ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №620/784/19

адміністративне провадження №К/9901/21594/19, К/9901/22959/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №620/784/19

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.)

І РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 04.12.2018 та станом на 01.01.2019;

- зобов`язати відповідача, починаючи з 04.12.2018, здійснювати розрахунок суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом;

- зобов`язати відповідача видати позивачу: 1) оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04.12.2018, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»; від 07.12.2017 № 2246-VIIІ, з відповідною доплатою за вислугу років; 2) оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629- VIIІ, з відповідною доплатою за вислугу років.

2. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідачем протиправно при обрахунку величини суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці взято 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб замість 15 мінімальних заробітних плат, оскільки рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат». Позивач вказує, що звільнений з посади судді у зв`язку з виходом у відставку без проходження кваліфікаційного оцінювання, а тому обчислення суддівської винагороди для визначення щомісячного довічного грошового утримання повинно здійснюватися згідно статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року та прийнято нове, яким адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 04.12.2018 та станом на 01.01.2019.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати:

1) оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 04.12.2018 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIIІ, з відповідною доплатою за вислугу років;

2) оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629- VIIІ, з відповідною доплатою за вислугу років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області та Державна судова адміністрація України звернулися із касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких просять її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №620/784/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

7. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про необґрунтованість доводів, викладених касатором. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Позивач є суддею у відставці, з 20.09.2016 року перебуває на обліку в Ніжинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.

9. 12.12.2018 року та 14.01.2019 року позивач звертався до відповідача з заявами про надання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді станом на 04.12.2018 року та станом на січень 2019 року.

10. На вказані заяви відповідачем були надані довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12.12.2018 року № 03/36-1112 та від 16.01.2019 року № 03/36-141, в яких відображено зміни розміру складових суддівської винагороди судді, виходячи з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

11. Позивач, вважаючи, що обчислення суддівської винагороди для визначення довічного грошового утримання має здійснюватися згідно приписів ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Рішення КСУ від 04.12.2018 року №11-р/2018, тобто 15 мінімальних заробітних плат, звернувся до суду з позовом.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивачу повинно обраховуватися відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI, але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, розмір якої визначено на рівні: в 2018 році - 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), в 2019 році - 1921,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»).

13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції дійшов висновку, що Конституційний суд України у своєму рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 відновив право на отримання посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з 01.01.2015 року, а також зазначив, що положення частини 3 статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону №192) звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем протиправно здійснено розрахунок суддівської винагороди позивача для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі касатор вказав, що пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Зазначає, що дана норма є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню при видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

16. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.

17. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

19. Згідно з частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

20. За пунктом 22 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

21. У відповідності до пункту 23 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).

22. У той же час, частина 3 статті 133 Закону № 2453-VІ визначала, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

23. Згідно частини 10 вказаної статті суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

24. 04.12.2018 року Конституційним Судом прийнято Рішення №11-р/2018, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»). Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2015 - 15 мінімальних заробітних плат».

Також визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якого «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.

В частині третій резолютивної частини рішення вказано, що положення частин 3 та 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VІII «Про забезпечення права на справедливий суд»), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

25. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що норма частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

26. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, а саме - пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

27. Тобто, розмір посадового окладу судді, та, відповідно, суддівської винагороди визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати.

Таким чином, відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди позивача, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (3723 грн.).

28. Також, колегія суддів зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, на яке посилається позивач у касаційній скарзі, не вирішувалось питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів.

29. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачу необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено на рівні 1762,00 грн.

30. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 520/11431/18 та від 9 серпня 2019 року у справі №826/9404/17.

31. Вказана правова позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 11 березня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/17/19 (№200/9195/19-а).

32. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

33. Частиною першою статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

34. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду вбачає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

35. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області та Державної судової адміністрації України - задовольнити.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі №620/784/19 - скасувати.

3. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду