Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №607/1563/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №607/1563/17

провадження №К/9901/22388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 607/1563/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Тернополі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у місті Тернополі Департаменту патрульної поліції на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, прийняту 14 березня 2017 року у складі головуючого судді - Холяви О.І., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Кухтея Р.В., суддів: Носа С.П., Яворського І.О.,

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у місті Тернополі Департаменту патрульної поліції, у якому просив:

1.1. визнати протиправними дії інспектора роти 1 батальйону управління патрульної поліції у м. Тернополі лейтенанта поліції Ястремського А.А. щодо складання відносно нього постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АП № 586379 від 22 січня 2017 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП);

1.2. скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АП № 586379 від 22 січня 2017 року про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП;

1.3. постановити провести службову перевірку щодо правомірності дій лейтенанта поліції Ястремського А.А. в частині правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною шостою статті 121 КУпАП та водія патрульного автомобіля Тойота Пріус, державний номерний знак 11 3340, в частині порушення правил дорожнього руху та у випадку виявлення порушень притягнути останнього до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.п.15.9 «г» Правил дорожнього руху України (Далі - ПДР).

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою серії АП № 586379 від 22 січня 2017 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень за порушення п. 2.9. «в» та п.30.2 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

2.1. Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ПДР України він не порушував, номерні знаки були чистими і сітка, яка була прикріплена на них дозволяла чітко прочитати символи номерного знака з відстані 20 м.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову зазначив, що номерний знак автомобіля, яким керував позивач, був закритий стороннім предметом, а саме сіткою чорного кольору, що є порушенням п.2.9 «в» ПДР, чим останній порушив п. 30.2 ПДР України.

3.1. Вважає, що ним було прийнято правомірне рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною шостою статті 121 КУпАП. Позивачу були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, строки та порядок сплати адміністративного штрафу.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 586379 від 22 січня 2017 року, винесеної інспектором роти 1 батальйону УПП м. Тернополя лейтенантом поліції Ястремським А.А., позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною шостою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень.

4.1. Із спірної постанови убачається, що 22 січня 2017 року приблизно о 11 год 50 хв ОСОБА_1 кермував автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1, в м. Тернополі, в якого державний номерний знак був закритий стороннім предметом у вигляді чорної сітки, чим порушив п.2.9 «в» та п.30.2 ПДР України.

4.2. Окрім оскаржуваної постанови будь яких інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем судам не надано.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

5. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області постановою від 14 березня 2017 року позов задовольнив.

5.1. Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР №586379 від 22 січня 2017 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень - скасував, а провадження у справі закрив.

6. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, виходив з того, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, зокрема щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.

6.1. Крім того, суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

7. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2017 року, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2017 року скасував, та прийняв нову, якою позовні вимоги задовольнив частково.

7.1. Визнав протиправною та скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №586379 від 22 січня 2017 року.

7.2. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

8. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статті 247 КУпАП питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення віднесено до компетенції органу, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, а не адміністративного суду, який вирішує питання правомірності її винесення.

9. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про протиправність спірної постанови.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Представник відповідача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

11. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі представник відповідача наполягає на тому, що позивачем дійсно було вчинено адміністративне правопорушення та справу відносно нього було розглянуто поліцейським з дотриманням вимог чинного законодавства.

12. У скарзі представник відповідача просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

13. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Відповідно до частин першої та другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

20.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

23. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

24. Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

25. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

26. Відповідно до п.2.9 «в» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

27. Згідно п.30.2 ПДР України, забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

28. Адміністративна відповідальність за частиною шостою статті 121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

29. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

30. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

31. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

32. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

33. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

34. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

35. Законом України від 14 липня 2015 року № 596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

36. Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

37. Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

38. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

39. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

40. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

VI. Позиція Верховного Суду

41. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що ОСОБА_1 не погоджувався з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням.

43. Так, позивач зазначав про те, що він правил дорожнього руху не порушував, що 22 січня 2017 року він керував автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1, у якого номерні знаки були чистими і сітка, яка була прикріплена на них дозволяла чітко прочитати символи номерного знака з відстані 20 м.

44. В свою чергу, будь - яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху України відповідачем судам не надано, в матеріалах справи як доказ наявна лише постанова яка є предметом оскарження.

44.1. Відеозапису нагрудної камери патрульного, яка працювала коли було виявлено адміністративне правопорушення, судам не надано.

45. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови від 22 січня 2017 року серії АР № 586379 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 126 КУпАП.

46. Рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною шостою статті 126 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення відповідачем не оскаржується, а тому в силу статті 341 КАС України не переглядається судом касаційної інстанції.

47. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, однак судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права що регулюють спірні правовідносини, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині скасовано судом апеляційної інстанції, а решті рішення залишено без змін.

48. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Тернополі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 11 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н.А. Данилевич