ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 травня 2019 року
справа №813/2635/16
адміністративне провадження №К/9901/26575/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у складі судді Братичак У.В.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року у складі колегії суддів Ліщинського А.М., Довгої О.І., Запотічного І.І.
у справі № 813/2635/16 (876/8442/16)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати»
до Головного управління ДФС у Львівській області
третя особа ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування рішення та визнання протиправними дій,
У С Т А Н О В И В :
28 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення податкового органу про залишення без розгляду заперечення на акт планової виїзної перевірки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу № 3561/13-01-14-01-15 від 15 липня 2016 року «Про залишення заперечення до акта перевірки без розгляду».
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач своєчасно подав заперечення на акт перевірки, а тому рішення податкового органу від 15 липня 2016 року є незаконним.
У грудні 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 2 липня 2016 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складений акт від 2 липня 2016 року №106/13-01-14-01/31805003 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, підпункту 138.3.2 пункту 138.2 статті 138, підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України.
Товариство отримало вищевказаний акт 7 липня 2016 року.
В акті перевірки Товариство зазначило "з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджуємося. Заперечення на акт перевірки будуть надані в строк, визначений ПКУ".
14 липня 2016 року Товариство надало податковому органу заперечення на акт перевірки, в якому повідомило, що має бажання взяти участь у розгляді заперечення.
21 липня 2016 року Товариство отримало рішення податкового органу від 15 липня 2016 року № 3561/13-01-14-01-15, відповідно до якого у зв'язку з порушенням вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України заперечення на акт перевірки залишено без розгляду.
19 липня 2016 року податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0002561401, №0002571401, №000258140.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення) встановлено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.
Як встановлено судом, та не поставлено під сумнів доводами податкового органу, Товариством отримано акт №106/13-01-14-01/31805003 7 липня 2016 року. Заперечення на акт надані податковому органу 14 липня 2016 року.
Податковий орган зазначає, що з прийняттям Податкового кодексу України термін подання заперечень продовжено з трьох до п'яти днів, при цьому відлік починається саме з дня отримання акта перевірки, а не з наступного дня, але жодного обґрунтування такої думки, з посиланням на норми Податкового кодексу України (або іншого нормативно-правового акту), не наводить.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що заперечення на акт перевірки відповідачем не розглянуті, а залишені без розгляду рішенням № 3561/13-01-14-01-15 від 15 липня 2016 року.
За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення відповідача № 3561/13-01-14-01-15 від 15 липня 2016 року суперечить вимогам Податкового кодексу України.
Податковим органом ані в апеляційній, ані в касаційній скарзі не зазначено, чи скористався позивач своїм правом на оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень, та, якщо так, який результат такого оскарження. Отже, доводи касаційної скарги, що відмова у розгляді заперечень на акт перевірки не створила наслідків для Товариства, податковим органом не доведені.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2016 року у справі № 813/2635/16 (876/8442/16) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер