Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

справа № 140/2037/23

адміністративне провадження № К/990/32378/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 140/2037/23

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра»

до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

третя особа: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща»

про визнання незаконним та скасування наказу

за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 (головуючий суддя: Смокович В.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 (колегія у складі: головуючого судді: Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Сільськогосподарське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра» (далі - позивач, підприємство, СГП ТОВ «Деметра») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі- відповідач, Міндовкілля), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща» (далі - третя особа, КНПП «Цуманська пуща», Парк), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило:

- визнати незаконними та скасувати наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.08.2022 № 300 «Про затвердження Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» (далі також - наказ №300) та наказ від 02.05.2023 № 286 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» (далі також - наказ №286).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що при прийнятті оскаржуваного наказу № 300 Міндовкіллям допущено наступні порушення: не направлено позивачу охоронне зобов`язання; не враховано підписання додатків до Указу неуповноваженою особою та відсутність повноважень Президента України щодо розпорядження землями на території України та визначення земель національних природних парків; не виконано вимоги статей 51, 52 Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII), щодо включення земель СГП ТОВ «Деметра» до КНПП "Цуманська пуща", не залучено позивача до розроблення та обговорення Проєкту організації території КНПП "Цуманська пуща", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів; не погоджено науково-технічною радою п`ятирічний план та звіт за результатами науково-дослідної роботи; зменшено заповідну зону та змінено функціональне зонування КНПП "Цуманська пуща"; змінено межі КНПП "Цуманська пуща".

Оскільки предметом позову є визнання незаконним та скасування наказу №300, а наказ №286 був виданий відповідачем після звернення позивача до суду і він стосується того ж предмету позову і лише викладений з зазначенням змін до Проекту організації території КНПП «Цуманська пуща», то позивач вважає, що вказаний наказ №286 також є незаконним і підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний наказ №300 не містять ознак нормативно-правового акту. Наказ №300 не є актом про створення парку або про включення до нього певних територій, а направлений лише на впорядкування його роботи в межах, визначених спеціальним законом - Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Цим наказом не встановлюються, не змінюються та не припиняються загальні правила регулювання однотипних відносин, не передбачається і його неодноразове застосування. Також наказ №300 не є й регуляторним актом, оскільки не спрямований на правове регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Наказом покладаються обов`язки, пов`язані з його виконанням, лише на осіб, що безпосередньо зазначені у самому рішенні, а саме КНПП «Цуманська пуща» та заступник Міністра. Він є лише підставою для розробки проекту землеустрою. Наказ №300 носить ознаки організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, в результаті прийняття оскарженого наказу №300 публічно-правових відносин між Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та позивачем не виникло, а відтак і відсутній публічно-правовий спір, що, у свою чергу, означає відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між рішенням відповідача і порушеними правами, як їх ідентифікує позивач.

Оскільки підстави для визнання протиправним та скасування наказу №300 відсутні, то і наказ №286 є чинним і скасуванню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга СГП ТОВ «Деметра» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024, в якій заявник просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 7 Закону №2456-XII, статті 47 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій», статті 79-1 Земельного кодексу України; Верховний Суд раніше не викладав висновок щодо можливості оскарження суб`єктом господарювання проекту організації території національного природного парку. Проєктом створення КНПП «Цуманська пуща» не передбачено включення земель СГП ТОВ «Деметра» до території національного природного парку, тому затвердження проекту організації території національного природного парку, яким передбачено включення 312 га землі, що перебуває у користуванні Товариства, до господарської зони, є неправомірним та порушує права позивача.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. 19.08.2024 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Тацій Л.В., Стрелець Т.Г.

9. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СГП ТОВ «Деметра» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі за вищевказаним позовом.

10. Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, СГП ТОВ «Деметра» зареєстроване 22.03.2000.

12. Основними видами діяльності підприємства є: 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур; 45.24.0 Будівництво водних споруд; 20.10.0 Лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини; 01.41.0 Надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

13. Згідно з державним актом 11-ВЛ №000058 від 07.04.2000 СГП ТОВ «Деметра» було надано в постійне користування 312.0 гектарів землі сільськогосподарського призначення.

14. У 2006 році Науковий центр заповітної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища розробив Проєкт створення національного природного парку «Ківерцівський» (наукове обґрунтування), картографічними матеріалами якого визначалися межі створення національного природного парку.

15. 22.02.2010 Президент України своїм Указом № 203/2010 «Про створення Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» постановив створити на території Ківерцівського району Волинської області КНПП «Цуманська пуща».

16. 15.08.2022 Міндовкілля прийняло наказ № 300 «Про затвердження Проєкту організації території КНПП "Цуманська пуща", охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів», яким КНПП «Цуманська пуща» зобов`язано забезпечувати виконання природоохоронних заходів щодо наукової, рекреаційної, господарської та іншої діяльності, які передбачені Проєктом організації території.

17. 02.05.2023 Міндовкілля прийняло наказ №286 "Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща".

18. СГП ТОВ «Деметра», не погоджуючись із зазначеними наказами, звернулось із позовом до суду оскільки уважає, що даними актами індивідуальної дії порушені його права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Діяльність національних природних парків регулюється Законом № 2456-XII, який визначає їхній статус, завдання та порядок використання земельних і водних ресурсів.

22. За визначенням, наведеним у частині першій статті 20 Закону № 2456-XII, національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

23. Частини друга та третя статті 20 Закону № 2456-XII передбачають, що ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

24.Тобто до складу національних природних парків можуть входити не лише землі державної чи комунальної власності, а й земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні фізичних чи юридичних осіб.

25. У такому разі власники та користувачі земельних ділянок можуть продовжувати користуватися такими ділянками, але з урахуванням природоохоронного режиму охорони та використання природних ресурсів, передбаченого для території національного природного парку.

26. На території національних природних парків встановлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів відповідно до функціонального зонування.

27. З урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації та господарська зона (частина перша статті 21 Закону № 2456-XII).

28. На території національного природного парку в зонах регульованої та стаціонарної рекреації, господарській і заповідній зонах забороняється будь-яка діяльність, що може погіршити стан навколишнього середовища або знизити рекреаційну цінність території, а в заповідній зоні заборонено рубки головного користування, усі види поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також видобування піску й гравію у річках та водоймах (частина друга та четверта статті 21 Закону № 2456-XII).

29. Таким чином, зонування регулює господарську, рекреаційну та природоохоронну діяльність власників та користувачів земельних ділянок, мінімізуючи негативний вплив на довкілля та підтримуючи екологічну стійкість території.

30. Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі (частина третя статті 21 Закону № 2456-XII у редакції, чинній з 08.11.2021).

31. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України наказом від 06.07.2005 № 245 «Про затвердження Положень про Проекти організації територій установ природно-заповідного фонду України» прийняло низку Положень про Проекти організації території:

- природного заповідника та охорони його природних комплексів;

- біосферного заповідника та охорони його природних комплексів;

- національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів;

- регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

32. Так, Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затверджене вказаним вище Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.07.2005 № 245 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2014 № 273) (далі - Положення № 273) визначає завдання, зміст, порядок розроблення, затвердження і впровадження Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів (далі - Проект організації території) (п.п. 1.1.).

33. У пункті 1.3. Положення № 273 передбачено, що проект організації території розробляється відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів з метою визначення і обґрунтування заходів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, щодо провадження діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, а також визначення та обґрунтування стратегії розвитку національного природного парку на десять років.

33. У пунктах 2.1., 2.2. Положення № 273 визначено, що розроблення Проекту організації території організація-розробник здійснює у співпраці зі спеціальною адміністрацією парку, представниками його науково-технічної ради та представниками заінтересованих сторін.

Розроблення Проекту організації території містить шість основних стадій: збір даних; визначення пріоритетів та проблем; визначення стратегії розвитку парку на десять років; розроблення п`ятирічного плану заходів; узагальнення засобів та ресурсів, необхідних для виконання Проекту організації території; підготовка вступної частини та додатків, відповідно до яких виконується комплекс робіт, визначений підпунктами 1- 6 цього пункту.

33. Стадійність розроблення Проекту організації території передбачає співпрацю з різними заінтересованими сторонами.

34. На першій стадії здійснюється збір даних, зокрема, щодо визначення заінтересованих сторін, представників яких буде залучено до співпраці з розроблення Проекту організації території (абзац другий підпункту 1 пункту 2.2 розділу II Положення про Проект організації території).

35. Третя стадія, в ході якої визначається стратегії розвитку парку на десять років, передбачена абзацом другим підпункту 3 пункту 2.2 розділу II Положення про Проект організації території (в редакції, чинній з 04.03.2022 року), включає проведення функціонального зонування території парку - виділення заповідної зони, зони регульованої рекреації, зони стаціонарної рекреації та господарської зони, встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів. Зменшення заповідної зони не допускається, на межах заповідної зони встановлюються спеціальні знаки, а дороги, що ведуть у заповідну зону, перекриваються шлагбаумами. Включення земельних ділянок, що увійшли до складу парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), до інших зон, крім господарської, погоджується із користувачами (власниками) цих ділянок.

36. Таким чином, функціональне зонування території національного природного парку визначається в проекті організації його території, а не в рішенні про створення національного природного парку чи в проекті землеустрою щодо встановлення меж його території, та віднесення земельних ділянок, включених до парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), до будь-яких зон, окрім господарської, здійснюється за погодженням з їхніми користувачами (власниками).

37. У справі, що розглядається, СГП ТОВ «Деметра» стверджувало, що до КНПП «Цуманська пуща» включено 312,0 гектарів землі, що були надані йому в постійне користування, та прийняті Міндовкіллям накази про затвердження проекту організації території національного природного парку та змін до такого наказу порушують його права. Зокрема, що при здійсненні позивачем господарської діяльності директором КНПП «Цуманська пуща» Деркачом В. В. було зроблено заяву, що територія СГП ТОВ «Деметра» належить до господарської зони Парку посилаючись на наказ Міндовкілля №300.

38. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що накази Міндовкілля №300 та №286 є індивідуальними актами суб`єкта владних повноважень та зачіпає права та обов`язки тієї особи, щодо якої він був виданий, а саме КНПП «Цуманська пуща». З огляду на викладене, суди вважали, що оскаржувані рішення не породжують для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

39. Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та звертає увагу на те, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. При цьому, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

40. Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.08.2019 у справі № 9901/283/19, від 18.09.2019 у справі № 9901/284/19, від 13.11.2019 у справі № 9901/331/19 та від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21.

41. Визначення функціонального зонування території національного природного парку та віднесення земельних ділянок, включених до парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), до будь-яких зон, окрім господарської, має здійснюватися за погодженням з їхніми користувачами (власниками).

42. Таким чином, затвердження Проекту організації території КНПП «Цуманська пуща» наказом №300 може безпосередньо стосуватися прав та інтересів за наявності користувачів (власників) земельних ділянок, включених до парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), у разі віднесення земельної ділянки до зони регулювання чи стаціонарної рекреації, чи заповідної зони.

43. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі №140/33101/23.

44. З огляду на статтю 2, частину четверту статті 9 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

45. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.11.2019 у справі № 818/154/16 та від 20.04.2021 у справі № 817/1269/17 зазначав, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

46. Суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваних наказів, а також не перевіривши доводи позивача щодо невключення земельної ділянки, наданої йому в користування, до території КНПП «Цуманська пуща» при створенні національного парку, не встановили, чи земельна ділянка СГП ТОВ «Деметра» площею 312,0 га була включених до парку без вилучення ділянки у Товариства у встановленому законом порядку до затвердження Проекту організації території КНПП «Цуманська пуща».

47. Також суди попередніх інстанцій не з`ясували до якої функціональної зони КНПП «Цуманська пуща» включено спірну земельну ділянку та чи потребувало таке включення отримання погодження СГП ТОВ «Деметра».

48. Суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статті 242 КАС України щодо всебічного з`ясування обставин справи та обґрунтування своїх висновків, не спростували аргументи СГП ТОВ «Деметра», що Міндовкілля наказами № 300 та №286 включило до функціонального зонування КНПП «Цуманська пуща» земельну ділянку позивача, яка раніше не була включена до території національного природного парку.

49. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що прийняття Міндовкіллям наказу № 300 та змін до нього наказом № 286 жодним чином не стосується прав та інтересів СГП ТОВ «Деметра», у зв`язку з чим останній не має права на оскарження таких наказів як актів індивідуальної дії.

50. Верховний Суд наголошує на тому, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

51. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

52. Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 07.02.1995 (Recommendation R(95)5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R(95)5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.

53. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає Верховному Суду ухвалити рішення у справі.

54. Відповідно до частин другої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

55. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, перевірка їх доказами, а також не надання оцінки доводам учасників справи у вказаній вище частині, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

56. Під час нового розгляду справи слід взяти до уваги викладене в цій постанові, установити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та арґументам учасників справи, та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

57. З огляду на результат касаційного розгляду, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра» задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024 скасувати.

Справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща», про визнання незаконним та скасування наказу - направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій