Постанова КАС ВП від 11.08.2020 року у справі №640/25256/19

01.10.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 640/25256/19

адміністративне провадження № К/9901/14732/20

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/25256/19

за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Оксененка О.М.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач, Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 185414,36 грн від 20 листопада 2019 року, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським В.А.;

1.2. визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн від 20 листопада 2019 року, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським В.А.

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що в межах виконавчого провадження № 47726862 фактично не відбулося стягнення коштів чи майна за виконавчим документом, виконавчий лист було повернуто без виконання за заявою стягувача, а тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 185414,36 грн від 20 листопада 2019 року, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським В.А. Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн від 20 листопада 2019 року, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським В.А.

4. Задовольняючи адмністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий документ повернуто без фактичного виконання, а в постанові про повернення виконавчого документа не вказано результату стягнення грошових коштів за кредитним договором повністю або в частині на користь стягувача. Таким чином, державним виконавцем протиправно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 20 листопада 2019 року у ВП № 47726862.

4.1. Щодо постанови від 20 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн, винесеної в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським В.А. суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній постанові не зазначено види та суми витрат, які понесені приватним виконавцем.

5. Не погоджуючить з прийнятим рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року апеляційну скаргу Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн від 20 листопада 2019 року, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським Вячеславом Андрійовичем. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про скасування постанови від 20 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн, винесеної в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським В.А. оскільки, у ній взагалі не наведено розрахунку здійснених державним виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5.

7.1. Щодо постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 185414,36 грн від 20 листопада 2019 року, винесеної в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВДВС ГТУЮ у м. Києві Полінським В.А. суд апеляційної інстанційї дійшов висновку, що державним виконавцем правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі також - Закон № 1404-VIII) було прийнято оскаржувану постанову. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19 з якої слідує, що стягнення виконавчого збору за нормами Закону №1404-VІІІ в редакції Закону №2475-VIII є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 15 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржниця просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року в частині відмови у визнанні протиправною та скасуванні постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 від 20 листопада 2019 року, винесену в межах виконавчого провадження № 47726862 старшим державним виконавцем Подільського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві Полінським В.А. та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2020 року про задоволення позову в повному обсязі.

9. У касаційній скарзі скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19, від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17, від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18-а, від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13, від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18. Зазначає, що стягнення Подільським РВДВС ГТУЮ у м. Києві виконавчого збору за виконання того самого рішення з неї є незаконним, призводить до стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення та створює умови для стягнення з боржників подвійної суми виконавчого збору.

9.1. Також вказує на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши апеляційну скаргу, подану від імені Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та підписану представником О.В. Демиденко, на підтвердження повноважень якого надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) код 43315602 та довіреність від 12 лютого 2020 року. При цьому, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ - 34482497) є Коваль В.В. Відомості про особу, що підписала апеляційну скаргу, в реєстрі відсутні. У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що О.В.Девиденко, має статус адвоката і такого документа до апеляційної скарги не додано.

10. 15 червня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

11. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 10 серпня 2020 року закінчено підготовчі дії у даній справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

13. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи

14. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у справі № 756/1944/13-ц задоволено позов TOB «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 1854143,64 грн.

15. На виконання вказаного рішення Оболонським районним судом міста Києва 18 чеервня 2014 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей Колект» заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11332539000 від 13 травня 2008 року, що виникла в період з 13 травня 2008 року по 12 грудня 2012 року, а саме: заборгованість за основною сумою кредиту у сумі 1530908,16 грн заборгованість по процентам за користування кредитними коштами у сумі 32325,48 грн солідарно.

16. На підставі вказаного виконавчого листа Подільським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 47726862 щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1854143,64 грн на користь стягувача TOB «Кей-Колект».

17. Також, на підставі зазначеного виконавчого листа Святошинським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження № 52627511 та №52628109 щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь стягувача TOB «Кей-Колект» в розмірі 1854143,64 грн та 3441,00 грн відповідно.

18. В рамках виконавчого провадження № 52627511, на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися(вся) від 31 жовтня 2019 року № 52627511 в рахунок погашення боргу жилий будинок площею 90,80 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Сятошинський район, м.Ірпінь, смт.Ворзель, вул.Мічуріна 9 та земельна ділянка кадастровий номер 3210945600:01:051:0014 були передані TOB «Кей-Колект».

19. Як слідує з довідки від 26 червня 2019 року № 735830 виданої TOB «Кей-Колект» ОСОБА_1 , зобов`язання згідно Договору поруки № 203058 по Договору про надання споживчого кредиту № 11332539000 припинені, заборгованість відсутня.

20. В подальшому, TOB «Кей-Колект» 01 жовтня 2019 року №б/н (вх. № 20572 від 01 жовтня 2019 року) звернулось до Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві з заявою про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим провадженням № 47726862 без виконання, відкритим відносно ОСОБА_1 .

21. 20 листопада 2019 року старший державний виконавець Подільського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полінський Вячеслав Андрійович, в межах зазначеного виконавчого провадження прийняв постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 185414,36 грн та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 369,00 грн.

Джерела права

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII).

24. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

25. Згідно статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

26. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

26.1. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

26.2. Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

27. Згідно частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19, від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17, від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18-а, від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13, від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.

30. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 24 червня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито, оскільки зазначена справа може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

31. У цій справі та в адміністративних справах № 640/685/19, № 819/1116/17, № 824/172/18-а, № 910/1587/13, № 761/11524/15-ц, № 2540/3203/18 предметом розгляду є скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

32. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

33. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

34. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки підписана неуповноваженим представником відповідача, з огляду на таке.

35. Частиною 1 статті 55 КАС України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

36. Як слідує з матеріалів справи, апеляційна скарга підписана представником Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) О.В.Демиденко, яка діє на підставі довіреності від 12 лютого 2020 року.

37. 30 вересня 2016 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року.

38. Відповідно до положень частини 3 статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

39. Положеннями частини 4 статті 131-2 Конституції України передбачено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

40. Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

40.1. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

40.2. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

41. Отже, з 1 січня 2020 року представництво органів державної влади у справах, провадження в яких розпочато після 30 вересня 2016 року, здійснює виключно адвокат.

42. Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: «відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (частина третя статті 55 КАС України у чинній редакції).

43. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування) або через представника (частина четверта цієї статті).

44. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

45. Згідно з відомостей, які містилися на час звернення з апеляційною скаргою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, О.В. Демиденко, яка підписала апеляційну скару, має право вчиняти дії від імені Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) без довіреності, тобто в порядку самопредставництва.

46. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

47. Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII без реального виконання судового рішення у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення без реального виконання рішення суду. Обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

48. У касаційній скарзі скаржник просить врахувати висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору.

49. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду здійснила аналіз застосування частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у контексті встановленого судами обсягу обставин у цій справі за умови відкликання виконавчого документу стягувачем коли рішення суду залишається реально невиконаним та існує можливість повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, що у свою чергу створює умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору.

50. Натомість у цій справі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у справі № 756/1944/13-ц виконано. При цьому, ОСОБА_1 є соліданим боржником у даному рішенні суду. А відтак, обставини встановлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 не є тотожними, оскільки у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду не надавала оцінку стягненню виконавчого збору у випадку виконання рішення суду у рамках виконавчого провадження відносно солідарних боржників відкритих у різних виконавчих провадженнях. Тож висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, не є застосовними до ситуації позивача.

51. Також, безпідставними є доводи скаржника у касаційній скарзі, стосовно посилання на позиції Верховного Суду викладених у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19, від 28 лютого 2019 року у справі № 819/1116/17, від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18-а, від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13, від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц, оскільки обставини у цих справах не є тотожними обставинам цієї справи.

52. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2014 року у справі № 756/1944/13-ц державними виконавцями органів ДВС було відкрито виконавчі провадження: № 47726862 щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1854143,64 на користь стягувача ТОВ «Кей-Колект»; № 52627511 та № 52628109 щодо примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь стягувача TOB «Кей-Колект» в розмірі 1854143,64 грн та 3441,00 грн відповідно.

53. В рамках виконавчого провадження № 52627511, на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися(вся) від 31 жовтня 2019 року № 52627511 в рахунок погашення боргу жилий будинок площею 90,80 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Сятошинський район, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Мічуріна 9 та земельна ділянка кадастровий номер 3210945600:01:051:0014 були передані TOB «Кей-Колект». Вказане було розцінено стягувачем, як належне виконання рішення суду та видано ОСОБА_1 довідку від 26 червня 2019 року № 735830 про відсутність заборгованості, що стало підставою для повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим провадженям № 47726862 на підстатві пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII.

54. В силу положень виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

55. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» державного виконавця.

56. Відповідно до п. 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень (тут і далі, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

57. Відповідно до п. 5.1, 5.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах ДВС за відповідною постановою можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС.

57.1. Обставини, що ускладнюють виконання рішення: а) наявність майна боржника на території різних адміністративно-територіальних одиниць; б) якщо за різними виконавчими провадженнями, відкритими в одному або кількох органах ДВС, боржник одночасно є стягувачем; в) якщо виконавчі провадження відносно солідарних боржників відкрито в різних органах ДВС; г) у разі виконання зведеного виконавчого провадження; ґ) інші обґрунтовані обставини.

58. Колегія суддів наголошує, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення, не встановлювалась та не надавалась відповідна оцінка таким обставинам, що можуть мати значення для вирішення цієї справи.

59. Отже, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача про стягнення виконавчого збору у розмірі 185414,36 грн від 20 листопада 2019 року.

60. Відтак, висновки суду апеляційної інстанцій не відповідають вимогам вищезазначених норм матеріального права.

61. Судом апеляційної інстанції також під час розгляду цієї справи та ухваленні оскаржуваного рішення не досліджувалася та не надавалася оцінка дотримання процедури прийняття спірної постанови, а також не встановлено та не досліджено розміру виконавчого збору, що підлягає стягненню у випадку солідарного стягнення заборгованості, відповідно до виконавчого документа, оскільки це має суттєве значення для вирішення цієї справи.

62. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції обставини статусу позивача як солідарного боржника у виконавчому провадженні не встановлювалися, а також не надавалася оцінка діям відповідача під час винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника у солідарному порядку. Ці обставини не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції враховуючи визначені статті 341 КАС України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, у зв`язку з чим постановлене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

63. На необхідність встановлення вищевказаних обставин у випадку здійснення виконавчого провадження за наявності солідарних боржників наголошував Верховний Суд у своїй постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 480/2708/19.

64. З урахуванням вказаного, ухвалене у справі судове рішення не може бути визнане законним і обґрунтованим, оскільки суд не встанов фактичні обставини, на які посилається ОСОБА_1 та від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірили доводи сторін і надані на їх підтвердження докази.

65. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.

66. Отже, суд апеляційної інстанції не виконав обов`язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування обставин справи.

67. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

68. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

69. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

70. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судом апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

71. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

72. Згідно частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

73. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судом апеляційної інстанції на підставі належних та допустимих доказів не було з`ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх не встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

74. Таким чином, з огляду на приписи частини 2 статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

75. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

76. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 640/25256/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0