Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2018 року у справі №823/984/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 823/984/17

адміністративне провадження № К/9901/48735/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 823/984/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду (головуючого судді: В. О. Гаврилюк) від 22 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: М. І. Кобаль, О. В. Епель, О. В. Карпушова) від 21 березня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - ГУНП в Черкаській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 25 травня 2017 року за № 1387 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області» в частині звільнення зі служби в поліції начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 26 травня 2017 року за № 141 о/с щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- стягнути з ГУНП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 травня 2017 року і до моменту фактичного поновлення на посаді..

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що службове розслідування та наказ ГУНП в Черкаській області від 25 травня 2017 року № 1387 в порушення пункту 5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 не містить беззаперечних доказів вчинення позивачем порушення службової дисципліни, отже в наказі ГУНП в Черкаській області від 25 травня 2017 року № 1387 - не міститься доказів, що свідчили б про дискредитацію звання рядового і начальницького складу, адже не знайшли свого підтвердження на основі доказів. Окрім того, позивач звертає увагу суду, що кримінальне провадження № 42017250000000045 від 28 березня 2017 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України не передано до суду і відповідно немає вироку, що набрав законної сили, а тому вина позивача судом в вчиненні кримінального провадження, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України не доведена. У зв`язку з чим, позивач вважає, що спірний наказ прийнятий без належних законних підстав, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУНП в Черкаській області від 25 травня 2017 року за № 1387 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області».

Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Черкаській області від 26 травня 2017 року за № 141 о/с про звільнення позивача з 26 травня 2017 року з посади начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).

Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 27 травня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції допущено до негайного виконання.

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року в частині відмови стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу задоволено повністю.

Стягнуто з ГУНП України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 27 травня 2017 року по 22 листопада 2017 року включно в розмірі 38538,00 грн.

В іншій частині постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 квітня 2018 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Стрелець Т. Г. - головуючий суддя, Білоус О. В., Желтобрюх І. Л.) від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі заперечень на скаргу до 25 травня 2018 року.

7. 24 травня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 637/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 22 грудня 2003 року по 26 травня 2017 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.

12. 06 грудня 2016 року майора поліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (наказ від 06 грудня 2016 року № 214 о/с).

13. 11 травня 2017 року відповідно до наказу ГУНП в Черкаській області № 1256 призначено службове розслідування у зв`язку з реєстрацією в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження № 42017250000000045 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України щодо ОСОБА_1 . Такі ж свідчення надав у судовому засіданні старший інспектор з ОД відділу УКЗ ГУНП майор поліції ОСОБА_3.

14. 25 травня 2017 року начальником ГУНП в Черкаській області затверджений висновок за результатами службового розслідування у зв`язку із реєстрацією в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння службовими особами Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області кримінального правопорушення.

15. 25 травня 2017 року ГУНП в Черкаській області прийнято наказ № 1387 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП.

16. Відповідно до зазначеного висновку та наказ встановлено грубе порушення службової дисципліни і законності, порушення вимог статей 1, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, функціональних обов`язків, вимог Закону України «Про Національну поліції», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 4, 5 та 17 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377, пункту 1.3 Інструкції експлуатації транспортних засобів ГУНП, затвердженої наказом ГУНП від 27 січня 2016 року № 122, пункту 4 наказу ГУНП від 15 березня 2017 року № 722, що виразилось у відсутності дій по організації роботи своїх підлеглих щодо своєчасного попередження, припинення і розкриття кримінальних правопорушень в сфері здійснення операцій з металобрухтом, не вжитті особисто жодних заходів щодо запобігання та припинення правопорушення з боку ОСОБА_2 , приховування від єдиного обліку вказаного факту, а також використанні службового автомобіля не за прямим штатним призначенням, підриву іміджу та репутації поліції, тобто вчинення проступків, які не сумісні з перебуванням на службі в поліції на начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 .

17. На думку відповідача, вказані порушення є дисциплінарними проступками, що є не сумісними з подальшим проходженням служби в НП позивача, що і стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно наказу ГУ НП в Черкаській області № 1387 від 25 травня 2017 року та звільнення його зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України) Закону України «Про Національну поліцію» відповідно до наказу № 141 о/с від 26 травня 2017 року.

18. Вважаючи накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що наказ від 25 травня 2017 року № 1387 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП» та наказ від 26 травня 2017 року № 141 о/с про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) - начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення вини позивача у вчиненні саме кримінального порушення, оскільки призначалося та проводилося службове розслідування саме у зв`язку з реєстрацією в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння службовими особами Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області кримінального правопорушення.

20. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що питання виплати поліцейським, незаконно звільненим зі служби в поліції, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, врегульоване спеціальним нормативно-правовим актом, яким не передбачено існування судового рішення про стягнення відповідних сум, так як обов`язок відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення у випадку поновлення особи на посаді носить імперативний характер та покладений на нього в силу вимог Порядку.

21. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанцій в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині, дійшов висновків, що ці вимоги позивача є похідними від задоволених позовних вимог, а тому підлягають задоволенню.

22. З висновками суду першої інстанції, щодо інших позовних вимог, апеляційний суд погодився, оскільки в ході розгляду справи встановлено та не спростовано відповідачем, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, може бути доведена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження № 42017250000000045, а не матеріалами службового розслідування. Разом з тим суд зауважив, що висновок службового розслідування містить лише опис вчинених позивачем корупційних діянь, що мають ознаки кримінального правопорушення, причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені.

23. Також, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що за вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 1387 від 25 травня 2017 року та про звільнення позивача № 141 о/с від 26 травня 2017 року за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону «Про Національну поліцію» є передчасними.

24. А щодо інших дисциплінарних порушень, які були встановлені під час службового розслідування щодо позивача та викладені у висновку від 25 травня 2017 року суди вважають, що це не є підставами, щодо яких було призначено та проведене службове розслідування згідно наказу ГУ НП в Черкаській області № 1387 від 25 травня 2017 року

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

26. Зокрема скаржник зазначив, що позивач скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, оскільки недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики, оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, мали місце і є несумісними з проходженням служби в поліції.

27. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

30. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

32. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

33. Частиною першою статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

34. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

35. Частиною першою статті 18 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

36. У разі вчинення протиправних діянь згідно з частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною другою вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

37. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

38. Пунктом 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

39. Згідно з пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року № 901-VIII, до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширюється на поліцейських дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

40. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

41. Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

42. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

43. Частина 1 статті 7 Дисциплінарного статуту передбачає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

44. Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статут визначено обов`язки начальника, відповідно до якого начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов`язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов`язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

45. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

46. Положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що начальник призначає службове розслідування з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, має запропонувати надати порушнику письмові пояснення з приводу допущеного дисциплінарного проступку. Небажання особи рядового і начальницького складу, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

47. Згідно зі статтею 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

48. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2016 № 1179 затверджено «Правила етичної поведінки поліцейських» (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

49. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил установлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

50. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.

51. Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.

Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

52. Разом з тим, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 визначено порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні.

53. Так, відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

54. Відповідно до пп. 2.2.5. Інструкції № 230, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

55. Пунктом 2.5 Інструкції № 230 передбачено, що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

56. Згідно з п. 2.6. Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

57. Відповідно до п. 5.1. Інструкції № 230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

58. Згідно з п. 8.1. Інструкції № 230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

59. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

60. В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

61. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

62. Суди попередніх інстанцій при розгляді зазначеної адміністративної справи виходили з того, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені.

63. Втім, суд касаційної інстанції зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен оцінити встановлену суб`єктом владних повноважень кваліфіковану поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

64. Суд зазначає, що вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

65. Судами встановлено, що у висновку службового розслідування, проведеного відносно позивача, зазначено про грубе порушення позивачем службової дисципліни і законності, порушення вимог чинного законодавства, що виразилось у відсутності дій по організації роботи своїх підлеглих щодо своєчасного попередження, припинення і розкриття кримінальних правопорушень в сфері здійснення операцій з металобрухтом, не вжитті особисто жодних заходів щодо запобігання та припинення правопорушення з боку ОСОБА_2 , приховування від єдиного обліку вказаного факту, а також використанні службового автомобіля не за прямим штатним призначенням, підриву іміджу та репутації поліції, тобто вчинення проступків, які не сумісні з перебуванням на службі в поліції на начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 .

66. На думку Суду, така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

67. Однак, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і звільнення його з органів поліції, суди вказали, що вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, не доведено, оскільки остаточне рішення по кримінальному провадженню № 42017250000000045 не прийняте.

68. Проте, колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки предметом службового розслідування було не лише вчинення позивачем кримінального правопорушення, а також вчинення ним супутніх порушень службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню.

69. При цьому, посилання попередніх судів на пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, відповідно до якого вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, є безпідставним, оскільки позивача звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

70. Отже, Верховний Суд звертає увагу, що набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В даному випадку, як вже зазначалось, звільнення відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку, а тому посилання суддів на порушення вимог статті 62 Конституції України, Суд вважає безпідставними.

71. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, в якій зауважила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст.6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C.v. the» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження.

72. З урахуванням наведених обставин Суд дійшов висновку про підтвердження обставин недодержання позивачем вимог статей 1, 8 Дисциплінарного статуту, Закону № 580-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, пункту 4, 5 та 17 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377, пункту 1.3 Інструкції експлуатації транспортних засобів ГУНП, затвердженої наказом ГУНП від 27 січня 2016 року № 122, пункту 4 наказу ГУНП від 15 березня 2017 року № 722 в частині неухильного дотримання нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

73. У відповідності до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

74. Згідно з частинами першої та другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

75. З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту.

76. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що накази відповідача від 25 травня 2017 року № 1387 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції ГУ НП» та наказ від 26 травня 2017 року № 141 о/с про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) - начальника Драбівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

77. Беручи до уваги те, що позовні вимоги в частині поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання його звільнення незаконним, в їх задоволенні також слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349-354, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 823/984/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов