Історія справи

Постанова КАС ВП від 13.08.2024 року у справі №380/8764/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 380/8764/20

адміністративне провадження № К/990/25843/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Представництва Американського об`єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року (колегія у складі суддів Пліша М.А., Ніколіна В.В., Гінди О.М.)

у справі № 380/8764/20

за позовом Представництва Американського об`єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу

до Кам`янка-Бузької міської ради

про визнання протиправними та скасування рішень

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У жовтні 2020 року Представництво Американського об`єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернулося до суду з позовом до Кам`янка-Бузької міської ради, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.02.2021 та ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 11.02.2021, просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 24.01.2019 № 10 "Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні";

- рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 30.01.2019 № 29 "Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м. Камянка-Бузька".

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» затверджено додаткові заходи щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України.

3. Відповідно до п. 2 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держкомрелігій із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням результатів досліджень в засобах масової інформації.

4. Пунктом 3 Додаткових заходів щодо збереження місць давніх поховань у населених пунктах України зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, органи місцевого самоврядування із залученням громадських організацій, у тому числі організацій національних меншин впродовж 1998-1999 років провести роботу з вивчення стану закритих-кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин та міць масового розстрілу населення у роки Великої Вітчизняної війни, продовжувати здійснювати заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження.

5. Крім того, відповідно до пункту 4 зазначених Додаткових заходів зобов`язано Раду міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації, Держбуд, органи місцевого самоврядування постійно не допускати проведення будівельних робіт у місцях де залишились сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

6. На виконання Розпорядження КМУ №604-р Кам`янка-Бузька міська рада прийняла рішення від 29.05.2001 «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», але не розробив проекту землеустрою цієї ділянки як території історико-культурного призначення.

7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №1.380.2019.006111 зобов`язано Кам`янка-Бузьку міську раду виконати Розпорядження Кабінету Міністрів від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України».

8. Рішенням Кам`янка-Бузької міської ради №10 від 24.01.2019 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні» надано дозвіл виконкому міської ради на розробку проекту детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні в м.Кам`янка-Бузька по вул. Миру.

9. Рішенням Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області №29 від 30.01.2020 «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м. Кам`янка-Бузька» затверджено детальний план території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул. Миру в м.Кам`янка-Бузька; надано дозвіл виконкому міської ради на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс, право оренди якої виставлятиметься на торги, площею 0.4000 га по вул. Миру в м.Кам`янка-Бузька; затверджений детальний план території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул. Миру в м. Кам`янка-Бузька вважається зміною та уточненням діючої містобудівної документації м. Кам`янка-Бузька в межах їх розробки.

10. Позивач з зазначеними рішеннями не погодився, звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до встановлення на території України радянської влади на вказаних земельних ділянках знаходилися єврейські кладовища, які в ХХ ст. зруйновано. Однак залишки поховань збереглися і на даний час знаходяться як на території поховань, так і в інших місцях м.Кам`янка-Бузька.

Протягом багатьох років територія давніх єврейських кладовищ була предметом дослідження позивача, яке підтвердило наявність давніх поховань. У зв`язку з цим позивач звертався до компетентних органів про вжиття заходів з метою збереження об`єктів культурної спадщини, а також до відповідача з вимогою про затвердження чотирьох детальних планів території. Однак відповідач в частині своїх повноважень не вчинив жодних заходів щодо збереження місць давніх поховань.

Всупереч вимогам нормативно-правових актів з питань збереження культурної спадщини, власному рішенню щодо заборони забудови і раніше вже розробленому детальному плану території для встановлення історичних меж старовинних єврейських кладовищ у місті Кам`янка-Бузька Львівської області, а також всупереч судовим рішенням, відповідач затвердив спірний детальний план, дозволив проведення реконструкції котельні під готельний комплекс.

Генеральний план міста Кам`янка-Бузька створений в 1983 році відповідно до законодавства колишнього Радянського Союзу. Цей Генеральний план може використовуватись з врахуванням рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», яким визначено умовно історичні межі єврейських кладовищ, зокрема, по вул. Незалежності (територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Кам`янкатеплокомуенерго»), у пункті 2 якого зазначено: «Заборонити на територіях умовно визнаних єврейських кладовищ будь-яке будівництво і використання згаданих земельних ділянок для несумісних потреб».

Містобудівна документація м. Камянка-Бузька у складі старого Генерального плану 1983 року доповнена рішенням Кам`янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», яким визначено умовно історичні межі єврейських кладовищ, і яке встановило заборону використання цієї території для несумісних потреб, а також графічними матеріалами визначено розташування кладовища.

12. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що спірними рішеннями будівництво і використання вищезгаданих земельних ділянок для несумісних потреб не передбачено. Вказані рішення передбачають лише затвердження детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції вже існуючої будівлі котельні, а не будівництва. Рішення є законними та не порушують прав та інтересів позивача.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. 03.06.2021 на офіційному веб-сайті відповідача було опубліковано інформацію про оскарження нормативно-правового акту.

14. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 24.03.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022, відмовив у задоволенні позову.

15. Суд першої інстанції виходив з того, що:

- детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту та повинен йому відповідати;

- внесення змін до детального плану території допускається за умови його відповідності генеральному плану;

- внесення змін до детального плану чи його прийняття можливе після проведення громадських обговорень.

Земельна ділянка, вказана у спірних рішеннях, у Генеральному плані м. Кам`янка-Бузька, у Детальному плані території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул. Миру в м. Кам`янка-Бузька Львівської області, витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №182051157 від 23.09.2019 має одне і те ж призначення. На згаданій ділянці розташований громадський об`єкт, а саме котельна.

Суд вважав, що оскільки Детальний план розроблений відповідно до Генерального плану м. Кам`янка-Бузька та відповідає йому, відсутні підстави вважати, що такий суперечить вимогам чинного законодавства.

Якщо позивач вважає, що його права порушено, йому слід було оспорювати або вносити відповідні зміни до Генерального плану м.Кам`янка-Бузька, а не оспорювати детальний план як його невід`ємної та уточнюючої складової. Тобто обрати належний спосіб захисту.

Детальний план стосується не нового будівництва, а саме реконструкції будівлі котельні, тобто об`єкта нерухомості, який розміщений на території земельної ділянки до прийняття рішення Виконавчим комітетом Камянка-Бузької міської ради народних депутатів Львівської області від 29.05.2001 №209 «Про умовне визначення історичних меж старовинних єврейських кладовищ».

Окрім того, відбулися громадські слухання детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул. Миру в м. Кам`янка-Бузька . Письмових пропозицій, заперечень до містобудівної документації від громадськості, в тому числі і від позивача, за час обговорення в міській раді не зареєстровано.

Щодо тверджень позивача, що він неодноразово звертався про затвердження чотирьох детальних планів вказаної території (рішення Господарського суду Львівської області від 26.12.2014 у справі №914/3613/14; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №1.380.2019.006111), суд відзначив, що у повній мірі судові рішення не виконані. При цьому, у них відсутні посилання на невідповідність Генерального та детального планів вимогам чинного законодавства та невідповідність детального плану, зокрема, Генеральному плану, а тому такі твердження судом не взято до уваги.

З огляду на викладене, суд не встановив порушень рішеннями Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області №10 від 24.01.2019 «Про дозвіл на розробку детального плану території для розміщення та обслуговування інших будівель громадського призначення шляхом реконструкції будівлі котельні» та №29 від 30.01.2020 «Про затвердження детального плану території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс в м.Кам`янка-Бузька» критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України. Позивач обрав неправильний спосіб захисту у спірних правовідносинах, а тому у задоволенні позову відмовлено.

16. В апеляційній скарзі позивач звертав увагу на те, що суд першої інстанції не надав оцінки письмовим доказам, внаслідок чого обставини справи належно не з`ясовані.

Встановлені преюдиційні факти щодо території кладовища, статусу ділянки, протиправності дій відповідача, невиконання вимог Розпорядження КМУ 604-р тощо в інших судових справах з тим же відповідачем при прийнятті спірного судового рішення були проігноровані.

Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правові висновки Верховного суду, на яких наголошував позивач.

Без дослідження та оцінки обставин справи і усіх аргументів щодо культурної спадщини висновок суду про неналежність способу захисту є передчасним та нелогічним.

Без усіх досліджень території кладовища подальше планування на такій будівництва готельно-розважального комплексу передчасне.

Суд цю обставину залишив нез`ясованою, хоча позивач і усно, і письмово наголошував, що раніше при аналогічні ситуації у 2004 році відповідач відмовляв іншим особам у дозволі використання цієї території для бізнесу через наявність кладовища, вимог Розпорядження КМУ 604-р та потреби дослідити територію. З цього часу відповідач жодних дій для виконання вимог Розпорядження КМУ 604-р не вчинив, в тому числі і не виконав судового рішення про зобов`язання виконати це розпорядження.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про поховання та похоронну справу» охорону місць поховань забезпечують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад. Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.

Незастосування наведених норм закону, який підлягав застосуванню, міжнародних норм, наведених правових позицій Верховного Суду, порушення ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами, свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення у справі.

17. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 без змін, навів аргументи, які збігаються з мотивами, викладеними в рішенні суду першої інстанції.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

19. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір без врахування висновків щодо застосування ст. 4, п. 2 ч. 5 ст. 8, 24, 28, ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про поховання та похоронну справу", ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 462/2787/16-а; щодо застосування ст. 11 54 Конституції України, ст. 6, 10 Закону України "Про національні меншини в Україні", ст. 16 Цивільного кодексу України, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №914/582/17; щодо застосування ст. 53 54 96 150 Земельного кодексу України, висловлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №914/582/17, щодо застосування ст. 11 316 328 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, від 12.03.2019 у справі №911/3594/17. Суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази щодо наявності порушення прав позивача та аргументів щодо об`єкта культурної спадщини.

20. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2022 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 1, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.

21. Відзив від відповідача не надходив. Ухвалу про відкриття провадження відповідач отримав 25.10.2022.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

23. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до ч. 3-4 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

25. Відповідно до ч. 2-3 ст. 31 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 № 1102-IV виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.

Охорону місць поховань, що перебувають на державному обліку як об`єкти культурної спадщини, організують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень.

26. Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року №2780-XII (далі - Закон №2780-XII) до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

27. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

28. Згідно з п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

29. Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

30. В абзаці першому ч.1 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Абзацом третім цієї ж норми передбачено, що детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

31. Відповідно до ч.10 ст.19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

32. Судами з`ясовано, що земельна ділянка, зазначена у спірних рішеннях, у Генеральному плані м. Кам`янка-Бузька, у Детальному плані території для реконструкції будівлі котельні під готельно-відпочинковий комплекс по вул. Миру в м. Кам`янка-Бузька Львівської області, витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №182051157 від 23.09.2019 має одне і те ж призначення. Зокрема, на згаданій ділянці розташований громадський об`єкт, а саме котельна, що відповідає генеральному плану. З огляду на це, суди дійшли висновку, що позивачу необхідно було оспорювати або вносити відповідні зміни до Генерального плану м. Кам`янка-Бузька.

33. Суд вважає такий висновок передчасним, оскільки його зроблено без оцінки доводів позивача, наведених у позовній заяві та апеляційній скарзі.

34. Позивач неодноразово протягом усього судового розгляду покликався, зокрема, на такі обставини:

- в частині виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 №604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» відповідач прийняв Рішення «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ» від 29.05.2001, але не розробив проекту землеустрою цієї ділянки як території історико-культурного призначення. Як наслідок, відповідач не вжив заходів, спрямованих на виконання вимог розпорядження, зокрема в частині п. 3, а саме - щодо місць давніх поховань;

- рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №1.380.2019.006111 зобов`язано Кам`янка-Бузьку міську раду виконати Розпорядження Кабінету Міністрів від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України»;

- постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.06.2017 у справі 462/2787/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 та постановою Верховного Суду від 25.04.2018, визнано протиправними дії Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області щодо ухвалення рішення 29.12.2015 №20 «Про скасування рішень виконавчого комітету від 29.05.2001 № 209 та від 25.04.2004 №151» в частині скасування рішення виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 №209 «Про умовне визнання історичних меж старовинних єврейських кладовищ», скасовано рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 29.12.2015 № 20 «Про скасування рішень виконавчого комітету від 29.05.2001 N 209 та від 25.04.2004 № 151» в частині скасування рішення виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 № 209 «Про умовне визнання історичних меж старовинних єврейських кладовищ». У цій справі суд забезпечував позов і встановив заборону - зупинив дію рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області від 29.12.2015 №20 «Про скасування рішень виконавчого комітету від 29.05.2001 №209 та від 25.04.2004 №151» в частині скасування рішення виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 №209 «Про умовне визнання історичних меж старовинних єврейських кладовищ» та заборонити відповідачу проводити будь-які дії щодо забудови, приватизації, продажу, передачі в оренду, використання для несумісних потреб території в умовно визначених історичних межах єврейських кладовищ, а саме: вул. Незалежності (територія кінотеатру, райдрукарні і котельні ПТМ «Камянкатеплокомуенерго»); частина вулиці (земельна ділянка між будинками №53 і №55 по вул.Шевченка до р.Західний Буг); частина території комбікормового заводу по вул. Шевченка до розгляду справи по суті;

- Закон України «Про поховання та похоронну справу» забороняє виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах;

- детальний план суперечить Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України», а також п. 2 рішення Кам`янка-Бузької міської ради від 29.05.2001 «Про умовне визначення меж старовинних єврейських кладовищ», яким визначено умовно історичні межі єврейських кладовищ. Зазначене рішення є частиною містобудівної документації.

35. Позивач зазначав, що без дослідження та оцінки обставин справи і усіх аргументів щодо культурної спадщини висновок суду про неналежність способу захисту є передчасним та нелогічним.

36. Суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки зазначеним аргументам позивача, обмежившись висновком про те, що детальний план розроблено відповідно до Генерального плану м.Кам`янка-Бузька та відповідає йому. За такого обґрунтування дотримання вимог законодавства про поховання та охорону культурної спадщини залишилося поза судовим контролем і не узгоджується зі ст. 54 Конституції України.

37. Відповідно до ч. 4 ст. 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

38. У ст. 322 КАС України передбачено, що мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

39. З урахуванням ст. ст. 90 246 322 КАС України умотивованість судового рішення є результатом:

- оцінки доказів (їх врахування або відхилення), що в свою чергу дозволяють суду встановити обставини та зміст спірних правовідносин;

- оцінки аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, у тому числі аргументів за фактом наявності порушення та суб`єкта правопорушення, права чи інтересу, за захистом якого звернувся позивач до суду, а також відповідності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень вимогам ч. 2 ст. 2 цього Кодексу;

- тлумачення судом норм права, на які посилаються сторони або які суд вважає за необхідне застосувати у справі.

40. Мотивованість судового рішення є свідченням того, що:

- доводи та міркування сторін (учасників) судового процесу були належним чином оцінені та враховані або відхилені судом на підставі конкретно визначених мотивів;

- усім зібраним у справі доказам (зібраним судом або поданим учасникам справи) було надано належну правову оцінку; надано обґрунтування прийняття (врахування) та відхилення кожного доказу;

- наведені норми права, якими урегульовані спірні правовідносини, з наданням обґрунтування того, чому ті чи інші правові норми мають бути застосовані у конкретній спірній ситуації, враховуючи попередні два пункти.

41. Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

42. За приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

43. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, які належним чином не були з`ясовані судами попередніх інстанцій, перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.

44. Відповідно до п. 1 ч. 2, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 цього Кодексу.

45. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

46. Зважаючи на вище викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим та на підставі ч. 2 ст. 353 КАС України оскаржуване судове рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для надання оцінки аргументам позивача, наведеним у позовній заяві, які збігаються з тими, що їх згодом наведено в апеляційній та касаційній скарзі (п. 34 цієї постанови), та з урахуванням висновків Верховного Суду.

Керуючись статтями 340 341 344 349 353 355 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Представництва Американського об`єднання Комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року у справі № 380/8764/20 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя А.А. Єзеров