Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 826/9960/16

касаційне провадження № К/9901/41954/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2017 (суддя - Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (головуючий суддя - Троян Н.М.; судді - Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі № 826/9960/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундамент» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундамент» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №2672615141.

В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на неправомірність збільшення контролюючим органом суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 716273,00 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 573018,00 грн та за штрафними санкціями у сумі 143255,00 грн, оскільки вважає помилковими висновки відповідача про заниження позивачем доходу за 2013-2014 роки у наслідок не включення до його складу безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Елан», ТОВ «Моноліт КСМ», ТОВ «Житлолюкс», ТОВ «Основа Євро», яка є такою через закінчення строку позовної давності, який минув 31.10.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №2672615141.

Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що заборгованість перед іншими суб`єктами господарювання не є безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки позивач і зазначені вище суб`єкти господарювання уклали договори про збільшення позовної давності.

Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального права, а саме: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та процесуального права, зокрема: статей 72 86 159 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Контролюючий орган доводить, що за Товариством рахується кредиторська заборгованість перед зазначеними вище контрагентами, яка є безнадійною і повинна включатися до складу доходу у перевіряємому періоді, оскільки строк позовної давності для її стягнення минув.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 16.01.2023 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження і призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 17.01.2023.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 03.06.2016 №139/2615140104/19130159 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення, зокрема, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну 573018,00 грн, у тому числі за 2013 рік на суму 481717,00 грн, за 2014 рік на суму 91301,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №2672615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 716273,00 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 573018,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 143255,00 грн.

Підставою для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток слугували висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог підпункту 135.5.4 статті 135 ПК України, яке полягало у тому, що позивачем до складу доходу, в рядок « 03» Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 (2014) роки як «Інші доходи» у 2013-2014 роках не включено безнадійну кредиторську заборгованість, яка є такою через закінчення строку позовної давності.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.

Відповідно до пункту 132.5 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Перебіг позовної давності регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), статтею 257 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За вимогами положень статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, якщо сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок проводиться в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (Замовником) та ТОВ «Основа Євро» (Підрядник) укладено договір про виконання підрядних робіт від 21.07.2008 №21/07-08 (далі - Договір №21/07-08), за умовами якого загальна вартість робіт становить орієнтовно 4585079,60 грн, у тому числі податок на додану вартість за ставкою 20% у сумі 764179,93 грн. Розрахунок за фактичне виконання робіт здійснюється в термін 10-ти банківських днів з дня підписання Замовником акту приймання і (форма КБ-2в) і довідки про вартість (форма КБ-3) виконаних підрядних робіт.

Позивачем своєчасно не були оплачені виконані роботи за вказаним договором, відповідними актами виконаних робіт, в результаті чого утворилась кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Основа Євро» в розмірі 1021466,51 грн.

Також, суди встановили, що з метою стягнення заборгованості, кредитор - ТОВ «Основа Євро» звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення заборгованості, за яким ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2016 порушено провадження у справі №910/3190/16 про стягнення з Товариства заборгованості в розмірі 1021466,51 грн, суми інфляції в розмірі 806771,61 грн та 3 % річних в розмірі 63806,68 грн, а всього на загальну суму 1892044,80 грн. На час вирішення даного спору судом першої інстанції провадження у вказаній справі тривало.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду постановою від 14.02.2018 у справі №910/3190/16 касаційну скаргу ТОВ «Фундамент» залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2017 - без змін. Зокрема, в мотивувальній частині постанови було вказано, що між ТОВ «Фундамент» та ТОВ «Основа Євро» була підписана додаткова угода № 2 від 19.04.2013 до договору №21/07-08 від 21.07.2008, відповідно до пункту 1 якої сторони погодили, що визнають заборгованість станом на 18.04.2011 відповідача перед позивачем згідно підписаних актів виконаних робіт за договором № ДГ-21/07-08 від 21.07.2008 з утеплення та облаштування фасаду житлового будинку №36 в с. Чайка, Київська обл. Києво-Святошинського району в сумі 1021466,51 грн. В зв`язку з затримкою розрахунків по заборгованості в установлений законом строк, термін сплати заборгованості переноситься на термін до 31 грудня 2013 року (п. 2 додаткової угоди).

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до закінчення розгляду справи №910/3190/16 висновок контролюючого органу про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором від 21.07.2008 №21/07-08 є передчасним, а віднесення заборгованості до безнадійної, нарахування податкових зобов`язань - безпідставним.

Також, судовими інстанціями установлено, що між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Моноліт КСМ» (Субпідрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт від 07.04.2010 №7-03 (далі - Договір №7-03), за умовами якого вартість виконання земельних робіт становить 2166000 грн, у тому числі податок на додану вартість 361,00 грн.

Позивачем виконані роботи за відповідними актами виконаних будівельних робіт своєчасно не були оплачені, в наслідок чого виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ «Моноліт КСМ» в розмірі 507229,47 грн.

Між позивачем та ТОВ «Моноліт КСМ» в порядку, передбаченому статтею 259 ЦК України 30.10.2013 укладено договір про збільшення позовної давності щодо вимог про оплату реалізованих товарів/наданих послуг згідно договору від 07.04.2010 №7-03 на суму 507229,47 грн до 31.03.2016. Строки позовної давності за зобов`язаннями стосовно оплати спірної кредиторської заборгованості настають не раніше квітня 2016 року.

Між позивачем (Замовник) та ТОВ «Елан» (Підрядник) укладено договір від 01.03.2007 №01/03 на виконання монтажних робіт (далі - Договір №01/03), за умовами якого вартість робіт складає 3540367,20 грн, в тому числі вартість матеріалів та обладнання 2331753,60 грн. Остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи здійснюється протягом десяти банківських днів після підписання акту Державної Комісії про прийняття об`єкта в експлуатацію.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Елан» (Підрядник) укладено договір від 20.09.2007 №20/09/01 (далі - договір №20/09/01), за умовами якого остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник виконує згідно акту виконаних робіт в 7-ми денний строк після його підписання та здачі робіт у відповідності з діючими нормами та правилами. Кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Елан» на підставі актів приймання виконаних підрядних та монтажних робіт складає у розмірі 257319,60 грн за договором на виконання монтажних робіт від 01.03.2007 №01/03 та в розмірі 692675,40 грн за договором від 20.09.2007 № 20/09/01.

Між зазначеними суб`єктами господарювання 30.06.2011 укладено договір про збільшення позовної давності щодо вимог про оплату реалізованих товарів/наданих послуг за договором від № 01/03 на суму 257319,60 грн та за договором №20/09/01 на суму 812675,40 грн до 31.03.2016. Строки оплати кредиторської заборгованості настануть не раніше квітня 2016 року.

Між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Житлолюкс» (Підрядник) укладено договори підряду від 05.06.2007 №05/06-07, від 02.06.2008 №02/06-08, за умовами яких розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3) з погашенням раніше сплачених авансів в термін до 15-го числа місяця, слідую чого за звітним. Кредиторська заборгованість позивача за виконані роботи відповідно до актів прийняття виконаних підрядних робіт перед ТОВ «Житлолюкс» за договорами складає 200903,00 грн.

Між зазначеними суб`єктами господарювання в порядку, передбаченому статтею 259 ЦК України 30.05.2011 укладено договір про збільшення позовної давності щодо вимог про оплату реалізованих товарів/наданих послуг за договором №05/06-07 на суму 17322,23 грн, за договором №02/06-08 на суму 171390,77 грн, за договором № 19/09-08 на суму 12190,00 грн до 31.12.2017. Строки сплати кредиторської заборгованості настануть не раніше 2018 року.

Ураховуючи наведені норми права та приймаючи до уваги встановлені обставини у справі, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що з моменту укладання договорів про збільшення позовної давності щодо вимог про оплату реалізованих товарів/наданих послуг строк позовної давності вважається продовженим на новий строк, зазначений у таких договорах, а відтак заборгованість позивача не є безнадійною в розумінні підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що виключає висновок про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України.

При цьому суди критично оцінили доводи відповідача про ненадання позивачем під час проведення перевірки всіх документів, з яких можна було зробити висновок про продовження строку позовної давності, з огляду на те, що відповідач не вимагав надати інформацію про закінчення перебігу строку позовної давності.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування до установлених ними на підставі безпосередньо досліджених доказів обставин.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359, 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова С.С. Пасічник