ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №480/3507/19

адміністративне провадження №К/9901/2895/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (судді: Спаскін О.А. (головуючий), Русанова В.Б., Любчич Л.В.)

у справі № 480/3507/19

за позовом ОСОБА_1

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення та картки,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (правонаступником якої є Слобожанська митниця Держмитслужби), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 липня 2019 року №UA805180/2019/000206/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 липня 2019 року № UA805180/2019/00446.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 29 липня 2019 року №UA805180/2019/000206/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 липня 2019 року № UA805180/2019/00446.

20 листопада 2019 року Сумський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, відповідно до якого стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 24 жовтня 2019 року, Сумська митниця ДФС подала апеляційну скаргу.

23 грудня 2019 року Другий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору. У вказаній ухвалі зазначено, що скаржнику протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали необхідно усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання до суду розрахунку коригування митної вартості в гривневому еквіваленті та документа про сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

02 січня 2020 року на адресу суду апеляційної інстанції від Сумської митниці ДФС надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено оригінал платіжного доручення від 13 грудня 2019 року № 918 про сплату судового збору в розмірі 2305,20 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги в тому порядку, який визначений ухвалою від 23 грудня 2019 року.

Не погодившись із ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги виходив із суми, яка була сплачена ОСОБА_1 за подання позовної заяви як за дві вимоги немайнового характеру, про що вказано в додатковому рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у даній справі позовні вимоги мають одночасно майновий (про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів) і немайновий характер (про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення). При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, позовна вимога, яка має майновий характер, становить різницю показників митної вартості товару, визначених митним органом і позивачем.

Надаючи правову оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та доводам відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.

Оскільки безпосереднім наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа № 804/1760/16), від 26 березня 2019 року (справа № 820/3356/16).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день подання позовної заяви до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9605 грн); за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн).

Тобто для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до адміністративного суду з позовними вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.

Звертаючись до положень Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Стаття 50 Митного кодексу України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 Митного кодексу України).

Пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, митний орган приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, сама по собі визначена у рішенні митного органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 сформулював правовий висновок, відповідно до якого при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 задекларував транспортний засіб марки CITROEN модель C3 за ціною 2624,81 фунтів стерлінгів (том 1 а.с. 16). Натомість відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29 липня 2019 року № UA805180/2019/000206/2, згідно з яким митну вартість придбаного позивачем транспортного засобу визначено на рівні 5605 фунтів стерлінгів (том 1 а.с. 16). З огляду на прийняття Сумською митницею ДФС оскаржуваного у цій справі рішення декларант з метою випуску автомобіля у вільний обіг додатково сплатив мито на суму 9360,13 грн та податок на додану вартість на суму 20 592,76 грн, всього - 29 952,89 грн, що підтверджується митною декларацією від 29 липня 2019 року № UA805180/2019/021095 (том 1 а.с. 14).

Враховуючи викладений у цій справі правовий висновок, колегія суддів зазначає, що саме сума 29 952,89 грн, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, у тому числі і за подання апеляційної скарги.

При цьому, оскільки 1 % від ціни позову (29 952,89 грн) становить менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768,40 грн), то для розрахунку судового збору за заявлення позовної вимоги майнового характеру, слід брати 768,40 грн.

Отже, належною сумою судового збору, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги Сумською митницею ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року є 2305,20 грн (768,40 * 150 % (майнова вимога) + 768,40 * 150 % (немайнова вимога)).

Згідно з платіжним дорученням від 13 грудня 2019 року № 918 відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2305,20 грн, тобто у розмірі, що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки у встановлений судом строк відповідач надав документ про сплату судового збору в належному розмірі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на те що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова