену пенсію по інвалідності 3 групи від професійного захворювання в розмірі пенсії за віком. Згодом, у зв`язку із досягненням 50-ти річного віку та відповідно до поданої заяви з 30.10.2013 позивача переведено на пенсію за віком. Наявність у позивача 10 років 11 місяців 4 дні пільгового стажу за Списком №1 підтверджується відомостями з трудової книжки. Натомість ані трудова книжка, ані уточнюючі довідки не містять інформації щодо зайнятості позивача повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. Позивач також не конкретизував період та за якою професією відповідно до нормативно-правових актів належить зарахувати до пільгового стажу за Списком №2. Своєю чергою, відповідач наголосив, що зарахування певного періоду роботи до стажу за Списком №2 у будь-якому випадку не вплине ані на величину коефіцієнту стажу, ані на розмір пенсії позивача.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем документально не підтверджено факт зайнятості його повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, що свідчить про відсутність підстав для призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (за Списком №2).

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник наполягає, що має 20 років і 10 місяців стажу роботи в шкідливих умовах праці за Списками №№1, 2. Стверджує, що працював електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування по обслуговуванню контрольно-вимірювальних приладів і автоматики ЦВО-1 ВАТ «ПівнГЗК», виконував роботи по монтажу, демонтажу, ремонту, наладці апаратури, контрольно-вимірювальних пристроїв, установок автоматичної дії в підстанціях системного керування та на випалювальній машині ОК-306-1 під час їх ремонтів, що підтверджується записами трудової книжки, актом розслідування хронічного професійного захворювання №13 від 23.05.2005, санітарно-гігієнічними характеристиками умов праці №Ф-2/2-448 від 11.08.2004. Зазначені роботи відносяться до робіт за Списком №2, проте безпідставно не були враховані пенсійним органом до трудового стажу через відсутність атестації робочих місць. З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, скаржник зазначає, що неможливість підтвердити проведення атестації робочих місць або її непроведення, не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах. За наведених вище аргументів, скаржник стверджує, що внаслідок неврахування пенсійним органом повного обсягу його стажу за Списком №2, останній позбавлений можливості на правильний розрахунок розміру пенсії.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Наполягає, що позивач документально не підтвердив зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Надаючи правову оцінку судовим рішенням суду першої та апеляційної інстанцій в контексті критеріїв, наведених у статті 242 КАС України, з врахуванням визначених частиною третьою статті 341 цього Кодексу повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд зазначає таке.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону України № 1058-IV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-ХІІ), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 10 Закону № 1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 30.10.2013 позивача переведено на пенсію за віком за Списком №1 на підставі статті 114 Закону № 1058-IV, зі змінами, внесеними Законом №2148-VІІІ.

Згідно із частиною першою статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

З інформації, зазначеній у листі ГУПФУ в Дніпропетровській області, судами попередніх інстанцій встановлено, що розмір пенсії позивача обчислено, виходячи з: 1) страхового стажу роботи, який складає 48 років 3 місяці 1 день (стаж зараховано по 29.02.2020), в тому числі стаж роботи по списку №1 - 10 років, стаж перебування на пенсії по інвалідності 7 років 10 місяців 14 днів (індивідуальний коефіцієнт стажу складає - 0,48250); 2) заробітної плати із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 2017, 2018 роки - 4404,35 грн за період роботи з 01.02.1992 по 31.01.1997, з 01.07.2000 по 31.08.2013 (218 місяців), індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 1,63579. Розмір пенсії з 01.04.2020 становить 3615,83 грн.

Позивач стверджує, що також працював на посадах зі шкідливими і важкими умовами праці, що дають права на призначення пенсії за Списком №2.

Згідно із положенням статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Дослідивши зміст довідки №579 від 31.07.2013 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданої ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», суди попередніх інстанцій встановили, що зайнятість позивача повний робочий день у виробництві «Рудопідготовка, збагачення, окускування (згрудкування), випалювання рід і нерудних копалин», передбачено Списком №1, затвердженим постановою КМУ №773 від 15.11.1994, постановою КМУ №36 від 16.01.2003, постановою КМУ №1644 від 13.12.2004 в наступні періоди: з 15.11.1994 по 28.04.1996, з 29.04.1996 по 21.11.1999, з 22.11.1999 по 02.10.2002, з 03.10.2002 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 17.10.2005 у зазначені періоди роботи був зайнятий ремонтом устаткування в місцях його встановлення на дільницях діючих виробництв, основні робітники яких користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

Водночас ані трудова книжка позивача, ані уточнююча довідка підприємства №579 від 31.07.2013 не містять жодних відомостей щодо зайнятості позивача повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Зазначене унеможливлює встановлення факту щодо зайнятості позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за названим Списком №2.

Позивач також не конкретизує період та за якою професією відповідно до нормативно-правових актів належить зарахувати до пільгового стажу за Списком №2.

Своєю чергою, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену №520/15025/16-а, з питань проведення атестації робочого місця, оскільки відмова пенсійного органу не пов`язана із проведенням атестації робочого місця. Підставою для відмови у перерахунку позивачу пенсії слугувала відсутність даних про зайнятість позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій, які були ретельно перевірені, та не спростовують правильних висновків судів про відсутність підстав для задоволення позову.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 у справі №160/7183/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа