Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №820/2777/18

адміністративне провадження №К/9901/65827/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гортехінвест» (далі - Товариство) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 (головуючий суддя Бідонько А.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Гуцал М.І., Мельнікова Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гортехінвест» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (далі - Управління) про скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Управління про скасування наказу Управління від 06.04.2018 №2399 «Про внесення змін до наказу Управління від 20.06.2017 № 2690 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство посилалось на те, що контролюючим органом не було проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідно до наказу від 20.06.2017 №2690 у визначені ним строки, з огляду на що зазначений наказ вичерпав свою дію у часі, а відтак внесення змін до нього неможливе, зокрема, щодо зміни дати початку проведення перевірки.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 20.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018, у задоволенні позову відмовив.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскаржуваний наказ прийнято Управлінням з урахуванням покладених на нього завдань та обов'язків, у межах повноважень, наданих Податковим кодексом України, оскільки будь-яких заборон щодо внесення змін до власних рішень, оформлених наказом контролюючого органу, норми чинного податкового законодавства не містять, як і не передбачено видання нового наказу за результатами судового оскарження наказу про проведення перевірки.

Товариство подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуально права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що внесення змін до наказу керівника контролюючого органу, яким призначається позапланова перевірка, взагалі не передбачено положеннями Податкового кодексу України. Зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Вважає, що при прийнятті спірного наказу, відповідачем було допущено процедурні порушення, відтак наголошує на необхідності скасування наказу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.11.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 12.02.2019 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 12.03.2019.

Управління подало відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Товариства, обґрунтування відзиву Управління щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що наказом Управління від 20.06.2017 № 2690 було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час господарських правовідносин з контрагентами.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2017, у справі №820/2762/17 позов Товариства до Управління про визнання протиправним та скасування наказу позов задовольнив: скасував наказ Управління від 20.06.2017 року № 2690.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду постановою від 02.03.2018 касаційну скаргу Управління задовольнив: постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2017 у справі №820/2762/17 скасував та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.

З метою реалізації свого права на призначення та проведення перевірки стосовно Товариства, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, Управлінням був виданий наказ № 2399 від 06.04.2018, яким внесено зміни до наказу від 20.06.2017 №2690 у частині дати початку проведення перевірки, у зв'язку з тим, що наказ від 20.06.2017 №2690 був оскаржений платником податків у судовому порядку та термін проведення визначеної ним перевірки сплинув через незалежні від контролюючого органу обставини.

Загальна процедура і підстави проведення документальних позапланових перевірок визначені статтею 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 78.6 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що наказ від 20.06.2017 №2690 контролюючим органом реалізовано не було.

При цьому, суди обґрунтовано виходили з того, що незважаючи на те, що зміну дати початку проведення перевірки законодавчо не врегульовано, проте це не означає, що контролюючий орган позбавлений такого права і що таке перенесення неможливе.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для внесення змін до наказу від 20.06.2017 №2690 в частині перенесення дати початку проведення перевірки було судове оскарження Товариством цього наказу, який був предметом спору у справі № 820/2762/17, за результатом судового розгляду якої Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що наказ від 20.06.2017 №2690 був виданий Управлінням у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, наявність рішення контролюючого органу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, прийнятого на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством, зумовлює необхідність його реалізації у спосіб, не заборонений законом.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що повноваження контролюючого органі щодо зміни (перенесення) дати початку проведення перевірки у разі встановлення обставин, які унеможливлюють проведення перевірки у визначений наказом строк, є дискреційними повноваженнями контролюючого органу.

При цьому, за платником податків зберігається право перевірки дотримання контролюючим органом положень статті 81 Податкового кодексу України, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 та постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Також, у касаційній скарзі Товариство заявило клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування правозастосовної практики, оскільки наявність діаметрально протилежної судової практики Верховного Суду позбавляє платника податків можливості правильного вирішення питання допуску контролюючих органів до проведення перевірки у випадку внесення змін до наказу у частині дати початку проведення перевірки.

Згідно з частиною п'ятою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Розглянувши зазначене клопотання Товариства, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з урахуванням того, що наведені скаржником постанови Верховного Суду у справі №817/519/16 та у справі №820/3963/17 стосуються різних правовідносин і не можуть розцінюватись як неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Гортехінвест» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гортехінвест» залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна