Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

справа № 814/1650/16

касаційне провадження № К/9901/41476/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 (суддя - Марич Є.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - Управління, відповідач, податковий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 12.07.2016 №000067/17-40 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на фактичних обставинах, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено складу правопорушення, податковим органом не було встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольного напою (пива) без відповідних дозвільних документів, відтак застосування до позивача штрафних санкцій не ґрунтується на положеннях Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі у тексті Закон №481, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що контролюючим органом правомірно оскаржуваним рішенням притягнуто позивача до відповідальності відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 12 Закону №481, оскільки за наявними матеріалами справи податковим органом встановлено та документально підтверджено факт реалізації алкогольних напоїв за відсутності ліцензії в барі магазинні « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач.

Позивач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 70, частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України), абзац 5 частини 2 статті 17 Закону №481, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неповне з`ясування судами обставин, на які посилався позивач у даній справі, недоведеність обставин справи, що мають значення для вирішення спору і які суди попередніх інстанцій вважають встановленими, зокрема, щодо встановленого факту роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пива) без наявності ліцензії на такий вид діяльності. Також скаржник вважає, що судами безпідставно прийнято до уваги неналежні і недопустимі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення від 11.05.2016 АА №266513/196, складений щодо громадянки ОСОБА_2 , яка на той час стажувалась продавцем позивача, протокол огляду місця подій, пояснення понятих, оскільки алкогольні напої лише зберігалися на місці перевірки з метою їх подальшої реалізації після отримання відповідного дозволу.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.10.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.01.2023 прийняв касаційну скаргу позивача до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 17.01.2023.

Переглянув судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 11.05.2016 посадовими особами Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, під час проведення заходів попередження незаконного продажу підакцизної продукції, а також виявлення суб`єктів господарювання, які всупереч вимогам статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» здійснюють на території Врадіївського району безліцензійну торгівлю підакцизними товарами.

Під час зазначеної перевірки встановлено, що в барі магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою АДРЕСА_1 , який належить позивачу, продавцем ОСОБА_3 здійснено продаж двох пляшок пива «Балтика розливне м`яке» 11%, об`ємом 0,44 л, без наявності діючої ліцензії на такий вид діяльності, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, складеним щодо громадянки ОСОБА_3 від 11.05.2016 АА № 266513/196.

Вказаний протокол розглянуто Врадіївським районним судом Миколаївської області та постановою від 08.06.2016 закрито провадження в адміністративній справі через неправильну кваліфікацію правопорушення.

18.06.2016 Врадіївське ГУ НП в Миколаївській області звернулось до відповідача, передавши інформацію про виявлені порушення реалізації підакцизної продукції.

На підставі адміністративних матеріалів відповідачем прийнято рішення від 12.07.2016 №000067/17-40, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі у тексті ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон №481, частиною 1 статті 17 якого визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом - сирцем виноградним, спиртом - сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкція у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробів без наявності відповідної ліцензії - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених Законом № 481, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі Порядок № 790), пунктом 2 якого визначено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону №481.

Позивачу визначені штрафні санкції за порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 5 частини 2 зазначеної статті, за що нараховані штрафні санкції оскаржуваним рішенням.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Судовими інстанціями установлено та підтверджується матеріалами справи, що факт реалізації 11.05.2016 двох пляшок пива «Балтика розливне м`яке» 11%, об`ємом 0,44 л, без наявності діючої ліцензії на такий вид діяльності у магазині-барі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому здійснює свою підприємницьку діяльність позивач, встановлений протоколом про адміністративне правопорушення від 11.05.2016 АА № 266513/196, складеним щодо громадянки ОСОБА_3 , яка на той час стажувалась продавцем позивача, протоколом огляду місця події від 11.05.2016, поясненнями понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Також, судами встановлено, що в матеріалах справи наявна ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пиво), яка видана позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , у барі-магазині, яка дійсна з 01.06.2016 року по 31.05.2017, тобто з часу значно пізніше, ніж виявлено порушення Закону № 481.

З огляду на встановлені фактичні обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність нарахування штрафних санкцій позивачу.

Доводи скаржника стосовно закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 164 КУПаП щодо ОСОБА_3 та твердження позивача про те, що алкогольні напої не реалізовувалися до часу дії ліцензії, були досліджені судами попередніх інстанцій та суди надали їм відповідну оцінку.

Враховуючи доведеність факту продажу в магазині-барі, що орендує позивач, пива без наявності відповідної ліцензії, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для прийняття податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій до позивача.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оскаржуваного рішення.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, не обґрунтовує і не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Позивач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно встановлення фактичних обставин у справі, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева С.С. Пасічник Р.Ф. Ханова