Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.08.2019 року у справі №640/9392/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 640/9392/17

адміністративне провадження № К/9901/23592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/9392/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира роти 6 батальйону № 2 управління патрульної поліції у м. Харкові лейтенант поліції Пшеничного Андрія Анатолійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (колегії суддів у складі: Л. В. Любчик, О. І. Сіренко, О.

А. Спаскін) від 23 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову Командира роти 6 батальйону № 2 управління патрульної поліції у м. Харкові лейтенант поліції Пшеничного Андрія Анатолійовича у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 594672 та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що спірна постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП) та винесена з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень. Зазначив, що під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

3. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року постанову Київського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2017 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою частково задоволено позовні вимоги.

Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення АР № 594672

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 06 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити судове рішення апеляційної інстанції, яким задовольнити позовні вимоги апеляційної скарги, що стосується скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі заперечень на касаційну скаргу до 04 грудня 2017 року.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8.15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10.15 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 640/9392/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шарапа В. М. - головуючий суддя, Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.).

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 705/0/78-19 від 11 червня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року справу прийнято до провадження; розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 розпочато спочатку, відповідачу у семиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати відзив на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою серії АР № 594672 від 11 червня 2017 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді 425,00 грн. штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

16. Відповідно до оскаржуваної постанови, фактичною підставою притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 11 червня 2017 року, о 02:50 год. в м. Харкові по вул. Полтавський Шлях, 45, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21011, д/н НОМЕР_1, у якого, в темну пору доби, не працювали задні габаритні ліхтарі, задні показники поворотів та освітлення заднього номерного знаку. Крім того, не мав поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункту 2.1 Г, 31.6 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Висновки суду першої інстанції про винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, ґрунтуються на відеозаписах з нагрудного реєстратора співробітника патрульної поліції.

18. Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, виходив з того, що оскаржувана постанова не містить даних про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення і, як наслідок, в силу положень частини 3, 4 статті 70 КАС України даний відеозапис з реєстратора співробітника патрульної поліції є недопустимим, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого нормами процесуального права. А тому суд до уваги надані відповідачем докази (відеозапис з нагрудних камер поліцейських) не приймає.

19. Враховуючи те, що відповідачем не було надано під час судового розгляду належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення позивачем, суд апеляційної інстанції вважає про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваної постанови.

20. Разом з тим, стосовно позовних вимог щодо закриття провадження у справі, Харківський апеляційний адміністративний суд вважав їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функції органу щодо розгляду адміністративної справи стосовно правопорушення на транспорті.

21. При цьому зазначив, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

23. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд на підставі вимог пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП повинен був разом із скасуванням постанови - закрити справу.

Просив постанову суду апеляційної інстанції змінити, задовольнивши вимоги в частині закриття справи про адміністративне правопорушення.

24. Станом на 10 жовтня 2019 року відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.

26. Так, перевіряючи правильність висновку суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про закриття провадження у справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, Суд зазначає наступне.

27. Виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221, 222 КУпАП.

28. Згідно приписами статті 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КупАП.

29. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 стаття 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП; 3) про закриття справи.

30. Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.

31. Визначена скаржником, встановленою пунктом 3 частини 1 статті 293 КУпАП, підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, є безпідставним, з огляду на наступне.

32. Так, згідно зі статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

33. Разом з тим, статтею 162 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

34. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, було також врегульовано статтею 171-2 КАС України (в редакції, на час розгляду судами справи).

35. В той же час, Суд зазначає, що ані положеннями КУпАП України, ні положеннями КАС України, в редакції чинній станом на час звернення з позовом до суду, розгляду та вирішення справи, не надавало ні правової ні процесуальної можливості задовольнити позовні вимоги у спосіб визначений судом, а саме шляхом закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Скасування постанови, на той час обумовлювало неможливість вже продовження розгляду справи про адміністративне правопорушення.

36. Тому, Суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статті 284 КУпАП замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

37. Отже, достатнім заходом захисту порушеного права позивача є скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення як такої, що носить протиправний характер.

38. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками суд апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

39. Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

40. Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм належну правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

41. Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов