Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №816/2913/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №816/2913/15

адміністративне провадження №К/9901/13091/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року (суддя - Канигіна Т. С. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (головуючий суддя - Жигилій С. П., судді - Перцова Т. С., Дюкарєва С. В. ) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку

про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку (далі - відповідач, Полтавський ЗВ ВСП), в якому просив: - скасувати наказ начальника Полтавського ЗВ ВСП від 1 липня 2015 року №177 у частині накладення дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність; - зобов'язати начальника Полтавського ЗВ ВСП внести зміни у відповідні накази, на підставі яких ОСОБА_1 позбавлено премії в повному обсязі через оголошене дисциплінарне стягнення.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що під час накладення дисциплінарного стягнення начальник Полтавського ЗВ ВСП при вивченні характеризуючих документів та прийнятті рішення про накладання дисциплінарного стягнення спирався на незаконно проведені атестаційні комісії та незаконно оголошену догану (усно) 15 грудня 2014 року. Застосування дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність позивач вважає таким, що не відповідає порушенням та ступеню вини, у зв'язку з чим вважає протиправним і позбавлення премії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу начальника Полтавського зонального відділу Військової служби правопорядку від 1 липня 2015 року №177 у частині накладення дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність стосовно ОСОБА_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що командир, приймаючи рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності, надає оцінку обставинам скоєння правопорушення, ступеню вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Також, обираючи вид дисциплінарного стягнення, командир повинен надати оцінку по-перше: характеру та обставинам вчинення правопорушення; по-друге: наявності наслідків вчиненого правопорушення; по-третє: попередньої поведінки військовослужбовця; а також тривалості військової служби та рівню знань про порядок служби. Отже, лише наявність усіх перелічених складових впливає на визначення ступеня вини правопорушника, відповідно, на визначення виду дисциплінарного стягнення.

При обранні виду дисциплінарного стягнення відповідач дослідив попередню поведінку ОСОБА_2, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, характер та обставини вчинення правопорушення. Водночас, під час проведення службового розслідування оцінку наявності наслідків вчиненого ОСОБА_1 правопорушення відповідачем не надано. Також відповідачем не дано оцінку непослідовності дій керівництва щодо визначення характеристики ОСОБА_1, а саме: характеристика ОСОБА_1 від 15 червня 2015 року є досить позитивною, проте, вже у характеристиці позивача від 6 серпня 2015 року вказано, що ОСОБА_1 характеризував себе з негативного боку. Відповідачем не досліджено обставини, які могли б вплинути на таку різку зміну поведінки позивача за короткий відрізок часу, - майже 2 місяці. Отже, перевіряючи правомірність обрання відповідачем виду дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність майору ОСОБА_1, Полтавським ЗВ ВСП не дотримано справедливої рівноваги (балансу) при визначенні виду дисциплінарного стягнення та інтересами особи.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Полтавський ЗВ ВСП подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року апеляційну скаргу Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 залишено без змін в частині задоволення позову.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції і зазначив, що відповідачем не надано обґрунтувань щодо застосування до ОСОБА_1 більш м'якого виду дисциплінарного стягнення, ніж попередження про неповну службову відповідність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

Полтавський ЗВ ВСП (далі - скаржник) у червні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року.

У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що військовослужбовці несуть відповідальність залежно від характеру вчиненого правопорушення. У цьому випадку тяжких наслідків правопорушення не було, тому позивач поніс дисциплінарну відповідальність у зв'язку з тим, що наслідком правопорушення було порушення вимог Статутів Збройних Сил України, розпорядження командира, недбале ставлення до покладених на нього обов'язків та нехтування безпекою підлеглого і цивільного населення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду начальником Полтавського ЗВ ВСП враховувалося: характер і обставини вчинення правопорушення; його наслідки; попередня поведінка військовослужбовця; тривалість військової служби; рівень знань про порядок військової служби. Притягуючи позивача до відповідальності начальник Полтавського ЗВ ВСП діяв в інтересах служби, на підставі і в межах наданих йому повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством. При цьому, під час судового розгляду позивач не заперечував факт скоєння правопорушення.

Дисциплінарні стягнення накладаються відповідно складу самого правопорушення, виховного впливу на правопорушника і з метою недопущення подібного правопорушення в подальшому.

Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги того, що позивач забезпечувався сухим пайком на добу. ОСОБА_1, який на час виконання обов'язків старшого по нерухомому посту, є начальником підлеглому особовому складу і зобов'язаний показувати підлеглому військовослужбовцю приклад дисциплінованості та неухильного виконання наказів командирів. На момент накладення дисциплінарного стягнення постанова про закриття кримінального провадження до Полтавського ЗВ ВСП не надходила. Посилається на те, що стан військової дисципліни і стан відношення до служби позивача з моменту складання однієї характеристики до моменту складання другої характеристики (протягом майже 2 місяців) дуже погіршився, позивач взагалі не виконував свої посадові та службові обов'язки, грубо порушував військову дисципліну, вимоги Статутів Збройних Сил України та скоював проступки, які компрометують честь і гідність офіцера Збройних Сил України, у зв'язку з чим характеризуючи дані на позивача змінилися у гірший бік. Також скаржник вважає, що у справі відсутній предмет спору, оскільки стягнення втратили чинність 22.12.2015 з дня звільнення позивача.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 призваний на військову службу 1 серпня 2002 року, з 21 грудня 2012 року по 22 грудня 2015 року - офіцер групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень, ВОС - 0210003 Полтавський зональний відділ військової служби правопорядку Північного територіального управління Військової служби правопорядку.

30 червня 2015 року на підставі наказу начальника Полтавського ЗВ ВСП від 22 червня 2015 року № 62 "Про призначення службового розслідування за фактом порушення правил несення служби в добовому наряді майором ОСОБА_1" заступником начальника Полтавського ЗВ ВСП з правової допомоги майором ОСОБА_3 проведено службове розслідування за фактом порушення правил несення служби в добовому наряді офіцером групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень майором ОСОБА_1.

У ході службового розслідування встановлено відсутність 14 червня 2015 року близько 11 год. 15 хв. на службовому місці офіцера групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень майора ОСОБА_1, озброєного штатною зброєю.

Результати службового розслідування відображено в акті від 30 червня 2015 року.

Наказом начальника Полтавського ЗВ ВСП від 1 липня 2015 року №177 "Про результати службового розслідування та покарання винних за фактом порушення правил несення служби у добовому наряді майором ОСОБА_1" за систематичне невиконання своїх службових обов'язків, низьку виконавчу дисципліну та залишення місця несення служби зі штатною зброєю офіцеру групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень Полтавського ЗВ ВСП майору ОСОБА_1, з урахуванням попередньої поведінки військовослужбовця, оголошено дисциплінарне стягнення - "Попередження про неповну службову відповідність".

З акта службового розслідування від 30 червня 2015 року випливає що, відповідно до наказу начальника Полтавського ЗВ ВСП (по стройовій частині) від 12 червня 2015 року №109-НР офіцер групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень Полтавського ЗВ ВСП майор ОСОБА_1 заступив 14 червня 2015 року старшим по нерухомому цілодобовому посту (350 км траси Київ-Харків) спільно з прапорщиком ОСОБА_4 Зазначено, що позивач озброєний 9мм ПМ №НОМЕР_2 та 16 набоїв до нього, АКС-74 № НОМЕР_1 та набоїв 5,45 мм 120 шт.

Службовим розслідуванням встановлено, що під час перевірки несення служби начальником штабу - першим заступником начальника Полтавського ЗВ ВСП полковником ОСОБА_5. виявлено відсутність 14 червня 2015 року близько 11 год. 15 хв. на службовому місці офіцера групи проведення службових розслідувань та профілактики правопорушень майора ОСОБА_1, озброєного штатною зброєю; близько 11 год. 30 хв. майор ОСОБА_1 під'їхав до місця несення служби на власному автомобілі; про вибуття з місця несення служби майор ОСОБА_1 нікому не повідомляв, за винятком прапорщика ОСОБА_4, який у той час виконував обов'язки у добовому наряді на нерухомому посту.

Позивач вказав на те, що близько 12 год. 00 хв. залишив замість себе на нерухомому цілодобовому посту прапорщика ОСОБА_4 та вибув до найближчого магазину для купівлі продуктів харчування собі на обід.

Під час вивчення характеризуючих документів майора ОСОБА_1 встановлено, що протягом 2014 року майор ОСОБА_1 неодноразово розглядався на засіданнях атестаційної комісії з питань особистої виконавчої дисципліни; відповідно до протоколів засідання атестаційної комісії майор ОСОБА_1 не в повному обсязі знає свої посадові обов'язки, у службовій діяльності не користується вимогами Статутів Збройних Сил України та постійно потребує контролю з боку старших командирів (начальників); з січня 2014 року всі заохочення були у вигляді зняття попередньо накладених стягнень, а станом на 30 червня 2015 року майор ОСОБА_1 має три незнятих стягнення, з яких всі три - догани; всі дисциплінарні стягнення накладені в цілому за порушення військової дисципліни та виконавчої дисципліни.

Також в акті службового розслідування зазначено, що під час перебування майора ОСОБА_1 на посаді по ньому проводились декілька службових розслідувань, останнє проведено 20 березня 2015 року за фактом втрати особистої зброї та боєприпасів під час виконання завдань за призначенням у секторі "Б" на території Донецької області, за результатами якого ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності у вигляді відшкодування прямої дійсної шкоди у десятикратному співвідношенні до вартості майна та розглянуто на засіданні атестаційної комісії щодо відповідності до займаної посади. За фактом втрати зброї майором ОСОБА_1 27 червня 2015 року прокурором І відділу військової прокуратури Донецького гарнізону до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 413 Кримінального кодексу України.

Згідно з висновком службового розслідування, майор ОСОБА_1 систематично порушує вимоги керівних документів, Статутів Збройних Сил України та свої службові і посадові обов'язки, порушує вимоги статей 11, 12, 17, 291 Закону України "Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України". Встановлено, що причинами порушення військової дисципліни та залишення місця служби майором Гончаровим М. П стали: особиста недисциплінованість, халатне відношення до обов'язків військової служби; ігнорування вимог Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів, розпоряджень вищого рівня командування; та запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням попередньої поведінки військовослужбовця.

Факт залишення добового посту із штатною зброєю 14 червня 2015 року ОСОБА_1 не оспорює. Під час проведення службового розслідування факт залишення добового посту відображено позивачем у поясненнях від 30 червня 2015 року.

Визначаючи вид дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1, відповідач вивчав матеріали, які характеризують ОСОБА_1, зокрема протоколи засідань атестаційної комісії Полтавського ЗВ ВСП.

Із протоколів засідання атестаційної комісії Полтавського ЗВ ВСП №5 від 4 липня 2014 року, №6 від 30 липня 2014 року випливає, що переліком питань, які розглядалися є особиста виконавча дисципліна майора ОСОБА_1. Так, згідно з цими протоколами висновки комісії та результати голосування наступні: на засіданні 4 липня 2014 року встановлено, що офіцер свої функціональні обов'язки знає слабо, основних керівних документів, що регламентують службову діяльність та основних положень статутів ЗСУ не знає, плани роботи на січень-квітень не представив, а план роботи на липень потребує уточнення, розпорядок дня Полтавського ЗВ ВСП не доповів, порядок виконання обов'язків за посадою, особиста виконавча дисципліна та рівень знань по індивідуальній підготовці оцінено як "незадовільний", тому прийнято рішення надати виправний строк до 30 липня 2014 року для покращення особистої виконавчої дисципліни та відношення до виконання службових обов'язків з подальшим заслуховуванням ОСОБА_1 про вжиті ним заходи щодо покращення стану справ, що склався. Водночас, вже на засіданні атестаційної комісії 30 липня 2014 року встановлено покращення особистої виконавчої дисципліни та зміни відношення до виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків.

У протоколі засідання атестаційної комісії №2 від 26 березня 2015 року зазначено про низьку особисту виконавчу дисципліну ОСОБА_1, вживання алкогольних напоїв та проведення часу на власний розсуд, безвідповідальне ставлення до збереження військового майна, що призвело до втрати особистої зброї під час виконання завдань за призначенням у зоні АТО.

Постановою старшого слідчого першого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону від 27 жовтня 2015 року кримінальне провадження №42015051100000415 від 27 червня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 413 Кримінального кодексу України, закрито відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Статтею 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), встановлено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Приписами ст. 17 і ст. 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що командир (начальник) зобов'язаний: проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини.

Згідно зі ст. 291 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що усі військовослужбовці добового наряду повинні твердо знати, неухильно й сумлінно виконувати свої обов'язки, наполегливо домагаючись додержання розпорядку дня та правил внутрішнього порядку.

Без дозволу чергового частини військовослужбовці добового наряду не мають права припиняти чи передавати будь-кому виконання своїх обов'язків.

Про всі події, що сталися під час несення служби, а також обставини, які викликали зміни в порядку несення служби, військовослужбовці добового наряду повинні негайно доповідати черговому військової частини та своїм командирам (начальникам).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ) визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Частинами 2 та 3 статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Приписами ч. 1 і ч. 4 статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.

Згідно зі ст. 68 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Статтею 71 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що командир полку (корабля 1 рангу), бригади, дивізії щодо підлеглих офіцерів має право: а) робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану; б) попереджувати про неповну службову відповідність.

Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Стаття 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ: дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Аналіз наведених вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ дає підстави для висновку, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.

Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб'єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями.

Так, положеннями статті 86 Дисциплінарного статуту вид дисциплінарного стягнення суб'єктом його накладення обирається з обов'язковим урахуванням характеру та обставин учинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця.

Водночас, адміністративний суд у силу вимог частини 3 статті 2 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач не спростовував факт залишення добового посту із штатною зброєю. Під час проведення службового розслідування відповідач брав до уваги наявність дисциплінарних стягнень, застосованих раніше до ОСОБА_1 - три незнятих стягнення, з яких всі три - догани. При обранні виду дисциплінарного стягнення відповідач дослідив попередню поведінку ОСОБА_2, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби, характер та обставини вчинення правопорушення.

При цьому, обставин щодо скасування вказаних дисциплінарних стягнень судами попередніх інстанцій не встановлено.

Наявність кримінального провадження №42015051100000415 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 413 Кримінального кодексу України, яке в наступному було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину, було лише однією з обставин щодо попередньої поведінки військовослужбовця, і яка не була підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення оскаржуваним наказом від 1 липня 2015 року №177.

Також зі змісту встановлених судами обставин випливає, що попередня поведінка позивача досліджена на підставі матеріалів проведеного відносно нього службового розслідування за фактом втрати особистої зброї та боєприпасів, а не висновків та рекомендацій атестаційної комісії.

Отже, враховуючи те, що раніше накладені на позивача стягнення не відіграли свою виховну роль, Суд вважає, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення відповідало критеріям обґрунтованості й пропорційності.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про правомірність наказу начальника Полтавського ЗВ ВСП від 1 липня 2015 року №177 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про оскарження наказу від 1 липня 2015 року №177 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку - задовольнити частково.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року в частині позовних вимог про оскарження наказу начальника Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку від 1 липня 2015 року № 177 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова