Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.04.2020 року у справі №826/18574/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2020 року

Київ

справа №826/18574/14

адміністративне провадження №К/9901/28651/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Бояринцевої М.А. від 17 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Губської Л.В., суддів Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В. від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Державна податкова інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач, Інспекція) звернулася до суду із позовом до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (далі - відповідач, Підприємство), в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно актів опису майна від 27 травня 2014 року №6 та від 02 жовтня 2014 року №12.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що станом на 17 грудня 2014 року за відповідачем обліковується несплачений податковий борг у розмірі 4688374,44 грн. У зв`язку з тим, що в добровільному порядку відповідач цю заборгованість не погасив, а вжиті контролюючим органом заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податку, виявились безрезультатними, недостатність суми коштів, необхідної для виконання податкового обов`язку, позивач просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, позов задоволено повністю; надано Інспекції дозвіл на погашення суми податкового боргу Підприємства (місцезнаходження: 02088, м. Київ, провулок Геофізиків, 10, ідентифікаційний код 38078094) за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі згідно актів опису від 27 травня 2014 року №6 та від 02 жовтня 2014 року №12.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом вжито всіх заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, шляхом звернення до суду із вимогою про стягнення коштів такого платника податків з рахунків в банку, однак згідно інкасового доручення щодо списання коштів на виконання відповідного судового рішення з рахунків платника стягнуто лише 1896,10 грн. у зв`язку з відсутністю коштів, що є підставою для погашення суми боргу за рахунок майна Підприємства, що перебуває у податковій заставі.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна служба геології та надр України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм - - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій й залишення ними поза увагою обставин того, що майно Підприємства є державною власністю та цілісним майновим комплексом і закріплюється за ним на праві господарського відання, а тому відповідно до пункту 1.2 Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №571, Товарною біржею щодо вказаного майна аукціон не повинен проводитись; зазначає, що на відчуження майна Підприємства не було надано попередньої згоди державного органу - Державної служби геології та надр України, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами.

Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом; далі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу, право податкової застави виникає: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Як установлено пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Інспекції (ідентифікаційний код юридичної особи 38078094, місцезнаходження: 02088, м. Київ, провулок Геофізиків, 10).

З метою погашення Підприємством податкового боргу, що виник раніше, контролюючим органом винесено податкову вимогу №1865 від 05 жовтня 2012 року, яка отримана відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно довідки відповідача станом на 17 грудня 2014 року за Підприємством обліковується податковий борг у розмірі 4688374,44 грн., який складається з сум грошових зобов`язань за платежами: податок на додану вартість - 3568485,82 грн. (недоїмка - 3514020,18 грн., пеня - 54465,64 грн.); податок на прибуток - 621205,54 грн. (недоїмка - 561883,07 грн., пеня - 42809,86 грн.); нерозподілений прибуток державних підприємств - 495452,00 грн. (недоїмка - 493535,17 грн., пеня - 1916,83 грн.); податок на доходи фізичних осіб - 3231,08 грн. (недоїмка).

27 травня 2014 року податковим керуючим ОСОБА_1 на підставі рішення керівника Інспекції від 10 жовтня 2012 року №12178/10/19-025 про опис майна у податкову заставу платника податків складено акт опису майна №6, згідно якого описано майно Підприємства на загальну суму 59581,31 грн.

02 жовтня 2014 року податковим керуючим ОСОБА_1 на підставі рішення керівника Інспекції від 10 жовтня 2012 року №12178/10/19-025 про опис майна у податкову заставу платника податків складено акт опису майна №12, згідно якого описано майно Підприємства на загальну суму 44618,44 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 вересня 2014 року у справі №826/8023/14 задовольнив позов прокуратури Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Інспекції та стягнув з Підприємства заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1098717,61 грн. та з податку на прибуток підприємств у розмірі 54813,53 грн.

Відповідно до меморіального ордеру №63599125 від 15 жовтня 2014 року згідно інкасового доручення (розпорядження) №9/25-406 від 15 жовтня 2014 року з рахунків платника стягнуто 1896,10 грн., залишок грошових коштів для задоволення всієї суми боргу відсутній.

За встановлених судами обставин наявності несплаченого Підприємством податкового боргу, вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, у тому числі шляхом направлення податкової вимоги, звернення до суду про стягнення коштів, звернення до банку, що не призвело до погашення податкового боргу відповідача за рахунок його грошових коштів, відсутності на рахунках останнього таких грошових коштів правильний є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення даного позову щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Слід погодитися й з висновком апеляційного суду про те, що податкове законодавство не передбачає заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу платника. Можливість продажу такого майна підтверджується й положеннями пункту 95.9 статті 95 ПК України, за змістом якого у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, предметом даного спору є лише надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу Підприємства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо продажу вказаного майна шляхом проведення аукціону та порядок його реалізації.

Відтак наведені у касаційній скарзі доводи Державної служби геології та надр України не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права чи порушення процесуальних норм.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, представником відповідача Зеленською Т.В. за наданого виданою їй довіреністю відповідного права визнано позов Інспекції у повному обсязі, про що остання 17 грудня 2014 року подала відповідну заяву до суду першої інстанції, яка прийнята судом.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги позивача та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду