Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №826/4391/16

касаційне провадження №К/9901/4935/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (суддя Кобаль М.І.) у справі № 826/4391/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП НІВО» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП НІВО» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2014 № 0000331501.

Окружний адміністративний суду м. Києва постановою від 23.06.2017 позов задовольнив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.11.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась 30.11.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 102, частини другої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вперше з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017 податковий орган звернувся 31.07.2017, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.08.2017 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

У межах встановленого ухвалою від 14.08.2017 строку Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.08.2017 продовжив відповідачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 20.09.2017.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або про відстрочення сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2017 на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), повернув апеляційну скаргу скаржнику, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням ухвали про продовження строку для усунення недоліків.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві 09.10.2017 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2017.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.10.2017 залишив апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з невиконанням вимог:

частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) - ненадання документу про сплату судового збору;

абзацу першого частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) - апеляційну скаргу подано поза межами встановленого частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України строку апеляційного оскарження без порушення питання про поновлення такого строку.

Цією ж ухвалою скаржнику встановлено тридцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 було отримано відповідачем 20.10.2017.

На виконання вимог ухвали від 17.10.2017 відповідач звернувся до суду із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження, долучивши документ про сплату судового збору. В обґрунтування підстав поважності пропуску строку відповідач вказував на те, що був позбавлений можливості здійснити сплату судового збору під час звернення з апеляційною скаргою вперше.

Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 21.11.2017 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), у зв'язку з визнанням наведених причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що недоліки в організації представництва інтересів органу державної влади в судах не є об'єктивною і непереборною обставиною поважності пропуску строку апеляційного оскарження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Зі змісту положень Закону України «Про судовий збір», Кодексу адміністративного судочинства України надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

Утім, відповідач не надав суду доказів вчинення активних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору безпосередньо у справі №826/4391/16 фінансування з Державного бюджету України у період з моменту виникнення права на апеляційне оскарження постанови Окружного адміністративного суд міста Києва від 23.06.2017.

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №826/4391/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк